Невелике місто – районний центр за 40 км від Львова. Кам’янка-Бузька до 1944 року називалася Кам’янкою-Струмиловою на честь Юрія Струмила (помер 1485 року) – старости, доброчинця і мецената міста. Причини перейменування Кам'янки комуністичною владою не піддаються жодній логіці, окрім бажання будь-яким можливим способом стерти з пам’яті людей те, що пов’язувало їх з давніми історичними традиціями.

Чудесне заснування міста


Легенда про заснування міста говорить, що коли пан Струмило їхав лісом, раптом його коні впали навколішки перед світлом на липі, в якому він побачив ікону Матері Божої. На місці чудесної появи збудували капличку, до якої згодом перенесли ікону. Через деякий час дідич Струмило наказав на місці каплички збудувати церкву Різдва Пресвятої Богородиці, а навколо неї заснувати місто Кам’янку. Чудотворний образ Струмилово-Кам’янецької Божої Матері був потім прославлений багатьма чудами та сціленнями, люди до нього йшли на молитву з далеких околиць.

Як відзначає Петро Возняк, стратегічне положення Кам'янки, розташованої між річкою Буг та її притокою Кам'янкою, було зручне у давні часи для оборони від ворога, і це визначило її долю. Крім цього, тут схрещувалися торговельні шляхи, що проходили з півдня на північ – до Волинського князівства і з заходу на схід – до Києва.

Через постійні ворожі напади населення змушене було укріпляти свої міста оборонними спорудами та організовуватися до самооборони. У давнину військ, які охороняли б державні кордони, не було. Князі будували оборонні замки і тримали кожний окремо свої дружини.

340 року, після завоювання Галицько-Волинського князівства польським королем Казимиром Третім, Кам'янка вже була укріпленим містом, оточеним навколо ровами з водою та високими валами з частоколами. Проте королівські військові спеціалісти, оглянувши споруди, визнали їх малонадійними, необхідно було їх поновлювати й зміцнювати, та на це не було відповідних коштів. 1448 року король Казимир знаходить ці кошти, і тоді ж надає Кам'янці статус вільного міста.

Вільне місто на Магдебурзькому праві


На основі цього статусу місто становило самостійну політичну одиницю, воно звільнялося від різних тягарів, оплат, податків. Усі прибутки призначалися на розбудову міста та укріплення його боєздатності в обороні від ворожих нападів.

448 року на чолі міста стояв орендатор королівських земель, староста Юрій Струмило. На основі рішення королівської комісії Струмило приступив до укріплення міста. Було поглиблено і розширено вже існуючі рови. Одночасно на валах місто було обведене високим частоколом.

Це була грандіозна споруда: рови, 15 метрів завширшки, наповнені водою, і вали 15-метрової висоти з частоколами. Одночасно з будівництвом укріплень міста, Струмило, використовуючи робочу силу і відпущені кошти, будує для себе на місці старого двору новий замок і каплицю при ньому.

509 року на Кам'янку напали татари, і після дводенних жорстоких боїв зламали оборонні укріплення, зруйнували місто, спалили церкви і костели. Замок залишився, але його зруйнували остаточно татари під час другого нападу 1627 року.

Акт проголошення Кам'янки вільним містом урочисто відбувся в липні 1448 року. Площа заповнилася людьми. На трибуну піднялися знатні мужі міста, і серед них почесне місце зайняли члени королівської комісії. До зібраних промовив староста Юрій Струмило. У своїй промові він вихваляв короля, його мудрість і мужність. Після цього член королівської комісії прочитав декрет, в якому було сказано, що жителі міста Кам'янки звільняються від усіх повинностей на користь старости. Проте всі майнові доходи з міських угідь – ріллі, лісу, пасовиськ, рибних ставів, грошові надходження від ремісничих цехів та від купців, а також доходи з торгових оплат і пивоваріння головним чином мали спрямовуватись на зміцнення обороноздатності міста, придбання зброї та оплату сторожів, які повинні були вести постійну варту вдень і вночі на оборонних валах.

Після проголошення Кам'янки вільним містом, самоврядування давало населенню великі права. Усім майном завідували чотири радні, яких кожного року навесні обирало населення на вільних виборах – по одному з кожного району міста. В першій половині XVI століття в місті Кам'янці налічувалося 500 дворів. Отже 1448 рік став для жителів Кам’янки поворотним в її історії, вона стала в ряди передових оборонних міст того часу з високорганізованим самоврядуванням.

Через 23 роки після оголошення Кам'янки вільним містом, тобто  1471 року, король надає йому магдебурзьке право, на основі якого набувають великих прав ремісничі цехи та купці. Члени кожного цеху мали право приймати на навчання челядників, навчати їх ремесел і посвячувати у майстри. Цехмістри слідкували за якістю виробів та встанавлювали ціну на них. Фактично це була монополія, яка дозволяла ремісникам та купцям багатіти. Усі іноземні купці повинні були виставляти у місті на продаж свої товари протягом трьох днів. В XVI столітті в Кам'янці діяли 12 ремісничих цехів, серед них: кожум'яки, шевці, кравці, ковалі, слюсарі, боднарі, рибалки.
Колиска українського театру

Кам’янка славетна своїми церквами, але тут також потужно розвивалася і­ світська культура. 1619 року засновником української драматургії Якубом Гаватовичем на міському ринку були поставлені перші в історії інтермедії українською мовою: “Продав кота у мішку” та “Найкращий сон”. Гаватович на той час учителював у Кам’яиці-Струмиловій. Отже можна сміливо стверджувати, що український театр почався з Кам’янки. Також тут 1914 року була вперше поставлена славетна драма Івана Франка “Украдене щастя”. Широкого розвитку набула культура Кам'янки вже у XIX столітті за служіння пароха отця Михайла Цегельського. Саме він зумів об’єднати українську громаду міста. За роки його священицтва: 1882 року було зведено величну церкву Різдва Богородиці, 1911 року збудовано Народний  Дім, організовано роботу українських товариств та церковних братств. 1891 року у місті за участі львівського співацького товариства “Боян” було організовано вечір, присвячеий пам’яті Шевченка, на якому у фонд стипендії імені Тараса Шевченка було зібрано 25 золотих пинських. Отець Михайло був активним діячем кам’янецького товариства “Просвіта”, заснованого 1892 року. Народний депутат Олег Тягнибок є правнуком отця Михайла Цегельського. 

З містечком пов’язана творчість видатного українського письменника повоєнного часу Григорія Тютюнника, який з 1947 року, як свого часу і­ Гаватович, тут учителював. У Кам’янці Тютюнник написав свої найкращі твори, зокрема роман “Вир”. Також саме тут виявила свій співочий талант народна артистка України, професор Національної музичної академії Діана Петриненко, мати відомого українського співака Тараса Петриненка.  Ярослав Мариновський