Черги, інфекції та нелюбов до пасажирів-пільговиків Холера у Львові! Ця зловісна новина неабияк стривожила львів’ян, незважаючи на запевнення, що епідемія місту не загрожує. Тим часом черги за продуктами набувати масштабів стихійного лиха, а на Пагорбі Слави, який зараз більше відомий як меморіал з часів Другої світової війни, здійснили перші поховання.

«Місто забезпечене. Спекулянти різного ґатунку поширюють містом чутки, що ґміна повністю вичерпала свої запаси продовольства, і місту загрожує привид голоду. – Водночас вони у приватному порядку скуповують запаси продуктів харчування, щоб надалі, піднявши ціни до неможливого рівня, влаштовувати найогиднішу спекуляцію продовольством.

На підставі інформації з єдиного гідного довіри джерела, а саме з президії міста, застерігаємо населення від цих чуток і від визиску. Наше місто дуже добре забезпечене продовольством і немає небезпеки, щоб забракло найважливіших продуктів харчування.

Завдяки надзвичайно розумному і ощадливому господарюванню віцепрезидента д-ра Шляйхера, наче керованому якоюсь інтуїцією, міські запаси, зібрані на “чорний день”, залишилися цілими майже повністю і зараз слугуватимуть населенню міста.

Отже, в міських крамницях:

на вул. Вірменській, 6

Городоцькій, 19                      

Зиблікевича, 51 [тепер – частина вул. Франка від вул. Зеленої до вул. Мєндєлєєва]

Солодовій, 1

Кушевича, 2

Бема, 20 [тепер – вул. Ярослава Мудрого]

Зеленій, 29

Домініканській, 4 [тепер – вул. Ставропігійська]

Академічній, 23 [тепер – просп. Шевченка]

Панській, 8 [тепер – частина вул. Франка від пл. Соборної до вул. Зеленої]

Шептицьких, 10

можна купувати щодня: пшеничне борошно (не більше 5 кг на особу), рис, крупи пшоняні, ячмінні і перлові, сіль (не більше 1 топки на 1 особу) і цукор (не більше половини кг на 1 особу), а також хліб.

У зв’язку зі скаргами на те, що нібито в цих крамницях ціни встановлено вище за приписи, нагадуємо, що буханка хліба вагою 1 кг коштує 50 г., топка солі 20 гелл., а пів кг цукру 46 г.

Якби хтось колись вдався до зловживань у котрійсь із цих крамниць, про це слід без зволікань повідомляти президію міста (відділ постачання).

Ці крамниці забезпечені достатньою кількістю згаданих товарів, і немає небезпеки їх браку.

В міських ятках:

На вул. Потоцького, 8 [тепер – вул. Тараса Чупринки]

Яблоновських, 46 [тепер – вул. Шота Руставелі]

Личаківській, 36

На Ринку, 7

продається м’ясо і солонина за попередньо оголошеними цінами.

Дрова продає міський склад палива тільки на фурах, які їздять усіма вулицями міста» («Gazeta Wieczorna», s. 1–2).

«Холера. Один з часописів учора подав звістку про випадок холери, підтверджений бактеріологічно у Львові у солдата, який прибув з Бессарабії. Про цей факт було відомо ще в суботу. Ми не оприлюднювали його, щоб без потреби не тривожити громадськість.

Оскільки про нього вже стало відомо громадськості, слід висловити публічне сподівання, щоб ґміна вжила всіх необхідних заходів для того, щоб запобігти появі подальших випадків хвороби.

За звичних умов Львів міг відчувати себе безпечним перед холерою. У нас є хороші водотяги, а епідеміологічні спостереження переконали, що місто з хорошими водотягами не є хорошим середовищем для епідемії холери.

Однак зараз Львів живе в умовах незвичних і невдалих. Дорожнеча, злидні мас, загроза голоду, занехаяння чистоти на вулицях, площах, в будинках, нервуюче і пригноблююче враження війни, переживання про долю найближчих – все це створює підґрунтя, дуже вигідне для всіх епідемій, а зокрема холери.

Тільки якнайбільш енергійні захисні заходи ґміни можуть запобігти зараженню.

Отже, пам’ятаймо, що в цю пору роки протягом низки років у Галичині з’являлися окремі вогнища холери, занесені з інших країв, зокрема з наддунайських околиць. Тепер, під час війни, вторгнення холери до Галичини і особливо до Львова є цілком можливим і правдоподібним.

Повторно закликаємо президію міста скликати міську комісію з охорони здоров’я і санітарну секцію Міської ради» («Kurjer Lwowski poranny», s. 1).

«У справі телефонів. Позавчора в канцелярії президії маґістрату в присутності представників війська відбулася нарада у справі поновлення роботи телефонів. Радн. Холодецький представив кошторис і обсяг роботи, поки що лише щодо телефонів. Рішення у цій справі ще не прийнято» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Сцени, як з повістей, що описують 1794 рік у Франції чи облогу Парижу 1871, коли паризька публіка утворювала “чергу” чи “хвіст” перед крамницями пекаря, щоб отримати свій буханець хліба – розігравалися на вулицях Львова вчора ввечері. Натовп тиснув перед народними кухнями, де роздавали безкоштовний чай, а ще більший зібрався на площі Катедральній, перед крамницею “Меркурій”, де – як чутка повідомляла – з’явився запас цукру на продаж. Однак оскільки львівська публіка не має того відчуття порядку, що паризька, то замість “хвоста” влаштувала велетенський клубок, який сягав від крамниці аж до катедри, і який мусили стримувати солдати з багнетами, а трамваї, що проїжджали, розсікали його, як кораблі море. Справді дивно, що не дійшло до якоїсь катастрофи...» («Wiek Nowy», s. 5).

«“Пагорб слави” – ось назва, яку отримав цвинтар російських солдатів, померлих у Львові, закладений за Личаківським парком, вище Личаківського цвинтаря. Для австрійських солдатів також призначено окремий військовий цвинтар, обіч Личаківського цвинтаря» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Львівський ломбард на вул. Сикстуській [тепер – вул. Дорошенка] ще досі стоїть зачиненим, позбавляючи громадськість можливість викупити заставлені там речі. Багато осіб заставили свій теплий одяг, якого через теперішню пору починають потребувати. Зацікавлена громадськість просить зайнятися цією справою відповідні органи влади, а саме маґістрат і поліцію» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Що можна знайти в саду? Ян Гітнарович, різник, який мешкає на вул. Святохресній [тепер – вул. Бортнянського], знайшов у своєму саду стіл, два стільці, етажерку, 11 матраців, дві ковдри, півмішка тютюну, мармурову плиту з креденсу – і кобилу сивої масті» («Słowo Polskie», wydanie popołudniowe, s. 3).

«Крадіжка. До крамниці бакалійних товарів Й. Новоженюка на вул. Личаківській, 97 через чорний вхід пробралися невідомі злочинці і забрали різні товари вартістю близько 500 корон. Крім того, пропали 2 годинники, білизна і т. п.» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Більше обережності. З кожним днем множаться повідомлення про те, що під час обшуків за підозрою у зберіганні зброї зникають гроші й дорогоцінності. Громадянська сторожа, яка проводить ці обшуки, повинна більше зважати на приділених їй стражників» («Słowo Polskie», wydanie popołudniowe, s. 3).

«Неґречний кондуктор. Лікар Червоного Хреста, д-р Станіслав Ґ. вчора після полудня став жертвою неприємної події, викликаної некультурною поведінкою кондуктора № 62, який обслуговував вагон № 128 на лінії UL. Згаданий лікар їхав до шпиталю в казармах на вул. Театинській [тепер – вул. Кривоноса], маючи не тільки пов’язку Червоного Хреста, а й посвідчення з печаткою гарнізонного шпиталю, яке надає право на безкоштовний проїзд трамваєм. Тим часом кондуктор зажадав плати за квиток, при цьому поводився нахабно і попри вмовляння кількох присутніх осіб, у тому числі одного міського радного, не поступився, лише змусив д-ра Ґ. заплатити за квиток, а зробив це у той спосіб, що не хотів рушати далі. Щоб не піддавати інших пасажирів зволіканню і втраті часу, д-р Ґ. заплатив за квиток, а на неґречного кондуктора, який поступив усупереч виразному припису, оголошеному вже в неділю, подав скаргу. Не маємо сумніву, що Дирекція трамваю дуже суворо покарає винного» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

Газета у форматі pdf