«...вчителі, які не проходять військову службу, наприкінці серпня, як завжди, повинні з’явитися на робочому місці» Місто заповнили полонені російські військові, які стали для влади хорошим засобом підняття духу у населення, поранені з обох армій, і заарештовані за підозрою в державній зраді австро-угорські піддані, яких суворо карали за законами воєнного часу...

«Початок шкільного року в Галичині. Крайова шкільна рада довела до відома директорів середніх шкіл, що навчальний рік 1914–15 у цих закладах не розпочнеться у звичний час. Час початку шкільного навчання буде оголошено свого часу.

Що стосується народних шкіл, то Крайова шкільна рада незабаром видасть розпорядження, які матимуть на меті початок шкільного року з якнайменшим запізненням, у міру того, як це дозволятиме ситуація в окремих округах і місцевостях краю. Всі вчителі, які не проходять військову службу, наприкінці серпня, як завжди, повинні з’явитися на робочому місці, якщо цьому не перешкоджатимуть непередбачувані обставини» («Kurjer Lwowski», s. 2).

«Воєнна перерва в трамвайному русі. Трамвайний рух на лініях ŁD і KD вчора між 1 і 4 год. після полудня було надовго призупинено, тому що трамвайні вагони були зайняті перевезенням поранених, що прибули о 1 год. після полудня окремим потягом з Камянки Струмилової, де наші війська провели переможну битву проти переважаючої кількості Москалів. Поранених, які переважно мали колоті рани, розміщено у шпиталі, влаштованому в Політехніці» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Дальші транспорти бранців прибули до Львова вчера пополудни. Було між ними богато офіцирів навіть визначнійших, кількох лікарів і два православні попи. Привезених до Львова бранців відставляють опісля на Угорщину» («Діло», с. 6).

«Воздушні бранці. Коли в неділю пополудни транспортовано у Львові росийських бранців, вибрав ся подивитись на них і росийський літак зі сторони Сокаля. – Та не вспів долетіти до Львова, бо ставали йому на перешкоді австрийські патролі своїми стрільнами. Літак завернув, та в наслідок знищеня не вспів вернути до Росиї, лише спустив ся коло Цеблова, де його залогу зложену з начальника пограничного війска Мартинова і офіцира – пільота забрано до неволі і відставлено до Львова» («Діло», с. 7).

«В справі арештовань Українців, про які донесено в краю, інтервеніювали в понеділок, 24 с. м., у намісника пп. віцепрезидент австрийської палати послів Юліян Романчук, член Краєвого Виділу ради Іван Кивелюк і д-р Володимир Бачинський» («Діло», с. 7).

«Виконанє вироку доразового суду. Ц. к. командант війсковий у Львові оповіщує: “Фабричний паляч Іван Хєль, денний зарібник Семен Хєль, оба з Пониковиці (брідский повіт), лісовий стражник Семен Шпорлюк з Фільварків (пов. Броди) і хлібороб Антоній Суплікевич зі Скоморох (повіт Сокаль) за уділюванє вістий росийским війскам і за зносини з ними а крім того Семен Хєль за те, що фальшиво інформував австрийску патролю – яко за злочин сповнений проти воєнної сили Держави після § 327 війскового закона карного дивізийним судом обор. краєвої у Львові присуджені на кару смерти через повішенє. Засуд виконано 24. серпня с. м. у Львові; 16-літного Миколу Шпорлюка засуджено за той самий злочин на 10 літ вязниці”» («Руслан», с. 2).

«Росийські козаки в кривчицькім лісі під Львовом. Як доносять, вчера о 2. год. в ночи селяни дали знати на личаківський постерунок, що в околиці Маєрівки находять ся Москалі. Вислані патрулі дійсно найшли в Кривчицькім лісі сотню козаків, які зовсім не складали ся ані до нападу ані до стрілу, але одноголосно благали о хліб і воду. Був се відділ, який відорвав ся від головного корпусу і блукаючи два дні по лісах, загнав ся аж під Львів – зовсім не в неприятельських намірах» («Нове Слово», с. 3).

«Росийський віз трамваєвий робив вчера вже службу на лінії ŁD. Віз своєю величиною і росийськими написами звертав на себе увагу, тож і сотки павпрів гонили за трамваєм оказуючи кольосальне вдоволенє ізза воєнної добичи» («Діло», с. 7).

«Відкриття старих водотягів, зачинених свого часу після побудови водотягу з Добростанів, ухвалив останніми днями маґістрат, аби забезпечити місту достатню кількість води на будь-який випадок» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«За визиск і шахрайство. Власника складу дров Івана Процика на вул. Кіпцевій [тепер – вул. Княжа] вчора віддано до поліцейських арештів. За дрова він казав платити собі по 1 кор. 80 гр., а на додачу ошукував на вазі, в кожному мішку бракувало третини центнеру. Про кожен випадок визиску і шахрайства слід повідомити маґістрат і поліцію» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Необережна їзда. Візник Хаїм Бріфер, швидко їдучи вчора вулицею Городоцькою, наїхав на автомобіль польової пошти і розбив йому два ліхтарі вартістю 160 кор. Бріфера віддано до поліцейських арештів» («Gazeta Lwowska», s. 5).

«Зникла без сліду. Двадцятиоднорічна Катерина Буць, донька поштового возного, кілька днів тому покинувши дім свого батька, відтоді безслідно зникла.

Дівчина є блондинкою, була одягнена у попелясту сукню і чорний капелюшок» («Gazeta Lwowska», s. 5).

«Поліцейська хроніка. До приміщення перукарні Мордка Ліненвальда на вул. Сонячній, 18 [тепер – вул. Куліша] вчора вночі вламалися злодії і вкрали все перукарське обладнання.

Поліція вчора заарештувала Юзефа Клепачковського, якого впіймано на кишеньковій крадіжці.

Така ж доля спіткала і лакувальника Юзефа Реттінґера, 15-річного Станіслава Яскульського і Максиміліана Шпіндлера, які в різних дільницях міста здійснювали кишенькові крадіжки.

До обмінного кантору п. Б. Лоттрінґера на вул. Сикстуській, 44 [тепер – вул. Дорошенка] вчора вламався злодій і вкрав поштові марки вартістю 20 кор. і срібну цукерницю...» («Gazeta Lwowska», s. 5).

Газета у форматі pdf