3 липня 1653 р. – Ян Казимир бере під свій захист українське населення Львова та Львівське Ставропігійське братство, всі їхні права, привілеї та маєтки. 

“...Коли нині наші львівські міщани грецької чи руської релігії через певних наших радників просили від нас звичайно з тою думкою і наміром, щоб вони були вільними та звільненими від всякої сили та насилля, але не від права. Прихиляючись з нашої королівської ласки до їхнього прохання як справедливого (піклуючись про громадянський мир та безпеку), ми вважали прийняти і взяти під наше королівське заступництво та захист, як і приймаємо та беремо даною нашою грамотою їх, тоді їхнє майно, права та їхні всі привілеї, надані ласкаво їм нашими попередниками та нами схвалені, потім і братство того грецького обряду, що існує при їхньому храмі в місті Львові, між мурами того міста, заснованого під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії, а також монастир святого Онуфрія з шпиталем, що лежить на Краківському передмісті, з їхніми священними маєтками і загалом зі всіма правами та іншими речами, що їх стосуються і торкаються, здавна відносяться; беручи за приклад найясніших наших попередників, а особливо найяснішого, блаженної пам’яті Владислава IV, нашого найдорожчого брата і попередника. Так, щоб під тим нашим заступництвом і захистом існували як вони, так і їхні маєтки та всі згадані права, згадане братство, хай залишать їх вільними та звільненими від будь-якого насилля та домагання...”.