«Хтось злосливий... розпустив звістку про виявлений тут випадок чуми» На тлі вигаданих чуток про пошесть чуми і правдивих новин про крадіжки й небезпечну пожежу малопомітним було те, що газети почали вказувати дату не лише за григоріанським календарем, а й за юліанським, який тоді діяв у Росії.

«Плітка про чуму. Хтось злосливий, вочевидь, прагнучи викликати переполох у Львові, розпустив звістку про виявлений тут випадок чуми. Отже, слід повідомити, що ця плітка не має взагалі жодних підстав» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Медики V, IV і III року, які закінчили курс боротьби з епідемічними хворобами і мали б бажання запропонувати свої послуги з метою боротьби з епідемічними хворобами, можуть зголошуватися до санітарної служби, маґістрат, ІІ поверх» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Небезпечна пожежа бараків. В північно-західній стороні Львова, над янівською дільницею, вчора ввечері, по 10 год., загорілась яскрава, величезна заграва. Її було видно з усього міста, тож публіка, приваблена незвичним краєвидом, поспішила в досить великій кількості на вулицю Янівську [тепер – вул. Шевченка], щоб побачити, де спалахнула пожежа. Горіли військові бараки обозу, в яких містилися різні легкозаймисті матеріали.

Після першої звістки про пожежу два екіпажі міської пожежної сторожі вирушили на місце і під командуванням заст. начальника п. Злотовського енергійно взялися за локалізацію вогню. Це було непростим завданням, тому що обидва бараки горіли яскравим полум’ям, а тут же, поруч, знаходяться житлові будинки. Рятункову акцію ускладнювали постійні вибухи, і на думку деяких осіб, це були набої, а на думку інших – і це більш правдоподібне – банки з мастилом.

В акції порятунку взяло участь і військо, яке спільно з міліцією слідкувало за порядком на вулиці, унеможливлюючи доступ роззяв поближче до вогню.

Напружена робота міської сторожі тривала до ранку, а увінчав її успішний результат, оскільки вогонь не поширився і поглинув тільки два військові будинки.

На місці пожежі з’явилися віцепрезиденти міста, далі – градоначальник Ейхе, віцегубернатор Фатьянов, багато радних, вищих російських офіцерів і т. д.» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Численний транспорт поранених привезено вчора ввечері до Львова. Були між ними російські й австрійські солдати. Поранені в боях на захід від Львова, ще 10 днів тому, вони провели цей час у лазареті в Городку, але оскільки там потрібне місце для свіжих жертв війни, їх як таких, що одужують, перевезли до Львова» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Живі заздрять померлим. Вчора вранці кілька осіб, які знаходилися на Личаківському цвинтарі, почули стогони. Через хвилину обіч однієї з могил знайшли невідому жінку, яка з наміром позбавити себе життя вжила значну дозу морфію. Негайно викликано рятункову службу, яка відвезла її до загального шпиталю. Причина розпачливого кроку невідома» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Крадіжки. Відомий тутешній поліції шанувальник чужої власності Йосип Мандрик, який мешкає на пл. Стрілецькій, 16 [тепер – пл. Данила Галицького], витягнув з кишені у Гринька Йонаса – тоді, як той купував сіль, гаманець з сумою 5 корон 19 г. Гроші у нього відібрали – а пташка віддано до поліцейських арештів, звідки він помандрує до судової в’язниці.

Невідомі злочинці на вул. Польній, 18 [тепер – вул. Героїв УПА] в шинку Абрама Канарієнфоґля вкрали 100 пляшок лікерів, вартістю 80 кор., 20 пляшок коньяку вартістю 60 корон, а з шухляди столика забрали 20 кор. готівкою. Злодії дісталися до шинку у той спосіб, що підняли жалюзі вітрини і, вибивши шиби, зайшли всередину. За невідомими пташками ведуться пошуки.

На вулиці Яховича [тепер – вул. Кучера] схоплено Івана Чорного з Замарстинова і Степана Яваляка з Забір’я, пов. Рава Руська, в той час, коли вони несли два клунки, повні різних крадених речей. З-поміж іншого, були там піджаки і фраки, кілька пар споднів, дві жіночі муфти, каптанки, подушечка з монограмою С. З., рушники, 2 кишенькові дзеркальця, обценьки, револьвер, кишеньковий ніж і пару калош. Звинувачені заперечували крадіжку, пояснюючи, що клунки вони відібрали у 3 хлопців на вулиці. Настільки певному поясненню не повірили – речі конфісковано, а обох підозрюваних сховано до арештів» («Wiek Nowy», s. 4).

«Дешеве сіно. Трагікомічний випадок трапився з одним з тутешніх візників. Повертаючись уночі додому, він зустрів двох чужинців, які запропонували йому купити фуру сіна. Торг торгом, зійшлися на ціні 11 рублів. Коли візник заплатив ціну, ці люди запропонували йому, щоб за ці гроші він забрав і віз з кіньми, тому що вони їм непотрібні. Втішений візник і на це погодився. Вдома, однак, його чекала прикра несподіванка. Коли він почав скидати сіно, то знайшов у ньому зв’язаного селянина, який, втішений тим, що знайшов рятівника, повідомив враженому візникові, що віз і сіно належать йому. А 11 рублів пропало» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Проф. Посельт, митець-музикант, який вимушено залишається у Львові, дає уроки гри на скрипці, фортепіано, теоретичних предметів, а також уроки акомпанементу для осіб з більш високим рівнем гри на фортепіано. Зголошення приймає від 3 до 5 на вул. Асника, 8 [тепер – вул. Богомольця], на першому поверсі» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

Газета у форматі pdf