3 квітня 1415 р. – Владислав ІІ надає вірменам та іншим мешканцям, що належать до костьолу св. Йоана на передмісті Львова, ті ж вільності, які мають львівські міщани, звільняє їх від руського і підпорядковує вірменському праву. 

“...Що на прохання всечесного Сигізмунда, нашого улюбленого та відданого каноніка та пребендаря костьолу св. Йоана, розташованого за мурами нашого міста Львова, вірменів та загородників та мешканців, належних віддавна до вищезгаданого костелу, які перебувають на городах та у місцях поблизу і довкола вищезгаданого костелу св. Йоана, переносимо з права руського на вірменське, яким користуються інші вірмени, що є у нашому місті Львові, відмінюючи назавжди там же всі права руські, правила та звичаї, які зазвичай здебільше розглядає саме право вірменське. Крім цього, виключаємо і назавжди звільняємо всіх та кожного, зокрема, вірменів, загородників та мешканців вищеназваних місць, від будь-якої юрисдикції та влади всіх та кожного, зокрема, воєводів нашого королівства, каштелянів, старостів. Суддів і підсудків та будь-яких їхніх урядників та возних, щоби перед ними або будь-ким з них, позвані як за великі, так і малі справи... цілком не були зобов’язані відповідати або змушені платити будь-які штрафи; тільки вірмени, загородники і мешканці з передмістя і будь-якого місця, належного до пребенди вищеназваного костелу св. Йоана – перед своїм війтом, що є на той час, а війт перед каноніком і пребендарієм вищезгаданого костелу св. Йоана чи перед його наступником або перед нами і перед нашим генеральним судом. Якщо, однак, їх покличуть нашою грамотою, запечатаною нашою печаткою, та якщо ж у виконанні справедливості будуть недбалі та ледачі, тоді не інакше як за своїм вірменським правом будуть зобов’язані відповідати у справах між собою...”.