25 квітня 1367 р. – Казимир ІІІ надає статут для євреїв, що живуть у Львові та всій руській землі, у якому регулюються відносини між християнським та єврейським населенням. 

“...Повідомляємо як сучасників, так і прийдешніх, до яких даний лист дійде, що нашим євреям, які живуть у Львові та цілій руській землі, ми вважали оголосити їхні статути та привілеї, що від нас вони отримали і які слово в слово в наступному порядку містяться. Найперше встановлюємо, що у справі про гроші, рухомі речі чи нерухомості або у кримінальній справі, що стосується особи або майна єврея, жоден християнин не допускається до свідчення проти єврея, тільки християнин і єврей. Далі, якщо християнин має претензії до єврея, твердячи, що взяв від нього заставу і єврей це заперечує, а якщо християнин не хоче мати довір’я простому слову єврея, єврей за посередництвом присяги зобов’язується, що поверне отриманий еквівалент і хай відійде назавжди... ...Також встановлюємо, що євреї можуть все вільно продавати і купувати, хліб та все інше необхідне за свої гроші, як християни, а ті, хто перешкоджатиме, повинні сплатити кару або нашому старості чи судді...”