« Незначна на перший погляд подія вчора вдень стала причиною великої паніки...» Безробітні й пияки, кишеньківці, бутлеґери й вимагачі, скромні герої й непорядні підприємці – воєнний Львів дарував часописам чимало оригінальних типажів...

«Безробітні друкарі. Від учора відбувається виплата допомоги друкарям, яких зачепило лихо безробіття. Готівку, потрібну для покриття видатків, отримано – стараннями презид. д-ра Рутовського – шляхом реалізації цінних паперів. Кількість безробітних друкарів сягає числа 300 осіб, а допомогу отримують лише ті, хто найбільше її потребує, хто залишився без роботи від початку воєнної завірюхи» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«На вул. Трауґутта [тепер – вул. Шараневича], про яку ми писали кілька днів тому, відбуваються речі, які заслуговують не тільки на хронікарську нотатку, але і на якнайсуворіший осуд. Зокрема, під № 7 вже певний час буяє надзвичайно веселе життя, яке в товаристві ще веселіших жінок стає для сусідів не тільки загадковим, але й просто небезпечним. Мало того, що пиятика в цьому добірному товаристві з дня на день прибирає характер оргії, ще й її наслідки переносяться на вулицю, що погано впливає на громадськість, зокрема на молодь. Напр., вчора після полудня від сторожки цієї кам’яниці вийшов гість, маючи досить за коміром, і почав на весь голос погрожувати сусідським мешканцям і базікати дурниці, повторення яких перо не витримало би. На щастя, однак, знайшлися кілька поважніших громадян, які покликали на допомогу поліцію, і та заопікувалася “розхитаним” гостем. Мало би йтися і про те, щоб з’ясувати, хто і яким чином забезпечив його спиртним, у поважній, зрештою, кількості. Обов’язком співмешканців є детально дослідити ситуацію і у відповідний спосіб усунути зло, яке від певного часу загніздилося на цій доти спокійній вулиці. Пияцтво і розпущеність у надзвичайно складних часах слід придушити в зародку, щоб уникнути якнайгірших для всіх наслідків, що природно є в інтересах усіх мешканців» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Переполох. Незначна на перший погляд подія вчора вдень стала причиною великої паніки, яка в один момент охопила все передмістя. Ось на пл. Краківській [тепер – пл. Ярослава Осмомисла], де протягом усього дня відбувається бартерна торгівля, якийсь індивід украв в одного купця з ляди предмет незначної вартості. Купець схопив злодія за руку, і розпочалася бійка. Колеги злодія, вважаючи, що хтось на нього напав, стали на його захист і злодія відбили. В цей момент власники дальших крамниць, не знаючи, що відбувається, почали з поспіхом зачиняти крамниці, а відомість, яке передавали з вуст в уста, розросталася до потворних розмірів. На Ринку і на вул. Академічній [тепер – просп. Шевченка] оголошували, що на пл. Краківській стріляють, хоча стрілянина там нікому навіть не снилася. За півгодини там настав повний спокій. Було б доречним, аби на пл. Краківській та інших торгових місцях знаходилися більші сили охорони безпеки» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 3).

«Заслужене визнання знайшло п. Т. Місєвича, старшого машиніста добростанських водотягів, з боку Міської ради, яка висловила йому подяку за стійкість на робочому місці. Його відвазі й коректності слід завдячувати тим, що весь персонал добростанських водотягів залишився на місці і стійко перебув найтрагічніші хвилини, коли після зайняття Львова в Добростанах точилася битва» («Słowo Polskie», wydanie popołudniowe, s. 3).

«Бридка справа. Вчора міській поліції вдалося вистежити цілу зграю купців, які займалися забороненою доставкою спиртного для гостей, які мешкали в кількох львівських готелях. Продажем займався такий собі Генрик Бреннер. На слід забороненої торгівлі поліція вийшла випадково. В одному з готелів позавчора вночі зчинився дебош, під час якого вся справа і виявилася. До цієї афери замішані кілька львівських купців» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Вимагання. Міський стражник № 220 повідомив поліцейській інспекції, що сторож будинків № 29–31 на вул. Вірменській – користаючи зі страху мешканців цих кам’яниць, поводиться з ними брутально і вимагає у них великі грошові внески, лякаючи їх приведенням темних індивідів. Один з відважніших мешканців повідомив про цей новий вид вимагання владі, яка енергійно зайнялася небезпечним і винахідливим сторожем» («Wiek Nowy», s. 5).

«Страшний визиск. Торговець деревом на вул. Личаківській, 22, такий собі А. Курцер, просить у покупців за 1 центнер дерева 2 кор. 80 гелл., а якщо клієнт платить російською монетою, то каже собі платити 1 рубль» («Wiek Nowy», s. 5).

«У Кальмана Бакалініка, російського купця з бессарабської губернії, в готелі Варшавському, де він мешкав, украдено 5 з половиною пудів солонини і 2 пуди ковбас. Цю крадіжку здійснили якісь невідомі на ім’я люди, яких бачили в готелі, коли вони виносили ці продукти» («Wiek Nowy», s. 5).

«Скористався можливістю. Леон Штаубер, власник крамниці жіночого одягу на вул. Галицькій, виїжджаючи зі Львова, зачинив цю крамницю, не давши нікому повноважень її відчиняти. Однак продавця цієї крамниці засмучувало те, що власник не повертається, а крамниця стоїть зачиненою. Через це він вирішив відчинити крамницю, а товари продає без контролю, не виписуючи нікому рахунків. Про це вчора повідомив поліції один з родичів п. Штаубера» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

Газета у форматі pdf