«Львівські банки, принаймні деякі з них, не припинили свою роботу...» Негаразди окупаційного часу не ставали на заваді ні подвижницькій роботі банківських працівників, ні старанній службі громадянської сторожі. А плани розширення меж Львова залишались актуальними і під час окупації, хоча їх реалізують лише на початку 30-х.

«Великий Львів. Найближчим часом до Львова мають бути включені підміські ґміни, як-от Замарстинів, Клепарів, Знесіння і т. д. Таким чином населення міста зросте приблизно на 50–60 тисяч осіб» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Львівські банки, принаймні деякі з них, не припинили свою роботу, а намагаються попри складні умови виконувати свої завдання перед громадськістю, і хоча вони позбавлені дотеперішньої підтримки з боку австро-угорського банку, працюють, не зважаючи на власні інтереси, виключно в громадському дусі.

Крайовий банк проводить масштабні заходи, маючи на меті відновити рух капіталів, головно через уможливлення реалізації різних зобов’язань.

В такому самому дусі працює й Іпотечний банк, який, втримавшись на посту, проводить виплати для своїх клієнтів на ощадні книжки і поточні рахунки.

Ми вважаємо слушним піднести громадянську діяльність обох цих банків, хоча б для спростування помилкової нотатки, вміщеної в одному з львівських часописів, нібито з львівських банків не припинив працювати лише Промисловий банк» («Gazeta Wieczorna», s. 2–3).

«Енергійна громадянська сторожа. Кілька днів тому Анна Вількушинська повідомила Міській громадянській сторожі, що на вулиці Скшинського [тепер – вул. Вітвера] стоять якісь 2 фури, навантажені мішками з борошном, без жодного нагляду. За розпорядженням коменданта району п. Зіґмунда, делеговані пп. Достал і Будзінський з’ясували, що фури з борошном стоять довший час, а по них ніхто не зголошується. У зв’язку з цим було наказано доставити ці вози з борошном до Маґістрату, який, вочевидь, через брак власника передасть їх комісії з постачання» («Wiek Nowy», s. 5).

«Оригінальний візник. До поліцейської застави надійшла скарга на візника фіакру № 346, який возив одного офіцера російської армії містом протягом 3 годин, не знаючи, де знаходиться готель “Вікторія”. Цікавим візником зайнялася поліцейська влада» («Wiek Nowy», s. 5).

«Розпізнав пташка. Бернард Ґрюнберґ довший час виманював у російських солдатів різні суми під приводом доставки їм горілки, після чого, не давши їм жодного напою, зникав з грошима, і таким чином надурив багатьох осіб. Однак врешті натрапив на солдата Охріма Марциняка, який розпізнав пташка і завів Ґрюнберґа до поліцейської інспекції» («Wiek Nowy», s. 5).

«Злосливий злодій. Пан Ісак Майєр Рутель, власник нерухомості на вулиці Сонячній, 27 [тепер – вул. Куліша], повідомив інспекції поліції, що після злому замка у дверях невідомий злочинець проник до його молочарні і забрав звідти немало випічки, м’яса, 5 літрів соку, кілька кілограмів цукру і близько 4 кілограмів кави. Не маючи змоги забрати всю випічку і великий запас молока, він через свою безмежну злосливість їх зіпсував. Власник зазнав збитків на 100 корон» («Wiek Nowy», s. 5).

«Милі сусіди. У п. Ґустава Белецького, власн. складу будівельного дерева на вул. Декерта [тепер – вул. Декарта], з подвір’я забрали 60 дошок вартістю 60 корон. Він підозрює, що цю витівку йому влаштували його милі сусіди. Слідство з’ясує, чи здогади п. Белецького є слушними» («Wiek Nowy», s. 5).

«Винахідливий злодій. Ганка Дмитрик, дружина селянина з Гаїв, вчора вибралася зі своїм чоловіком до Львова для закупівлі продуктів. Коли вони опинилися на вул. Карла Людвіга [тепер – непарна сторона просп. Свободи], до них підійшов якийсь чоловік віком близько 30 років і рекомендував їм купити різні речі в найближчій крамниці. Коли селяни сказали йому, що не мають дрібних, цей чоловік висловив готовність розміняти банкноту в 50 кор., і з цією метою зайшов до кав’ярні “Нью-Йорк”. На повернення шахрая чекали кілька годин, а не дочекавшись, пішли до поліції зі скаргою. Шахрай тим часом зник» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Діти вулиці. Стражник міської поліції, який учора патрулював вул. Романовича [тепер – вул. Саксаганського], почув у буді, яка стоїть там пусткою, підозріле шарудіння. Коли відчинив її, застав там 4 сплячих кільканадцятилітніх хлопців: Петра Охменського, Леона Огоновського, Юзефа Корчака і Яна Дідуха. Відпроваджені до інспекції пояснювали, що, не маючи притулку, вони щодня сходилися до цієї буди на ночівлю. Однак під час обшуку у одного з них було знайдено різні злодійські знаряддя, а щодо Дідуха з’ясувалося, що його вже кільканадцять разів карали за крадіжки та бродяжництво. Усіх їх уміщено в поліцейських арештах» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

Газета у форматі pdf