«Великим щастям слід назвати те, що Львів... уникнув страшних наслідків битви» Львів оминула чаша воєнних руйнувань, проте він і надалі з перемінним успіхом боровся проти злодіїв та спекулянтів...

«В кафедральному соборі у Львові  в понеділок, 14 ц. м., о 9 годині перед полуднем буде відправлено єпископське богослужіння з нагоди вибору нового папи» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«До земляних робіт. Президія міста видала наступне оповіщення: “Військове управління оголошує за посередництва Маґістрату міста Львова, що потребує в найближчих околицях Львова робітників в кількості більш як тисячу осіб. Платять 3 кор. на день. Слід звертатися на місце роботи безпосередньо до відділів саперів у Брюховичах, Грибовичах, Сокільниках, Зубрі, Скнилові й Білогорщі”» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Леда на пл. св. Юра. У сквері на площі св. Юра вчора знайдено кількаметрової величини картину, яка зображає Леду з лебедем! Картину там підкинули вночі злодії, прагнучи позбутися доказів злочину» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 3).

«Користає з війни. Служниця Маґдалена Копитинська звернулася до поліції зі скаргою, що її роботодавець п. Якуб Дорен звільнив її з роботи, не заплативши належної їй платні в сумі 20 корон, стверджуючи, що “зараз війна, тому нічого не платиться”» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 3).

«Поліцейська хроніка. Мешканці будинку на вул. Лукасінського, 4 [тепер – вул. Низький Замок] вчора повідомили поліції, що невідомі люди позламували двері усіх пивниць і забрали найрізноманітніші товари, зокрема велику кількість дров.

Великий скандал викликав учора перед полуднем на вул. Клепарівській Григорій Костецький, зачіпаючи перехожих. Оскільки він був у нетверезому стані, його віддали до арештів для протверезіння.

У якоїсь жінки на пл. Збіжевій [тепер – пл. Зернова] відібрано 2 килими і капу на ліжко. Коли її хотіли відвести до поліції, вона втекла» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Наші болячки. Великим щастям слід назвати те, що Львів, хоча знаходиться в самому центрі терену не тільки війни, а й однієї з найбільших світових битв, уникнув страшних наслідків битви і був лише пасивним і далеким свідком важливих подій.

Це наше щастя, однак, псують деякі сфери за допомогою мерзенного визиску. Йдеться про страшну спекуляцію продовольчими товарами, яка починає поширюватися над міру, попри те, що максимальний тариф, установлений свого часу, діє надалі, і його слід дотримуватися. Визиск, якого допускаються деякі перекупники, є просто нахабним.

Іншою нашою болячкою є справа російських грошей, яких певні фірми – не кажучи про дрібних перекупників – не хочуть приймати не лише за курсом, а й взагалі, що наражає багатьох осіб на збитки і неприємності, надто що в нашому місті великий брак розмінної монети.

Апелюємо до нашої влади, щоб вона рішуче поклала край цьому безправ’ю і стала на захист населення міста, підданого визискуванням

*

Прикрою ілюстрацією наведених вище зауважень є лист, який ми сьогодні отримали і нижче публікуємо дослівно:

Шановна Редакціє.

Спекуляція продовольством набирає в місті тривожних розмірів, а зокрема роблять це жінки, які приносять молоко на продаж. Усі заходи Громадянської Сторожі, спрямовані на те, щоб покласти цьому край, натрапляють не лише на інертність, але просто на пасивний опір торговельного управління. –

Ось доказ:

Сьогодні між 8 і 9 год. ранку така собі Анна Виняр з Зубри продавала на пл. Академічній [тепер – частина просп. Шевченка] молоко під виглядом вершків за 60 гелл. за літр. За прохання однієї з дам, які купили товар, підписаний нижче, як член громадянської сторожі, спричинив приведення міліціонером цієї жінки до торговельного управління, де за допомогою молокоміра з’ясували, що це не вершки, а незбиране молоко з малою домішкою води, але цю жінку не хотіли покарати, ані асистувати підписаному членові громадянської сторожі у доставлянні цієї жінки до суду. Отже, підписаний мусив покликати на вулиці на допомогу російський патруль, який доставив її до суду Секції ІІІ. – Тут урядуючий суддя невідкладно покарав цю селянку восьмиденним арештом і наказав негайно відвести її до в’язниці. Тільки за таких енергійних дій суду буде можна позбутися цього нещастя, тому що міське торговельне управління не реагує на жодні скарги.

З повагою

Еміль Пелікан, ем. дир.

вул. Красінського 14 [тепер – вул. Толстого]» («Gazeta Poranna», nadzwyczajne wydanie, s. 2).

Газета у форматі pdf