«...щоби Ваша Ексцелєнция ужив всіх заходів, щоби ухвала Ради міської столичного міста Львова не увійшла в житє» Рішення Міської ради виділити з бюджету Львова певну суму для польських добровольців при ігноруванні українських викликало заперечення з боку українських політиків, які надіслали намісникові Галичини відчутно пошматованого цензурою відкритого листа...

«“Polski Lwów – polskim legionom”. Реаґуючи іменем українського народу на сі слова президента міста Львова і на ухвалу львівської міської ради, іґноруючу істнованє українських горожан у Львові і українських боєвих орґанізаций, – відпоручники леґальної орґанізациї українського народу зложили нині на руки Ексцеленциї п. намісника д-ра Коритовського ось який

ПРОТЕСТ

Головної Української Ради у Львові проти ухвали Ради міської столичного міста Львова з дня 20. серпня 1914, признаючої 1,500.000 К на ціли польської воєнної орґанізациї з повним поминенєм української воєнної орґанізациї:

Ваша Ексцелєнциє!

На засіданю Ради міської столичного міста Львова дня 20. серпня 1914 запало на внесенє Президента міста Львова п. Наймана рішенє, признаюче з громадських фондів столичного міста Львова квоту 1,500.000 К як національний даток на воєнний фонд польских лєґіонів, які мають бути утворені по думці ухвали Кола Польського польським Начальним Комітетом Народовим. Рівночасно Рада міська столичного міста Львова рішила в ціли покритя сего надзвичайного видатку підвисшити від 1. падолиста 1914. р. додаток громадський до державних податків – ґрунтового і домово-чиншового о 6 прц. себто з дотеперішних 4 прц. на 10 прц.

В промові, мотивуючій повисше внесенє, сказав Президент міста Львова п. Нойман, що місто Львів є польським містом і що таким остане в будуччині, отже зазначив недвозначно, що українське населенє міста Львова не має в столици краю ніяких національних прав, хоч місто Львів лежить на українській етноґрафічній териториї і є столицею краю, в якім українське населенє творить більше ніж чотири десяті загалу людности краю, а надто саме місто Львів не має чисто польского характеру...

Львів є кромі сего осідком всіх центральних українських економічних і культурних товариств, значне число української людности у Львові і українських інституций має у Львові свої недвижимости, від яких оплачує реальні державні податки разом з громадськими додатками і то розмірно доволі значні.

Супроти того отже, що українська людність Львова творить значний процент населеня, супроти того дальше, що українська людність Львова оплачує розмірно значні податки, звичайна льояльність і справедливість вимагала, щоби Рада міська з квоти 1,500.000 К призначила відповідну суму і на українські воєнні орґанізациї.

Як репрезентанти українського народу Галичини і її столиці Львова підчеркуємо, що ми радо витаємо готовість польської суспільности до складаня жертв на ціли польської боєвої орґанізациї до оружної боротьби з росийським ворогом, який спинював і дусив не тільки українські, а й польські національні стремліня...

Супроти того ми підписані, як репрезентанти українського народу:

...2) Протестуємо проти ухвали Ради міської столичного міста Львова з 20 серпня 1914, якою призвано 1,500.000 К з громадських фондів міста Львова виключно тільки на польські воєнні ціли;

3) Просимо Вашу Ексцелєнцию запротестовану ухвалу Ради міської столичного міста Львова з 20. серпня 1914 в цілости заасистувати;

4) Апелюємо до Вашої Ексцелєнциї, як до репрезентанта Його Величиства Цісаря і австрийської держави, покликаного до береженя національного миру і справедливости, щоби Ваша Ексцелєнция ужив всіх заходів, щоби ухвала Ради міської столичного міста Львова не увійшла в житє...

Львів, дня 22. серпня 1914.

За “Головну українську” раду:

(Підписи:)» («Діло», с. 2).

«Співчуття університету. На звістку про смерть св. Отця Пія Х на головному корпусі університету було вивішено чорну хоругву. Вчора вдень ректор д-р Стажинський разом з деканами факультетів відвідав о. архиєп. Більчевського і висловив йому глибокі й гарячі співчуття з приводу цієї важкої й болісної втрати, якої зазнала католицька Церква через смерть своєї всіма улюбленої Голови. О. архиєпископ подякував за цей вияв співчуття і засвідчив, що повідомить про це Апостольську столицю» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Здача зброї. До зброї, яку, згідно з учорашнім розпорядженням, слід протягом трьох днів здати в поліції або старостві, належить також холодна зброя, за винятком шпаг і шабель, які становлять частину офіційної уніформи урядовців, військових та членів військових організацій, а також за винятком карабель, які є частиною польського строю своїх власників. Принагідно нагадуємо прохання наших військових організацій про зброю. Власники зброї і так не зможуть зараз залишити зброю в себе, і вона їм не потрібна. Звертаємося до них з проханням передавати непотрібну їм зброю в інтендантурі об’єднаних організацій...» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Прогром Москалів на північ від Львова. Кореспонденцийне Бюро оповіщує: Ворожу кінноту, яка посувала ся вчера в граничних околицях на північ від Львова, відперто на цілій лінії і зневолено до утечі. З ворожих війск оден ґенерал поляг, а одного ґенерала раненого перевезено до львівского ґарнізонного шпиталя. На боєвищи остало много Москалів убитих і ранених, а много заполонено» («Руслан», с. 1).

«Поранені росіяни у Львові. Вчора ввечері на двох автомобілях Червоного Хреста перевезли кількадесят поранених росіян; серед них був і один генерал. Офіцери, які ескортували цей транспорт, подали рапорт у корпусній команді, після чого поранених доставили до гарнізонного шпиталю, де їх узяли під повну опіку. – Натовп, який зібрався на пл. Марійській [тепер – пл. Міцкевича] на звістку про транспорт, що мав над’їхати, вочевидь, примножила чутка про тисячі полонених у янівських лісах; розчарування спраглих сенсаційного видовища теж було глибоким» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

Газета у форматі pdf