«Найбільш бурхлива фантазія не зможе описати склади крадених речей...» Будні окупації: перебої з водопостачанням, загроза поширення інфекційних хвороб і полювання на мародерів та їхню здобич...

«Військовий губернатор Львова, полковник п. Шерємєтьєв, який досі урядував в ратуші, перебрався до будинку Австро-угорського банку на вул. Міцкевича [тепер – вул. Листопадового чину]. Тут будуть розташовуватися органи губернської влади» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«З Міської ради. Вчора ввечері відбулося засідання Міської ради. На ньому обговорили потребу випуску бон, з метою виправлення тимчасового браку дрібної монети. У цій справ президія міста має порозумітися з п. губернатором. Далі обговорювали справу водопостачання. Прийнято до відома неприємну звістку про те, що води вистачить на кільканадцять годин. Є три ймовірні причини цього. Оскільки на терені джерел мають точитися бої, директор водотягів припускає, що робітники під градом снарядів утекли, або ж тріснула якась труба, що могло стати короткочасною причиною припинення роботи наших водотягів. Найгіршим був би випадок, якби було ушкоджено машини. П. військовий губернатор запевнив президію міста, що докладе всіх зусиль, або водотяги було вбережено. Протягом ночі дирекція водотягів отримає інформацію про те, що стало причиною послаблення справності водотягів.

В іншому місці подаємо перелік колодязів, які тимчасово замінять водотяги.

Наприкінці було обговорено справу постачання міста, яке стикається з різноманітними труднощами. Президія міста докладає зусиль, аби в місті не бракувало набілу і найбільш необхідних продуктів харчування. Власники худоби вже передали в розпорядження міста сотні корів – однак подальшу доставку сильно ускладнено. Президія має надію, що за допомогою реквізиційної комісії ці труднощі буде подолано» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 1).

«Депутація українців. До п. губернатора Шерємєтьєва звернулася депутація українських установ під проводом директора “Дністра” д-ра Степана Федака. Депутація просила п. Шерємєтьєва про збереження українських установ, на що отримала відповідь, що це питання зараз зовсім неактуальне, тому жодних зобов’язань він узяти на себе не може» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Керівник міської міліції, колишній ст. комісар п. Тауер повідомляє громадськості, що реєстраційне бюро працюватиме і надалі, і що існує безумовний обов’язок реєстрації. Хто змінив помешкання або має в себе якогось незареєстрованого біженця – мусить його невідкладно зареєструвати – для уникнення прикрих наслідків у протилежному випадку. Також утворено санітарне бюро – дуже потрібне за теперішньої ситуації.

В організації міліції та впорядкуванні ситуації з безпекою і санітарним контролем відчувається сильна рука нового керівника» («Wiek Nowy», s. 5).

«Реквізиція автомобілів. Військовий губернатор звернувся до власників автомобілів, а також усіх автомобільних приладів, щоб вони зголосилися з автомобілями та приладдям до казарм Фердинанда на вулиці Городоцькій від 10 години ранку.

Однак наскільки нам відомо, австрійська влада вже давно реквізувала всі автомобілі, аж до тієї міри, що навіть забрали автомобілі лікарів, які, згідно з законом, не підлягають реквізиції. Можливо, десь знайдеться один автомобіль, яким останнім часом зник зі складів п. Транди, вкрадений невідомими злочинцями» («Wiek Nowy», s. 5).

«Торгівля пивом. Військовий губернатор дозволив, щоб через кілька днів певна кількість першорядних ресторанів, список яких укладе магістрат, могла розпочати продаж пива у склянках»(«Wiek Nowy», s. 6).

«Пляшка шампанського. Російська влада настільки серйозно розуміє заборону продажу алкогольних напоїв, що вчора один з членів бюро військового губернатора, побачивши в шафі одного закладу пляшку шампанського, зробив з цього приводу власникові суворе зауваження. З’ясувалося, однак, що власник цього закладу жодними напоями не торгує, а пляшка шампанського в шафі лише... чекала на “кращі часи”»(«Wiek Nowy», s. 6).

«Обшуки в пошуках крадених речей відбулися на пасіках, Снопкові і в багатьох передміських пунктах. Найбільш бурхлива фантазія не зможе описати склади крадених речей, де знаходилося все, починаючи від найдорожчих сортів алкоголю й вина, і закінчуючи пречудовими меблями – шафами, письмовими столами, ба навіть фортепіано. Конфісковані речі віддано на зберігання до комісаріатів, а затриманих злодіїв передано до суду. Енергійна акція, яку здійснили з метою покласти край цим грабункам, вочевидь, матиме належні наслідки» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Маленька пожежа – багато смороду. Вчора близько 6 год. вечора під час показу загорівся фільм у кінотеатрі “Корзо” на пл. Академічній [тепер – частина просп. Шевченка]. Випадок був зовсім не небезпечним, фільм згорів, і “катастрофа” на цьому закінчилася. Однак її наслідки ще довго і неприємно відчували мешканці вул. Коральницької [тепер – вул. Волошина] та Зіморовича [тепер – вул. Дудаєва], тому що згорілий фільм наповнив несимпатичним смородом усю околицю» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Грабіжницький напад. Заарештовано 25-річного муляра Йосипа Ольшанського, гр. кат. з Клепарова. Він напав на кельнера, який ніс пляшки з ромом, і, вдаривши його в груди, відібрав у нього пляшки. Російський патруль наздогнав його і ув’язнив» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Крадіжка. Заарештовано 24-річну раніше карану злодійку Марію Мицько, яка найнялася на роботу до пані Реґіни Фішової на вул. Жовківській [тепер – вул. Богдана Хмельницького] як служниця, і протягом трьох днів роботи вкрала з зачиненої нічної шафки 224 кор., а крім того, відкривши фаховим злодійським способом баночку Ощадної каси, вкрала з неї 100 кор.» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Нещасний випадок. Михайло Л., який мешкає на пл. Галицькій, 7, був сильно поранений вибухом карабінного патрону. Він мав завдання здати до маґістрату кілька патронів. Один з них з невідомої причини вибухнув, унаслідок чого Л. втратив два пальці лівої руки, а також отримав серйозні опіки обличчя і правої руки. Викликана рятункова служба надала нещасному першу допомогу.

Схожий випадок стався з двома іншими хлопцями, які необережно поводилися зі знайденими патронами» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Слушні спостереження. Пишуть нам з міста:

1. Бачу по місті, як тепер у великій кількості бігають собаки без намордників, чи то такі, що приблукали з околиць, чи то львівські собаки , господарі яких не дотримуються приписів щодо намордників. Здається, нема потреби пояснювати, яка небезпека може виникнути, якби трапився хоч один випадок сказу. Отже, доречним є звернення до власників собак, щоб вони не відпускали собак самостійно і без намордників, і прохання до влади про відповідне розпорядження.

2. Розповідають люди по місті, що в околицях Львова і взагалі на полях бою лежить багато важкохворих, а також багато непохованих загиблих. Оминаючи питання банальної людяності щодо поранених і мертвих – такий стан, якщо він відповідає дійсності, створює велику небезпеку розповсюдження хвороб й інфекцій. Простіше запобігти цим наслідкам, ніж у разі вибуху хвороб чимось зарадити» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

Газета у форматі pdf