«...найближчим часом приступить до видання нового російського часопису» Про роботу російської цензури, фальшивих співробітниць Червоного Хреста, обікраденого архітектора і агресивного розвізника дров..

«Тренувальна стрільба. Градоначальник Львова подає до відома мешканців, що цими днями в околицях міста відбудеться військова тренувальна стрільба» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Воєнними цензорами у м. Львові призначено п. ротмістра Сушкова, п. корнета Сухотіна, колезького асесора п. Могилу і д-ра Завадовського. До сфери діяльності цих цензорів входить також нагляд за типографіями, літографіями і металографіями, над підприємствами, які виробляють і продають начиння для них, а також над торгівлею книжками. Цензура зараз розташовується вже не в будинку Австр.-уг. банку, а в будинку намісництва при штабі військового Генерал-Губернатора. Капітан п. Наркевич найближчим часом приступить до видання нового російського часопису, призначеного для армії, п. н. “Воєнноє Слово”» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Фальшива самаритянка. За розпорядженням санітарного лікаря д-ра Лєґежинського вчора на Ринку заарештовано таку собі Вікторію Бабчинську, мешканку вулиці Пекарської, яка, не маючи жодного дозволу, збирала пожертви на Ринку, приймаючи дарунки натурою, нібито на користь хворих Червоного Хреста. Під час допиту затриманої виявилося, що крім пов’язки Червоного Хреста з печаткою гарнізонного шпиталю, жодних інших документальних посвідчень вона не має» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Подай мені сокиру. Поліцейський стражник, який вночі ніс службу на вул. Понятовського [тепер – вул. Самчука], почув якесь підозріле шарудіння, яке походило з вілли капітана Гауца, в будинку під № 7, а до того ж таємничі слова: “подай мені сокиру”. Підозрюючи, що це якісь любителі чужої власності, розбудив сторожа вілли, і обоє увійшли всередину. В цю мить якісь двоє індивідів вистрибнули через вікно і втекли через чорний хід. Далі з’ясували, що злодії сплюндрували в цій віллі 2 кімнати, але чи щось вкрали, невідомо» («Wiek Nowy», s. 5).

«Цікаві слуги. П. Леон Шехтер, управитель закладу сиріт і уповноважений фірми Улям Міхал, повідомив поліції, що в віллі п. Уляма, яка розташована перед стрийською рогачкою, зі стайні вкрадено двох корів. Біля брами є сторож, а біля брами вілли стоїть порьтє. Однак обоє не в стані пояснити, куди поділися корови, тому що не бачили, щоб їх хтось виводив зі стайні. Крім того, виявилося, що помешкання п. Уляма, який виїхав зі Львова, було сплюндровано. – В помешканні все поперекидане, а шафи порозбивані. Цікавих слуг, які нічого не бачили, притягнуть до відповідальності, тому що складно припустити, що злодії спустилися до вілли на повітряній кулі і забрали корів з собою» («Wiek Nowy», s. 5).

«Не мав часу вкрасти. Міський стражник № 147 привів до поліцейської інспекції Йозефа Пельбарта, продавця фруктів з вул. Замарстинівської, який господарював у чужому помешканні, наче у власному. – Однак він не мав часу забрати що-небудь з помешкання, тому що був схоплений у той момент, коли роззирався у цьому помешканні, шукаючи цінні речі. – Його віддано до арештів» («Wiek Nowy», s. 6).

«Коротка втіха. Міський стражник № 300 привів до поліції Марію Боднарович, яка знайшла на янівських луках портфель з чорної шкіри з сумою 2140 кор. і поділила гроші зі своєю матірю Ксенією. Однак не повідомила про це владу – і за це обох притягнуто до відповідальності. Звинувачена Марія зізналася, що фактично знайшла гроші і вручила їх матері. Під час проведеного у Ксенії обшуку в скрині знайдено лише 58 кор. Решту у неї, можливо, вкрали. Обох віддано до поліцейських арештів, де вони роздумуватимуть над своєю короткою втіхою» («Wiek Nowy», s. 6).

«Дешеве паливо! Вчора можна було побачити маленький, але симпатичний епізод на вулиці Бляхарській [тепер – вул. Івана Федорова]. Ось швидко проїжджає віз з дешевим міським паливом. Збоку і ззаду возу череда бідних людей, які чіпляються за віз і вимагають по одному мішку. Маґістратський парубок “Юзько” час від часу скидав якійсь протегованій дівчині мішок, а врешті-решт вирвав батіг з рук фірмана і, ставши на задній частині возу, почав з усіх сил обкладати батогом публіку, що напирала. Бідні люди, з якими так повелися, поспішили додому, а тим часом сніг падав і мороз наставав дедалі більший...» («Wiek Nowy», s. 6).

«Інтелігентна особа, яка не може дістатися рідних місць і залишилася в літній сукні, просить добросердих пань про зимову суконку або плащ. Звертатися до п. Мальонової, площа Смольки, 3 [тепер – пл. Григоренка] (шпиталь). Сторож покаже» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

Газета у форматі pdf