Слабкістю держави скористався польський король Казимир III, якому двічі – 1340 і 1349 року вдалося захопити Львів.

Наше місто декілька десятиліть по тому на довгі століття потрапляє під владу західних сусідів.Після переходу Львова під панування Польщі, Казимир не залишився байдужим до Високого Замку – цієї, як пише хроніст, «гори рідкісної форми у Сарматській землі, і збудував на цій, сягаючій до хмар горі, довгий замок з каменю, схожий до лютні».Зараз важко сказати, що спонукало Казимира перенести центр міста з площі Старий Ринок на болотисту рівнину ріки Полтви. Одна з версій – топографічна: старе місто не мало перспектив для зростання, воно було оточене горами й лісами. Але ймовірніше всього досвідчений політик Казимир III хотів на новому місці створити цілком нове місто, яке  беззастережно підкорялося би польській державі, а у такому місті не залишалося місця для підкорених українців.Польський король вирішив будувати Львів за найдосконалішими тогочасними будівельними технологіями. Не довіряючи українцям та навіть і своїм, полякам, він запросив для цієї мети ремісників і будівельників з Німеччини.

Таким чином Львів у XIV і XV століттях став фактично німецьким, навіть акти тогочасного львівського магістрату велися на саксонському діалекті німецької мови. Книги міських видатків і збору податків XV століття свідчать, що німці у Львові складали більшість населення. У місті того часу панувала класична готична архітектура.Та ось 1527 року сталася найстрашніша пожежа за всю історію міста: німецький готичний Львів, який був схожий до сучасного Таллінна чи Гданська, дощенту згорів. Мешканці у розпачі хотіли залишити місто, але потім передумали і вирішили наново його відбудувати. Новий Львів другої половини XVI століття вже був зовсім іншим Львовом, ренесансним, а будували його італійці. На запрошення магістрату до Львова прибули архітектори з північної Італії. Їм вдалося створити чудові зразки ренесансної архітектури, які поєднували риси італійські з рисами місцевого будівництва.