«...тепер газет виходить щораз менше, і друковане слово не всюди доходить» Що принесла львів’янам перша неділя, проведена під військовою окупацією?

«Звільнення закладників. Вчора о 9 год. вечора п. губернатор Шерємєтьєв відвідав закладників у залі засідань маґістрату, розмовляв з ними довший час, а потому повідомив їм, що вони можуть іти додому, але повинні дати слово, що не покинуть місто, а якщо хотітимуть вийти з дому, то мусять повідомити домочадцям, куди йдуть. Сьогодні о 3 год. після полудня закладників запросили до головнокомандувача армії, який сьогодні повинен прибути до Львова.

Наші громадяни й надалі залишаються закладниками, тільки в іншій формі, через це мешканців Львова закликають поводитися спокійно і з повагою, тому що закладники й надалі гарантують своїм життям» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Звільнення політичних в’язнів. У в’язниці карного суду на вул. Баторія [тепер – вул. князя Романа] до цього часу перебувало багато в’язнів, звинувачених у шпигунстві та антиавстрійській агітації. Над деякими особами судові процеси повинні були відбутися вже в поточному місяці, тому що їм уже вручили акти обвинувачення. Вчора, однак, прокуратура всіх випустила з ув’язнення.

Загалом звільнено 180 осіб» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Страти грабіжників. Як відомо, підміське шумовиння протягом двох днів влаштовувало різного робу грабунки в залізничних та військових будівлях, ба навіть у крамницях. Забирали не лише продукти харчування, але попросту грабували у пивницях запаси вина в бочках, пакунки з військовими черевиками, кухонне і кімнатне начиння, ба навіть балки, вози і вікна витягували і перевозили кіньми до своїх будинків.

Щоб покласти край цим грабункам, військовий губернатор Шерємєтьєв видав наказ, що кожен, кого схоплять під час грабунку, буде покараний згідно з воєнним правом, або ж смертю. Цей наказ ми опублікували в ранковому номері. Позавчора схоплено сімох таких грабіжників, над якими відразу ж відбувся військовий суд, що засудив усіх до смертної кари. Вирок було виконано вчора перед полуднем, що напевне покладе край подальшим грабункам, а купці без найменшого остраху зможуть повідчиняти крамниці.

Також позавчора громадянська сторожа за допомогою російських патрулів відібрала велику кількість украдених речей, а дехто сам приносив начиння, яке забрав, не маючи на це права.

Бажано, щоб інформацію про ці сім смертних вироків грабіжникам розповсюдили якнайширше, тому що тепер газет виходить щораз менше, і друковане слово не всюди доходить» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«З Рятункового товариства. Протягом останніх трьох днів служба працювала з надзусиллями, завдяки самопожертві д-ра Крушинського, який залишився сам. Від учора служба буде працювати регулярно, але тільки вдень, до 9 год. вечора. Д-ру Крушинському вдалося завербувати кількох лікарів, які обійняли чергування, але їх недостатньо для того, щоб вони працювали безперервно. Доки не вдасться організувати роботу по-старому, приміщення служби на ніч буде зачинено» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

«Нещасний випадок. Позавчора ввечері поміж російським обозом, який проїжджав, біля готелю Жоржа, намагалася пройти п. Штірерова, власниця нерухомості, і невдало впавши, потрапила під кінські копита. Віз обозу проїхав через неї, через що вона отримала перелом руки і ноги, а надто важку травму голови. Нещасну жертву перенесли до вестибюлю готелю Жоржа, де їй надав першу допомогу д-р Стобєцький, комендант шпиталю на вул. Клепарівській, який залишився в місті на посту зі своїми пораненими. Після цього її відвезли додому на вул. Зиблікевича [тепер – частина вул. Франка від вул. Зеленої до вул. Мєндєлєєва]» («Słowo Polskie», wydanie poranne, s. 2).

Газета у форматі pdf