«Не отримавши пенсії, вони не можуть нічого заплатити» Новини цього дня встановлювали нові заборони щодо алкоголю і повідомляли про спроби забезпечити побут полишених без грошей урядовців та нові зловживання при продажу товарів чи розрахунках.

«Обов’язкова постанова. Військовий Генерал-Губернатор Галичини Генерал-Лейтенант Граф Бобрінський на підставі пп. 1, 2 і 3 розд. 19 Закону про місцевості, оголошених на військовому стані,

постановив:

1) Забороняється у всіх населених місцевостях Галичини продаж алкогольних напоїв, окрім пива “на місці і для дому” без дозволу місцевої поліцейської влади.

2) Забороняється у ресторанах і шинках продаж після 10 год. вечора за петроградським часом.

3) Забороняються будь-якого роду збори коштів на будь-які потреби без спеціального дозволу Губернатора або Львівського Градоначальника.

4) Забороняється відмовлятися приймати російські гроші за нижчим, аніж визначений Верховним Головнокомандувачем, курсом, тобто за ціною: 1 рубль дорівнює 3 коронам 33 і одній третині геллера, або 30 копійок дорівнюють 1 короні.

5) Забороняється підвищувати ціни на продукти першої необхідності вище за таксу, встановлену міськими публічними органами влади.

Винні у невиконанні наведеної постанови каратимуться в адміністративному порядку ув’язненням до трьох місяців або грошовим штрафом до 3000 рублів.

Виконання нинішньої постанови доручається: Губернаторам Галичини і Львівському Градоначальнику, причому застосування покарань до винних виконується невідкладно.

Львів, 17 вересня 1914.

Військовий Генерал-Губернатор Галичини:

Генерал-Лейтенант Граф Бобрінський» («Gazeta Wieczorna», s. 1).

«2,300.000 корон. Що означає ця сума? Це втрата готівки в бюджеті мешканців Львова за вчорашній день. Вчора було т. зв. “перше”. Цього або попереднього дня усій масі чиновників і урядових функціонерів щомісяця виплачують їхню місячну платню. У Львові вона загалом становила два мільйони триста тисяч корон. Цього “першого” пенсію не виплачено, отже, загал мешканців залишився обділений доходами на цю величезну суму. Пишемо – загал мешканців, тому що чиновники майже всю пенсію використовували на місці проживання, сплачуючи чинші, різноманітні відсотки, і витрачаючи решту на життя. Не отримавши пенсії, вони не можуть нічого заплатити.

Майже всі не матимуть за що жити. Їхнє становище є справді дуже сумним. Найгірше те, що невідомо, коли вдасться і чи вдасться зарадити їхнім злидням, їхній страшній долі. Усі затіяні досі спроби відшукати потрібні для виплати пенсій кошти були безрезультатними.

Страшною є і доля сотень родин покликаних до військової служби резервістів, що перебувають у Львові, оскільки вони протягом пари тижнів не отримують допомоги. Посильними стараннями президії міста для них вдалося зробити принаймні те, що вони отримуватимуть допомогу натурою. Запасів борошна, рису, цукру, солі, чаю, дров, призначених виключно для них, поки що вистачає на 1 місяць» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Новий тариф для фіакрів. Від дня 3 ц. м. вступає в силу новий тариф для фіакрів. Поїздка на залізничні вокзали одно- або двоконкою коштуватиме 60 коп., а поїздка з вокзалів 75 коп. Поїздка в місті двоконкою 30 коп., одноконкою 20 коп. За часову поїздку за перші півгодини двоконка 30 коп., за кожні наступні 15 хвилин 20 коп., а одноконкою 20 і 15 коп. Нічної пори новий тариф не передбачає» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Викрита схованка. Юзефа Чорна, сторожа будинку на вул. Лінде, 2 [тепер – вул. Ліста], сховала на чорний день заощаджені з бідою 100 корон – які зашила в полотняний мішечок і сховала його під матрацом у ліжку. Кілька днів тому мішечок разом з грошима безслідно зник, а охоплена розпачем повідомила про це владу. У крадіжці вона підозрює Марію Єдинак, безробітну служницю, яка у неї мешкала, стверджуючи, що тільки вона знала про схований мішечок. Влада влаштував обшук у підозрюваної, під час якого було знайдено лише 10 корон. Однак мусили бути якісь докази того, що підозри потерпілої є слушними, тому що гроші у Єдинакової відібрали, а її саму ув’язнили в поліцейських арештах» («Wiek Nowy», s. 5).

«Напад. На п. Гонорату Войську, яка поверталася додому на вул. Новий Світ, 20, на сходах цього ж будинку напав якийсь пристойно одягнутий чоловік, і, поваливши її на землю, вирвав у неї з рук срібну сумочку з грошима і дрібничками, вартістю 80 кор.» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Дорога вечеря. Пан Мєчислав Вєчорек з вул. Королеви Ядвіги [тепер – вул. Марка Вовчка] з’їв вечерю в молочарні Леона Залєнжного на вул. Коперніка, за яку йому слід було заплатити 2 корони 30 гелл. Покупець дістав 3-рублеву банкноту і вручив її жадаючому оплати. Тоді запропонований йому рахунок став виглядати зовсім інакше, тому що за вечерю йому нарахували 1 рубль 15 коп. Незадоволений цим п. Вєчорек представив рахунок для розгляду владі, а покликаний власник пояснював, що нічого про цю подію не знає, тому що це влаштував його касир» («Wiek Nowy», s. 5).

«Лихвар і дебошир. Здається, що попри великий перелік зловживань з боку тутешніх купців, про які згадують у щоденних часописах, цього недостатньо. Ось нова квіточка зловживань зі сторони купця на вулиці Казимирівській, 17 [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка], яку не оминуло пильне око влади. Пані Клара Рапс повідомила поліції, що купець Шимон Зайфер продав їй 15 кг борошна, оцінивши кг у 70 гелл. Оскільки в теперішні складні часи кожна господиня, якщо їй вдається купити бажаний продукт, не звертає уваги на лихварські ціни купця, тож і п. Рапсова заплатила купцеві завищену ціну. Однак вона ще мала залагодити в місті інші справи, тому залишила куплені 15 кг борошна в крамниці, сказавши, що скоро повернеться і забере його. Яким же було її здивування, коли після повернення купець видав їй лише 10 кг. борошна, стверджуючи, що решту 5 кг продав іншим гостям. Коли в результаті цього вона дорікнула йому, п. Зайфер влаштував їй пекельний скандал, ображаючи її непарламентарними висловами. Рапсова звернулася по допомогу до поліції, яка покарала запального купця за спекуляцію і дебош п’ятиденним арештом» («Wiek Nowy», s. 5).

Газета у форматі pdf