25 жовтня 1525 р. – Сигізмунд І виносить рішення, згідно з яким орендарі чи мешканці шляхетських будинків, як і всі інші міщани, повинні нести всі міські тягарі та судитися на основі магдебурзького права. 

“...Скаржилися нашій королівській величності славетні бурмистер і райці нашого міста Львова від свого імені та від всієї громади на деяких шляхтичів, які будинки в їхній міській юрисдикції мають, що вони міські податки, на відміну від інших міщан, нести і брати на себе відмовляються та виступають проти ухвали згаданого міста, що віддавна їхніми попередниками дотримувалася. Так і опікуни цих будинків таким чином поводяться, що не хочуть стати у цьому ж міському суді. А сусіди міщани навпаки про такі великі і малі несправедливості у їхньому праві хочуть і прагнуть судитися, зручно добиваються, щоб послуговуватися своїм правосуддям. Таким чином, ми, бажаючи таку різницю між цими міщанами і шляхтичами, що в місті замешкують, або міські будинки посідають, заспокоїти і користуючись нагодою таку різницю в майбутньому часі зняти, знищити і припинити, з панами сенаторами нашого королівства, що перебувають з нами, вирішили змістом даної грамоти і вирішуємо на вічні часи, що надалі орендарі чи мешканці згаданих шляхетських та інших будинків, що в міському праві в нашому місті Львові власність чи будинки мають, будуть зобов’язані і повинні за цих шляхтичів чи інших, що мають міське право, у яких будинки орендують чи мешкають, всі міські тягарі, подібно як інші міщани, мають брати на себе та будь-які податки міста платити. А також своїм сусідам співгромадянам за будь-які місцеві кривди з міської юрисдикції за тих шляхтичів та інших власниквів таких будинків мають підкорятися і відповідати; збитки і кривди, що терплять сусіди згідно з формою міського магдебурзького права мають поправляти і відновлювати...”