«...ніхто не мав можливості потішити їх хоча би проблиском надії» Як уберегтися від поширення інфекційних хвороб, і що робити людям, позбавленим засобів до існування? Ці питання у вересні 1914-го, мабуть, були найбільш актуальними...

«Стан хвороб у місті Львові. Згідно звіту, підготовленого міською санітарною службою, за час від 6 до 12 вересня:

На дифтерію захворіли 2 особи, і 1 з них померла.

На коклюш захворіла 1 особа, і 1 з них померла.

На скарлатину захворіло 5 осіб, і 2 з них померло.

На черевний тиф захворіло 3 особи, і 2 з них померло.

На дизентерію захворіло 33 особи, і 7 з них померло.

З наведеного вище порівняння випливає, що тільки дизентерія починає поширюватися епідемічно.

Зазначені вище випадки хвороб не трапилися в якійсь одній дільниці міста, а їх зафіксовано в різних дільницях. Хворих розміщено в павільйонах для інфекційних хвороб.

Окрім цифр, наведених вище, ще багато хворих на дизентерію солдатів, як російських, так і австрійських, перебувають у військових шпиталях. Вони заразилися під час маршу до Львова через Галичину, в якій, як відомо, в багатьох повітах дизентерія з’являється з року в рік.

Хворих солдатів розміщено окремо в ізольованому будинку шпиталю залоги на Личакові, а також у карному закладі для жінок, переробленому на тимчасовий шпиталь» («Gazeta Wieczorna», s. 1).

«Вулиці міста нині не відзначаються чистотою, а зокрема ті, котрими проходять щоразу нові військові транспорти, або якими йде худоба, яку женуть за військом. Цілі поклади гною, які вчасно не прибирають і розносять кінськими копитами і возами рештою міста, заповнюють деякі жваві артерії руху. Потерпають від цього і мешканці, які сусідують з казармами, зокрема з військовими постоями, які також варто регулярно очищувати від відходів. Цими справами не можна легковажити у цю хвилину, коли такий страшний гість, як холера, починає до нас заглядати» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Нові лазарети. Управління російського Червоного хреста вчора винайняло багато порожніх помешкань на вулиці Костюшка під лазарети, оскільки у шпиталях вже немає місця для поранених. Вчора ці лазарети облаштовано і перевезено до них поранених солдатів, як російських, так і австрійських» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Лікарів, які зараз перебувають у Львові, на розпорядження військового губернатора було викликано для реєстрації у Міській санітарній службі, з метою засвідчення, чи вони готові виконувати обов’язки лікарів у військових шпиталях, зокрема шпиталях російського Червоного Хреста у Львові. Зголошення приймає Санітарна служба до полудня не лише від львівських лікарів, але і від лікарів з інших місцевостей, які тимчасово мешкають у Львові» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Торгові стосунки з Росією. Вчора о 5-тій год. в президії була депутація комітету, який утворили з метою налагодження торгових зв’язків з Росією. До складу цієї депутації входили пп.: Стеслович, Родакевич, Сковрон, Захарієвич, Ліптай і Вассерберґер. Делегатам комітету гарантовано охоронні листи на виїзд до Києва, куди вони вирушать уже завтра. Крім цього, комітет займеться доставкою збіжжя до львівських млинів з провінції. Імпорт обмежиться предметами першої необхідності. Звернення купців є непоодинокими, і комітет уже має в розпорядженні значну суму грошей. Сьогодні представники комітету будуть у п. губернатора» («Wiek Nowy», s. 5–6).

«Трагічні сцени розігрувалися сьогодні зранку в будинку дирекції скарбу на пл. св. Духа [тепер – пл. Івана Підкови]. На заклик колективу урядників, щоб пенсіонери і службовці подали свої адреси з метою реалізації спільної акції з отримання пенсії від австрійської влади, зголосилося багато вдів і дружин мобілізованих, про яких уряд зовсім забув. Ці нещасні жінки, зайнявши сходи й коридори, наповнили плачем усе приміщення, а ніхто не мав можливості потішити їх хоча би проблиском надії. Через велику тисняву службовці й пенсіонери не могли дістатися до будинку, внаслідок чого термін зголошень слід було б продовжити» («Słowo Polskie», wydanie popołudniowe, s. 3).

«Проти холери. Якова Балу, який мешкає на вул. Новій [тепер – вул. Новий Світ], приведено до поліції, тому що він виготовляє лимонад з брудного льоду. З огляду на небезпеку холери лимонад конфісковано, а Балу покарано арештом» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«За недозволений продаж спиртного російська влада наклала грошові штрафи на фірму Мусялович і Янік (1000 рублів), Зиґмунт Ценґут (3.000 рублів), а також Влад. Кухарський (500 рублів)» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Два постріли почула позавчора ввечері на Збіжевій площі [тепер – пл. Зернова] громадянська сторожа, яка вартує в цій околиці. Відразу ж після пострілів помітили двох чоловіків, які йшли зі сторони пострілів: 33-річного робітника броваря Юзефа Матусевича і безробітного садівника Станіслава Ляховича. Їх негайно обшукали, і у Матусевича в кишені знайшли короткий шестизарядний револьвер з двома вистріляними набоями. Матусевича і Ляховича ув’язнено. Обоє заперечують те, що вони нібито стріляли» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Карколомний стрибок здійснив любитель чужої власності, якого гром. сторожа застала за маніпуляціями у покинутому помешканні на вул. Хмєльовського [тепер – вул. Глібова]. Йому пощастило вистрибнути на вулицю з другого поверху, але не вдалося втекти від погоні сторожі. Як нагороду за виконане “сальто мортале” він пішов відпочивати до арешту» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

«Нещасні випадки. Сьогодні вранці автомобіль, який швидко їхав вул. Городоцькою, збив якусь жінку, що переходила гостинець, внаслідок чого вона отримала переломи обох ніг. Нещасну відвезли до загального шпиталю.

Інший випадок з автомобілем трапився на вул. Янівській [тепер – вул. Шевченка], жертвою якого стала п. Кароліна Козловська, віком 60 років, отримавши сильні забої» («Kurjer Lwowski poranny», s. 3).

Газета у форматі pdf