«...до Львова прибув численний сонм російських адміністративних чиновників» Поява російських урядовців і торговців – як змінювався публічний простір Львова у перший місяць окупації?

«Очікуємо прибуття до Львова великої кількості поранених. У зв’язку з цим необхідним є приготування перев’язок з будь-якої тканини, яка підходить для бинтування поранених.

Потреба є дуже великою.

Прошу місцеві доброчинні Заклади і поодиноких осіб допомогти приготувати перев’язки й бинти. За перев’язки буде заплачено. За вказівками слід звертатися до Президії Маґістрату. Підготоване прошу віддавати генерал-майору бар. Кноррінґу, будинок Намісництва.

Градоначальник міста Львова

Генерал-майор ЕЙХЕ» («Wiek Nowy», s. 1).

«Генерал-губернатор Галичини, гр. Георгій Бобрінський, прибув до Львова позавчора і поселився в палаці намісника. Водночас до Львова прибув численний сонм російських адміністративних чиновників, які мають зайнятися організацією адміністративного життя краю» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Пробна стрілянина. Вчора після полудня всі дільничні дружини М. Г. С. отримали розпорядження, щоб члени цієї сторожі попередили мешканців дільниць і перехожих про заплановану пробну стрілянину гранатами» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Російські торговці у Львові. До Львова з’їхалося підводами багато російських торговців. Вони привезли з собою лише продукти харчування і ковбасні вироби. Все це мешканці розкуповували на місці, зокрема тому, що ціни були набагато нижчими за наші. – Великий попит мала ковбаса, за фунт якої платили 25 копійок. Торгівля відбувалася на вулицях міста, обіч театру, на площі Краківській [тепер – пл. Ярослава Осмомисла] і на вулиці Жовківській [тепер – вул. Богдана Хмельницького]» («Wiek Nowy», s. 6).

«Не хотів прийняти у Клари Штюц однокороновий бон, виданий ґміною міста Львова, такий собі Якуб Вольф Ґрубер, пекар, який мешкає на вул. Шпитальній, 36, стверджуючи, що цей бон не має жодної вартості. На місці його покарано 24-годинним арештом, який замінили на штраф у сумі 10 корон. Нехай це послугує пересторогою тим, хто для якихось прихованих цілей розповсюджує неправдиві чутки, ніби ці бони недійсні – а деякі перекупники вірять цим чуткам і не хочуть приймати бони» («Wiek Nowy», s. 5).

«Покусані скаженим собакою. Вчора на вул. Сєнявській, 10 [тепер – вул. Ужгородська] на 3 мешканців цього будинку кинувся скажений собака і сильно їх покусав. Жертвами цього випадку стали 14-річний хлопець Йосип Рузай, Міхал Ґерлах і Розалія Дулємба. Покусаним надала допомогу рятункова служба. Їм порадили звернутися до санітарної служби, яка би зайнялася їхнім виїздом до закладу д-ра Буйвіда у Кракові.

Оскільки теперішня ймовірність дістатися Кракова є дуже сумнівною, з цієї причини доведеться обмежитися зверненням до місцевих лікарів. Принагідно повідомляємо, що вже кілька днів тому ми зазначали, що лише дуже малий відсоток осіб, покусаних скаженими тваринами, стають жертвами цієї страшної хвороби, а в успішність Пастерівських щеплень власне у Львові не вірить такий поважний фахівець, як проф. Шпільман. Запобіжних наслідків можна досягнути і без щеплень, якщо рану від укусу якнайшвидше ґрунтовно очистити і продезинфікувати» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Крадіжки. Вчора вночі здійснено крадіжки різних предметів, як-от: годинника, золотого ланцюжка, білизни, перснів і т. д., на шкоду п. Станіслави Беднарчук, яка мешкає на вул. Клепарівській. Злочинець – якого досі не знайдено – забрався до помешкання через вікно.

У о. Миколая Коханського, який мешкає в Зубрі під Львовом, кілька днів тому вкрадено велику кількість збіжжя, вина, начиння і постелі, через що він зазнав збитків на 3.300 корон» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Цікавий вид депозиту. Вайля Вартгаймова, яка мешкає на вул. Сербській, 4, повідомила поліції, що продавчиня, яка працює в крамниці Симона Менша на вул. Боїмів, 21 [тепер – вул. Староєврейська], така собі Мальця Н., скориставшись відсутністю свого начальника, покликала слюсаря, відчинила крамницю і продає на свою користь товари, які там знаходяться. Допитувана пояснювала, що отримані за продаж гроші вона покладе на депозит у банку на рахунок начальника. Поліція, однак, не хотіла вірити у прагнення підприємливої Мальці відкрити депозит, тому знову зачинила крамницю, а справу передала до суду» («Wiek Nowy», s. 5).

«Потворні стосунки. Кельнер Вільгельм Купфершмід оскаржив такого собі Германа Беренфельда за те, що той звабив його дружину Фанцю і змушує її до розпусти, отримуючи з цього зиск» («Słowo Polskie», wydanie południowe, s. 2).

Газета у форматі pdf