Будівельно-реставраційний відділ Музею народної архітектури і побуту у Львові уже понад тиждень працює на полі – заготовлює сировину для солом’яних дахів.

Щороку у кінці липня – на початку серпня працівники будівельно-реставраційного відділу львівського скансена мають спекотну пору – виїжджають на жнива. Заготівля соломи для покрівлі музейних об’єктів, що потребують реставрації, - процес регулярний і зовсім не простий. Ні новітні технології вирощування рослин, ані суперсучасна техніка не здатні замінити основний інструмент – людські руки.

Василь Марків, керівник будівельно-реставраційного відділу розповідає: «Ще з осені шукаємо фермера, який має у планах сіяти жито. Скажу, що погоджуються не всі. Нам потрібне високоросле жито, до двох метрів, бажано, щоб воно було ярим, посіяним навесні. Також є багато ризиків: жито може погано зійти, повилягати. Щоб заготувати солому із 2,5 гектарів поля, потрібно приблизно 2-3 тижні: спочатку покосити, далі пов’язати в околоти (снопи), привезти до музею і тоді змолотити. Молотити снопи треба теж лише вручну – ціпами».

Так звані польові роботи Музей проводить двічі на рік: у літній час збирають жито, а взимку заготовляють очерет, який теж використовують для відновлення покрівель.

«У таких роботах задіяний цілий будівельно-реставраційний відділ, а це 7-8 осіб, - розповідає директор Музею Роман Назаровець. - Нам справді не вистачає рук, оскільки потрібно виконувати й поточний план реставрації об’єктів, а людей, які б хотіли працювати за давніми техніками будівництва, є обмаль. Але ми все ж намагаємося вкладатися у заплановані терміни, єдине, що нам може завадити, – це несприятливі погодні умови».