«...є багато підприємств такого роду, які задовольняться меншим прибутком» Як у скрутні часи вберегти свої гроші від злодіїв та нечесних підприємців? Питання, мабуть, риторичне, не знаходили на нього відповіді і львів’яни 1914-го...

«Петербурзький час на одну годину і одну хвилину випереджає центральноєвропейський час, прийнятий у Львові, отже, год. 11 за петербурзьким часом відповідає год. 9.59 центральноєвропейського часу» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Призначення. Капітана Яцевича призначено помічником градоначальника м. Львова замість підполковника Фатьянова.

Як відомо, п. Фатьянов був призначений градоначальником м. Самбора» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Для працюючих науково. Оскільки вхід до бібліотеки політехнічної школи через облаштування шпиталю в корпусі політехніки для громадськості не може бути дозволений, через це керівництво бібліотеки влаштувало чергування в Політехнічному товаристві (вул. Зіморовича, 9 [тепер – вул. Дудаєва]) по понеділках, середах і п’ятницях, від 11-ої до 12-ої, де на звичних умовах можна замовити книги, щоб позичити їх додому» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Оригінальний задум, але невигідний для громадськості, з’явився у парової пральні “Брістоль”. Аж до часу появи на нашому грошовому ринку рубля вона рахувала “центами”, отже, за прання комірця платили 4 цт. (8 гелл.), манжетів 5 цт. (10 гелл.).

Можна собі уявити здивування клієнта, який через певний час звернувся до пральні, щоб забрати свою білизну, а тут несподівано за рахунок, який становить 74 центи (1 кор. 48 гелл.) йому кажуть заплатити 74 копійки, або ж, згідно з прийнятим курсом, на цілих 30 копійок, або на корону дорожче.

Кожне солідне підприємство, підвищуючи ціну на свої товари, або на свою роботу – повинно вчасно повідомити про це своїх клієнтів і не наражати їх на неприємні несподіванки, тому що такі несподіванки не можна назвати нічим іншим, як визиском.

А парова пральня “Брістоль” також не повинна забувати і про те, що під час війни справді подорожчали різні продукти харчування, але людська праця стала дешевшою, і є багато підприємств такого роду, які задовольняться меншим прибутком, аби лише отримати роботу» («Wiek Nowy», s. 5).

«Випадково схоплений. Іван Когут з острова поблизу Щирця був схоплений на вул. Сонячній [тепер – вул. Куліша] у ту мить, коли ніс на плечах мішок з різними речами. Під час огляду мішка там знайдено 15 пачок тютюну, 2 коробки тютюну до люльки, клубок шпагату, три ремені, блузку, спіднє і пелерину з військовими штампами австрійських солдатів. Частину цих речей упізнав як свою власність Давид Дукер, торговець кожухами зі Щирця – решта речей, знайдених у мішку, за твердженням Дукера, походять з крадіжок. Сам мішок є власністю адвоката д-ра Чарнецького зі Щирця, тому що на ньому є відбитки печатки цього адвоката. Дукер випадково зустрів Когута у Львові і просив заарештувати його. Затриманий пояснював, що купив ці речі у невідомих людей. За цю, як він каже, купівлю, він відповідатиме перед судом.

На вулиці Клепарівській затримано Марціна Яновського, теж з мішком на плечах, в якому, якщо вірити його словам, знаходилося вугілля, куплене у складах. Тимчасом після відкриття мішка виявилося, що там знаходиться 28 топок солі. – Схоплений пояснював, що купив її на Городоцькій рогачці за суму 3 кор. Настільки певному поясненню поліція не захотіла вірити і зайнялася справою, виходячи зі своїх припущень, що сіль походить з крадіжки» («Wiek Nowy», s. 6).

«Крадіжки. Єтту Ляйнвальд, або ж Бадроль, яка мешкає на Клепарові під № 547, схоплено на крадіжці в той момент, коли вона під час купівлі товару на Ринку витягнула з сумочки у п. Гелени Кюнель шкіряний червоний гаманець з сумою 10 корон. В гаманці, крім цього, знаходилися два бони міста Львова по 1 короні і 15 копійок. Неуспішну злодійку віддано до поліцейських арештів, звідки вона помандрує до суду.

Маркус Целлер, купець, який мешкає на вул. Янівській, 35 [тепер – вул. Шевченка], повідомив поліції, що позавчора вночі якісь невідомі злочинці, виламавши двері, пробралися до його крамниці і вкрали там кошерну ковбасу, хліб, каву, тютюн, цукерки, загальною вартістю 160 корон. Підозрюють, що спільницею в цій крадіжці була служниця Якоба Фукса, у якої знайдено коробку з-під льодяників, яка походить з обікраденої крамниці. Слідство покаже, скільки в цьому правди.

У Якоба Дорнгельма, купця на вул. Зіморовича, 10, якийсь невідомий злочинець відлив з бочки в пивниці 140 літрів коньяку вартістю 500 корон. Підозру потерпілий спрямував на Олену Боднарук, колишню служницю Дорнгельма, через те, що ніхто інший, тільки вона мала доступ до пивниці і часто туди заходила. Підозрювана заперечує провину, а розслідування покаже, чи Боднарук винна, чи йдеться лише про помилку.

Міський стражник № 145 затримав такого собі Йозефа Ґрюна в той момент, коли він намагався продати зелену плюшеву хустину. Обвинувачений не міг пояснити, звідки у нього хустина, тому її у нього відібрали, передали на зберігання до поліцейської інспекції, а справу віддали до суду.

Людвік Денечковський повідомив поліції, що до помешкання д-ра Долинського, який мешкає на вул. Городоцькій, 16, під час відсутності власника пробралися невідомі злодії, попередньо відчинивши вхідні двері і відірвавши колодку, і забрали звідти плащ вартістю 60 кор., чорні сподні вартістю 15 кор., ковдру вартістю 10 кор., жіночий жакет 30 кор., простирадла, халати, жіночі каптанки і різні блузки. Розпочато слідство, ведуться пошуки злочинців...» («Wiek Nowy», s. 5).

«Злодій. Хорошу науку за свою необережність отримав учитель О. Гертіґ, який мешкає на вул. Берка [тепер – вул. Балабана]. Вчора о 8-мій ранку він дав 13-річному хлопцеві, малого зросту, з білявим волоссям, овальним обличчям, чорними очима, скриню, щоб він заніс її до кам’яниці на вулиці Жовківській [тепер – вул. Богдана Хмельницького]. Хлопець утік зі скринею, в якій були речі вартістю 400 кор., зокрема: чорний лорнет, чорна накидка, парасоля, чорна оксамитова бекеша, чорний жакет, чорне пальто і 3 сорочки» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«За недозволений продаж горілки вчора покарано арештом Майєра Діаманда. Він частував горілкою російських солдатів» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Переїхання. Військовий автомобіль № 4/914 вчора зранку наїхав на площі Марійській [тепер – пл. Міцкевича] на перехожу Антоніну Пельчар, збив її з ніг, а коли вона сиділа на бруці, два колеса автомобіля проїхали по обох її ногах. Важко пораненою заопікувалася рятункова станція. Капітан, який їхав автомобілем, зупинив його, вийшов і записав собі прізвище пораненої, обіцяючи нею заопікуватися» («Wiek Nowy», s. 6).

«Зник безвісти. Поліції повідомлено, що тиждень тому з дому пішов Юзеф Мєчковський, тесля з Клепарова, який мешкає на вул. св. Мартина [тепер – вул. Жовківська], 43 роки, середнього зросту, слабкої тілобудови, зі світлим волоссям, очі сірі, вуса малі, без бороди, з довгим носом, одягнений у попелястий костюм» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

Газета у форматі pdf