ЛМКП «Львівводоканал» Управління інженерного господарства

 

Графік роботи:

Понеділок09:00-18:00Четвер09:00-18:00
Вівторок09:00-18:00П'ятниця09:00-16:45
Середа09:00-18:00Субота, неділявихідний
* Обідня перерва з 13:00 до 14:00

Контакти:

79017, Львів, вул. Зелена, 64
+38 (032) 275-34-39
+38 (067) 382-78-78
+38 (032) 276-74-07
lvivvodokanal.com.ua
Послуги Тарифи

Відділи та підрозділи

НазваКонтакти
Відділ Водозбут (абонентський відділ) — здійснює нарахування оплати за послуги водопостачання та водовідведення, надає довідки для оформлення субсидій тощо.

Прийомні дні: вівторок, четвер та п'ятниця з 8.00 год до 17.00 год, перерва з 13.00 до 14.00 год.
Капко Олег Романович — заст. дир. по обліку та реалізації послуг
тел. +38 (032) 276-35-79,
час прийому громадян — щовівторка з 14.00 до 16.00 год

Садовий Володимир Михайлович — головний інженер,
тел. +38 (032) 225-62-64,
час прийому громадян — щочетверга з 14.00 до 16.00 год
Диспетчерська служба — приймає повідомлення про аварійні ситуації, які трапилися на міських водопровідних мережах, надає інформацію про стан водопостачання будинків у містіпрацює цілодобово:
1551, +38 (032) 276-20-50, +38 (032) 272-91-54
Інформаційна лінія ЛМКП «Львіводоканал» — надає довідкову інформацію щодо стану оплати за спожиті послуги, тарифи, оформлення пільг чи субсидійпрацює щодня з 8.00 до 17.00 год (з 10 хвилинною технічною перервою наприкінці кожної години, наприклад о 8.50, 9.50 і т.д.),
тел. +38 (032) 245-92-18
Дочірнє сервісне підприємство „Водомір" — надає послуги з встановлення, ремонту та метрологічної повірки приладів обліку води.+38 (032) 276-25-85, +38 (032) 245-91-27.
Хіміко-бактеріологічна лабораторія — контролює та досліджує показники якості питної води+38 (032) 245-91-60
Відділ зв'язків з громадськістю+38 (032) 245-92-16

Документи

Інформація про діяльність

  • Основні завдання
  • Проекти
  • Історія
  • Технічні характеристики

Міське комунальне підприємство «Львівводоканал» створене у 1901 році та перебуває у власності територіальної громади міста Львова. Комунальне підприємство «Львівводоканал» забезпечує:

  • видобування питної води зі 180 артезіанських свердловин, об’єднаних у 17 водозаборів, які розташовані на території Львівської області;
  • транспортування води по магістральних водогонах;
  • експлуатацію міських внутрішньо-квартальних та дворових водопровідних мереж;
  • подачу води для ~700 тисяч мешканців міста Львова та мешканців 67 сіл депресійної лійки*;
  • надання послуг по відведенню стічних вод та експлуатацію каналізаційних колекторів;
  • повну механічну та біологічну очистку стічних вод на міських каналізаційних очисних спорудах;
  • хімікобактеріологічне дослідження якості питної води.

* Відповідно до заключення Департаменту геології, біля Львова, у місці розташування водозаборів, 67 сіл потрапляють у зону дії депресійної лійки. Села депресійної лійки — це села, у яких, внаслідок екплуатації свердловин, знизився рівень грунтових вод, тобто у криницях мешканців сіл зникла вода. Відтак комунальне підприємтво „Львівводоканал» проклало магістральні водогони до таких сіл та подає воду по пільговому тарифу.

Проект Світового банку

31 грудня 2007 року завершилась реалізація Проекту „Водопостачання та каналізації міста Львова», фінансування якого здійснювалось за кошти позики Світового банку, гранту Шведського уряду та кошти міського бюджету. Основною метою Проекту було поліпшення послуг водопостачання для мешканців міста Львова.

Впродовж 5-ти років впровадження Проекту (з лютого 2003 до грудня 2007 р.р.) було досягнуто наступних результатів:

  • Здійснено зонування міської водопровідної мережі. Створено 11 гідравлічно незалежних зон водопостачання (до реконструкції існувало 4 зони) у міській розподільчій мережі шляхом встановлення 89 вузлів ізолюючих засувок та регуляторів тиску. Це дозволило нормалізувати тиски води у міській мережі та призвело до розширення графіку водопостачання та зменшення кількості аварій.
  • Замінено 21,7 км найбільш аварійних ділянок водопроводів та будинкових під’єднань.
  • Здійснено реконструкцію 9 водопровідних насосних станцій, що дозволило зменшити споживання електроенергії та збільшити надійність і ефективність роботи насосних станцій.
  • Оновлено парк автомобільної та спецтехніки, який експлуатувався понад 30 років, був повністю замортизований та морально — застарілий. Закуплено наві екскаватори, крани, аварійні машини.
  • Здійснено реконструкцію головної каналізаційної насосної станції, що дозволило значно зменшити споживання електроенергії та уникнути залпових скидів неочищених стоків у р. Полтва.
  • Здійснено реконструкцію цеху решіток на двох чергах каналізаційних очисних споруд, реконструкцію аеротенків, заміну компресорів та побудовано цех зневоднення мулу.

Впровадження Проекту завершено у повному об’ємі, що дозволило зменшити споживання електроенергії та розширити графік подачі води у місто. Зокрема, до початку реалізації Проекту у 2002 році лише 20% мешканців користувалися водою цілодобово, ще 9% — більше 10 год на добу, подача за графіком 6 год на добу — 60%, незадовільне водопостачання (менше 6 год) — 11%. Відповідно, після завершення Проекту та створення гідравлічнх зон водопровідної мережі, стан водопостачання міста у січні 2009 р: цілодобово та 18 год на добу — 89% мешканців, ще 11% — за розширеним графіком 8-12 год на добу, у жодному мікрорайоні міста немає 6-ти годнного графіку водопостачання.

Довідка

Проект «Водопостачання та каналізації міста Львова» в цілому узгоджений та затверджений (ухвала сесії Львівської міської ради від 10 квітня 2003р. №335) з бюджетом, що складає 40,8 млн. дол. США, у т.ч.:

  • позика Світового банку — 24,25 млн. дол. США;
  • грант Шведського уряду — 48,0 млн. шведських крон (~6,0 млн. дол. США);
  • місцеві кошти (місцевий бюджет та кошти ЛМКП «Львівводоканал») під гарантію міського бюджету — 10,55 млн. дол. США.

Умови позики Світового банку для Проекту «Водопостачання та каналізації міста Львова»:

  • сума позики — 24,24 млн. дол. США;
  • кредитна ставка — від 1,2 до 6% річних (в залежності від базової ставки ЛІБОР) мінус 0,25%, затверджених Світовим банком для даного Проекту;
  • термін позики — 20 років;
  • повернення позики — 15 років, починаючи з 15 жовтня 2006р.

Львів розташований на Головному Європейському вододілі, тому проблема водопостачання для міста існує вже понад 600 років. Зі зростанням міста, зокрема його людності і виробничого потенціалу, з'явилася значно більша потреба у питній воді. Саме це змушувало львів'ян шукати шляхи вирішення цієї проблеми.

Перші львівські колодязі (в архівних джерелах фігурують під назвою fontes) побудовані за часів Галицько-Волинського князівства. У Х-V ст. воду почали розвозити у бочках, проте це дорого коштувало й, до того ж, вона не відповідала санітарно-гігієнічним вимогам. Джерелом водопостачання не міг бути оборонний рів, оскільки в ньому розводили рибу, і сюди ж відводилися побутові та промислові стоки. На початку 15 ст., коли населення Львова зросло до 5 тис. осіб, проблему водопостачання могло розв'язати лише будівництво водопроводу.

Перший львівський водогін згадується у 1407 р. Спорудження водогону завжди було складною і дорогою справою. Мабуть львів'яни мали всі підстави бути незадоволеними водою передмістя, якщо вони вдалися до будівництва водогону. Річ у тім, що ця вода було непридатна до вживання. Плани розбудови збірників і водопроводів виготовив німець Петро Штехер. Усі роботи, пов'язані з прокладанням водогонів, були суворо засекречені. Документів місцезнаходження водопровідних споруд не виявлено. Перші водозабори, найімовірніше, були розташовані на Личаківських узгір'ях, тобто на схід від м.Львова.

На центральній площі міста, на її східному боці знаходився водорозподільчий пункт. Це була водойма „Мелюзина". Назва походила від величезної бронзової статуї німфи Мелюзини, яка прикрашала її. До водойми сходилися водогони, а звідти дерев'яними трубами вода подавалася в будинки. У 1697 р. на південно-західному розі площі спорудили ще одну водойму. Її назвали „Нептун", за іменем дерев'яної статуї бога морів, якою вона була прикрашена. Третя водойма була споруджена в 1744 р. на південно-східному розі площі (фонтан Діана).

Не слід забувати, що цією водою в середньовічному Львові могли користуватися не всі бажаючі, а лише ті, хто мав змогу заплатити за прокладення водогону до власного будинку. Таких будинків у другій половині ХVІІІ ст. було тільки 86. Отже, більшість населення міста вживало воду з місцевих криниць, що часто ставало причиною епідемій.

У ХІІІ ст. воду у Львові можна було одержувати двояко: з громадських „скринь" (криниць із басейнами), за яку користувачі сплачували однаковий для всіх податок, і з водогонів, які підводилися за індивідуальними контрактами в будинки повноправних громадян. Ними, згідно з Магдебурзьким правом, були римо-католики, що володіли в місті нерухомістю. Відповідно, міська влада намагалася обмежувати доступ до води всім іншим: вірменам, які мали власне садівництво, євреям, а також духовенству і шляхті, які не платили місту податків. Річна плата була доволі високою і коливалась пропорційно до обсягу поточних ремонтних робіт водотягів, інших потреб міста та кількості води. Якщо користувачі води не погоджувалися на плату, водовід відтинали.

На початку ХVІІ ст. у Львові була створена спеціальна служба нагляду за розподілом води. Міські документи ХVІІ-ХVІІІ ст. переповнені скаргами громадян на «рурмістрів» (головних наглядачів за розподілом води), які не зважали на підпільне проведення води або в очікуванні хабарів перекривали воду до будинків. Цікаво, що рурмістри, висловлюючись по-сучасному, були високооплачуваними працівниками. Запрошеним з інших країв фахівцям відшкодовували переїзд, надавали міські права, виділяли земельну ділянку й звільняли від податків. Крім того, вони щороку безкоштовно отримували 6-9 ліктів тканини, віз дров на зиму, свічки чи гроші на їх придбання. Лікування та похоронні послуги - також безкоштовно.

Система водопостачання була гравітаційною і охоплювала водозабори, водогони, водозбірники і водопровідну мережу. Водозабори розташовувалися вище за висотою від водокористувачів. Самопливними водогонами під дією сил земного тяжіння вода надходила до міських водозбірників. До останніх приєднувалася розгалужена міська водопровідна мережа.

Водопровідну систему міста постійно розширювали. У 1411 р. проклали 250 труб. Через два роки від водопроводу побудували 100 відгалужень. У 1471 р. введено в дію 3 нові водозбірники на пл. Ринок. У 1505 р. проклали 241 трубу, в 1532-му - 504, з яких виникло 59 великих трубопроводів і 42 менших. Вода для потреб міста надходила з Личаківських пагорбів, з гори Кульпарківської, з околиць сучасної Погулянки.

У 1889 р. за дорученням Львівського міського магістрату австрійський інженер Смерк на підставі власних розробок, а також за участю професорів Ріхтера, Сікорського та Ломницького, інженера Маланського і радника Горецького узявся втілювати проект водопостачання м. Львова з механічною подачею води з басейну р. Верещиці. Новий водопровід ввели в дію 9 березня 1901 р. Водозабірні споруди були розташовані у Волі Добростанській, що на захід від Львова за 29км. Джерельна вода спрямовувалася до збірного колодязя, що був на висоті 200 м над рівнем моря. Початкова продуктивність водозабору у Волі Добростанській становила 18 тис. м3/добу. З часом продуктивність водозабору збільшили, спорудивши нові водозабори: в 1925 р. - у с. Шклі (10 тис.м3/добу) на відстані 7,3 км від резервуару у Волі Добростанській; у 1928 р. - під с. Великополем (6,5 тис. м3/добу), що за 2,6 км від Волі Добростанської.

28 травня 1945 р. у Львові відбулася перша наукова конференція з питань водопостачання та каналізації міста, на якій постановили за необхідне «... скласти перспективний водний баланс міста, максимально форсувати пошуки джерел води». Проте, з 1945 до 1959 року, жодних гідрогеологічних робіт для цього не проводилося. Існуючий водопровід експлуатувався з постійно діючим дефіцитом. Внаслідок цього у 1958 р. цілодобову подачу води до міської мережі замінили подачею в окремі райони за графіком; тимчасом населення м. Львова, за даними перепису 1959 р., становило 410 тис. осіб.

З 1960 до 1964 року було спроектовано два водозабори: Зарудці з продуктивністю 19,7 тис. м3/добу і Мокротин - 16 тис. м3/добу. В експлуатацію їх ввели відповідно у 1965 і 1966 рр. У 1966р. експлуатували сім водозаборів із загальною продуктивністю 140,8 тис. м3/добу. У 1967-1973 рр. введено в дію сім водозаборів. П'ять із них забезпечують водою північну частину міста, два - східну, що забудовувалися тоді найінтенсивніше.

За даними перепису 1970 р. у м.Львові проживало 533 тис. осіб. Водночас споруджувалося житло у південній частині міста.

За період з 1968 до 1974 року населення південного району настільки зросло, що воду сюди доводилося завозити. Проектанти житлових масивів не взяли до уваги відсутність у цій частині міста інженерних мереж водопроводу та каналізації.

Впродовж 1979-1988 рр. введено в дію ще чотири водозабори.

Технічні характеристики підприємства

  1. Середньодобова подача води - 280 тис. м.куб./добу;
  2. Середньодобова очистка стічних вод - 440 тис.м3 /добу;
  3. Кількість абонентів, яке обслуговує підприємство - 260 тис. абонентів
  4. Джерело водопостачання - підземні джерела: 17 водозаборів, 182 свердловини;
  5. Кількість водопровідних насосних станцій - 27 шт;
  6. Кількість локальних насосних станцій підкачки - 23 шт;
  7. Кількість каналізаційних насосних станцій - 15 шт;
  8. Загальна протяжність водопровідних мереж - 1 750 км; в т.ч. протяжність водогонів - 655 км
  9. протяжність вуличноі водопровідної мережі - 850 км;
  10. протяжність внутрішньоквартальної та внутрішньодворової мережі - 245 км
  11. Загальна протяжність каналізаційних мереж - 605 км;
  12. Кількість водопровідних насосів - 106 шт;
  13. Кількість артезіанських насосів - 182 шт;
  14. Кількість каналізаційних насосів - 39 шт;
  15. Спосіб знезараження та очищення води - хлорування, знезалізнення;
  16. Спосіб очищення стоків - механічний, бактеріологічний та хімічний.-

Місто Львів за умовами географічного розташування знаходиться на хребті Європейського вододілу, у місцевості, бідній на джерела видобутку води. Водопостачання міста здійснюється виключно з підземних джерел (17 водозаборів), розміщених на відстані від 20 до 110 км від міста. Проектна потужність водозаборів складає 452 тис.м3/добу. Загальна кількість свердловин 182 шт, глибина окремих свердловин досягає 250 м.

Великий перепад геодезичних відміток у м.Львові (до 120 м) обумовлює потребу в роботі 27-ти насосних станцій 2,3,4 підйомів, термін експлуатації яких становить від 20 до 100 років, а також 23 локальних насосних станцій підкачки. Загальна ємність резервуарів чистої води складає понад 200 тис.м 3.
Видобута на водозаборах вода подається в місто по магістральних водогонах довжиною 655 км діаметром до 1400мм. Система водопостачання міста розвивалась з 1901 року. На сьогоднішній день понад 30% водогонів знаходиться в незадовільному технічному стані.

Наступним досить складним і технологічно важливим елементом системи є міська розподільча мережа. Іі протяжність становить: вуличні водопровідні мереж - 850 км, внутрішньоквартальні і внутрішньодворові - 245 км. Експертними дослідженнями вітчизняних та іноземних спеціалістів встановлено, що 76% міських мереж знаходяться в незадовільному технічному стані. Щорічно на водопровідних мережах міста ліквідовується понад 5 тисяч витоків води.
Внаслідок тривалої експлуатації (понад 60-90 років) значна частина водопровідних мереж та замортизованого і морально застарілого енергоємного обладнання вимагають заміни.

Характеристика системи водовідведення міста Львова

Система відведення стічних вод складається з 605 км. каналізаційних мереж, в тому числі головні колектори - 70 км, та 10-ти каналізаційних насосних станцій. Господарсько-побутові, виробничі та дощові стоки міста по закритому колектору Полтва потрапляють на каналізаційні очисні споруди проектною потужністю 490 тис.м3/добу, які складаються з двох технологічних ліній.

На очисних спорудах здійснюється механічна і повна біологічна очистка каналізаційних стоків з використанням первинних відстійників, аеротенків, вторинних відстійників. Мул зневоднюється в цеху механічного зневоднення мулу з використанням центрифуг шведської фірми NOXON, а потім вивозиться на мулові майданчики площею 20 га.

На очисні споруди каналізації поступає значна кількість дощових стоків та дренажних вод. На даний час це одна з найгостріших проблем, оскільки відсутні реальні платники за очистку зазначених стоків.

Історія будівництва каналізаційних очисних споруд міста Львова

Перша черга очисних споруд міста Львова була введена в експлуатацію у 1965 році, до того часу стоки по загальносплавних каналізаційних колекторах скидалися у річку Полтва неочищеними. З другої половини 60-х років відбувається інтенсивна розбудова міста, спричинена розвитком промисловості та зростанням кількості мешканців. Такі зміни вимагали збільшення обсягів водопостачання і водовідведення, побудови нових каналізаційних колекторів та підвищення продуктивності очисних споруд. У 1976 році введена в експлуатацію друга технологічна лінія споруд очистки на лівому березі Полтви.

Якість води у системах централізованого питного водопостачання

Якість води, яка подається централізованою системою львівського міського водопроводу, відповідає вимогам стандарту - ГОСТ 2874-82 та вимогам Державних санітарних норм і правил №383. Припущення, що кожний другий мешканець нашої країни п'є „брудну" воду не стосується міста Львова, яке користується виключно водою з підземних джерел. Вода підземних джерел характеризується стабільністю хімічного складу, мінімальним вмістом органічних сполук та надійно захищена від поверхневого забруднення.

Вода до Львова надходить із 17-ти водозаборів, які об'єднують понад 180 свердловин. Їхня глибина - від 40 до 200 метрів. Кожен район Львова отримує воду із різних водозаборів. Тому всюди вона якісна - але різниться хімічним складом, а тому і властивостями. Характерною особливістю підземної води є підвищена твердість (або жорсткість), яку обумовлюють солі кальцію та магнію. Підвищена вміст солей не шкодить здоров'ю людини, проте створює певні побутові незручності при утворенні більшої кількості осаду на стінках труб, посуду.

Так звану тверду воду отримують дві третини львів'ян. Найтвердіша вода тече з насосної станції Плугів (Золочівський напрямок) і подається у Личаківський район міста. М'яку ж воду отримує третина мешканців нашого міста. Така вода тече від водозабору Стрий і подається мешканцям Франківського району, у Сокільники, та з боку Карачинова у райони Рясне, до частини Левандівки, на вулицю Шевченка і аж до центру. Втім уся вода, що подається до міста, є безпечна та якісна.

По мережах Водоканалу питна вода подається до стіни будинку, а далі її якість залежить від стану внутрішньобудинкових водопроводів, які експлуатуються житловими організаціями (ЛКП, ЖБК та ОСББ).

Хлорування відбувається для дезінфекції, аби вберегти воду від можливого забруднення у внутрішньобудинкових мережах. Дезінфікують воду мінімальними дозами хлору 0,3 міліграма на літр. А оскільки вода добута не з поверхневих, а з підземних джерел, то жодних хлорорганічних сполук, шкідливих для здоров'я людини, при кип'ятінні не утворюється.

Щоденно лабораторіями Водоканалу та СЕС перевіряється якість води у контольних точках. Щороку проводиться понад 85 тисяч аналізів якості води за 32 показниками.

Куди звертатися, якщо є сумніви у якості питної води?

  • хімбаклабораторія ЛМКП „Львівводоканал"
  • хімбаклабораторія Санепідемстанції м. Львова