«...не хоче пані купувати, то їжте собі тариф» Як боротися зі зловживаннями і свавільним підвищенням цін? Сто років тому львів’яни вважали, що слід повідомити редакцію щоденної газети і сподіватися на публічний розголос...

«Війна з Росиєю. Відповідию на загальну мобілізацию в Росиї було виповідженє їй війни Австро-Угорщиною. Виїздом ґр. Сапарого, австро-угорского амбасадора з Петербурга а дорученєм паспортів росийскому амбасадорови Шебекови зазначено урядово виповідь війни Росиї.

Ся вість відбила ся голосним гомоном в цілій монархії неначе давно бажане визволенє. Цілими роками стогнала монархія під тим тяжким тягарем, що виходив з сарматських степів і намагав ся приписувати нашій монархії політику на Балкані а в дійсности силував ся виперти там весь вплив Австро-Угорщини. Цілими роками вела Росия господарску війну проти монархії, щоби її знищити материяльно. До того уживала Росия Сербії яко тарана, а підчас пересиленя по прилуці Босни й Ґерцеґовини і наслідком домаганя Сербії о признанє їй пристани над Адриєю, котра мала бути лише точкою опору для Росиї, над Середземним морем, була Австро-Угорщина приневолена значну часть своєї армії держати на воєнній стопі, щоби свої оправдані домаганя переперти...» («Руслан», с. 1).

«Национальний музей у Львові мав в липни 183 н-ри приросту (до 15.033 включно), на що зложили ся ось такі предмети: 2 зуби і 1 ріг передпотопових звірів, найдені над Серетом в Більчу зах. і Мишкові 18 предметів передісторичної доби з Городниці, Кошиловець і Більча зол., 15 черенків печер в Більчу зах. меч з Замчиска під Лопатином, шабля сталева з під Борщович і острога з льохів в Зарваниці і предметів побуту і ноші 14, оказів орнаменту (вишивки, ткани, витинанки, писанки) 111...» («Руслан», с. 4).

«В справі занять учеників. По думці зарядженя ц. к. Краєвої Шкільної Ради, Управи середних шкіл у Львові повідомляють отсим всіх учеників львівських шкіл, які перебувають на сю пору ще у Львові, що в справах публичних і приватних занять а також в ціли засягненя потрібних інформаций та поученя, мають звертатись до своїх заведень, де п. п. управителі і учителі дадуть їм сю поміч що дня – передовсім в часі від 12–1 год.» («Діло», с. 6).

«Заборона вправ зі стрільби. Намісництво видало заборону вправ зі стрільби в межах Львова. Ці вправи можуть відбуватися лише на військовій стрільниці» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Настрій у місті. Воєнний запал міста не зазнає жодних змін. Вулицями стукають підкованічеревики солдатів, Стрільців і скаутів, а відхід військових відділів супроводжують овації громадськості. Вчора через пл. Ґолуховських [тепер – пл. Торгова] переходила артилерійська батарея, дами з Громадянського комітету частували солдатів вином, медом і лимонадом, а кожному вручали конвертик з 5 папіросами. На вул. Словацького власник цукерні віддав відділу війська, який проходив поруч, увесь запас тістечок і пряників, подібним чином на вул. Оссолінських [тепер – вул. Стефаника] якийсь кондитер почастував солодощами і прецлями інший військовий підрозділ. На вулиці Леона Сапєги [тепер – вул. Бандери] крутиться дітвора, яка носить воду горнятами й казанками і з задоволенням подає її солдатам» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Лихом у теперішній час все ще залишаються перекупки і торговки. Зранку вони вчасно скуповують набіл і овочі в навколишніх селян і, наче в насмішку, продають потім вище за ціни максимального тарифу. Слугам і паням на торговиську, які звертають їм на це увагу, відповідають криком: “Та як ні, то ні, – не хоче пані купувати, то їжте собі тариф”. Коли одна пані звернулася зі скаргою до торговельного вартового, він відповів: “Я тут пильную, щоб “пані” масло не фальшували”.

Перекупки на площах за середмістям позривали оголошення про максимальний тариф і цинічно відповідають: “Ви десь бачили тариф? Нема вже”. У цій справі нашим паням слід влаштувати якусь спільну акцію, яка, може, дасть результат!» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Спекуляція продовольством. Вчора до поліції надійшло повідомлення, що власник бакалійної крамниці на вул. Леона Сапєги Людвік Влодек бере з 1 кг цукру 94 гелл., а на зауваження про максимальний тариф відповідає, “що цей тариф його не обходить, зрештою, він діяв тільки один день”.

На вулиці Камінського [тепер – вул. Жижки] вчора заарештовано двох єврейських хлопців, Арнольда Штранґа і Мехля Біндера, які продавали топку солі за 40 гелл.» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Бридкий визиск. Дійшли до нас скарги на управителя ресторану ІІІ кл. на головному воклазі, який вимагає від солдатів, призначених до служби на вокзалі, високих цін за погані страви й напої. Бідні солдати, змушені користуватися цим рестораном, просили громадськість, яка була на вокзалі, повідомити часописи про цей визиск і через публічну критику примусити ресторатора відмовитися від цього бридкого користування ситуацією. Сподіватимемося, що наша нотатка матиме успіх» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Нерозумні крайнощі. В однієї пані з громадянського комітету дам, який займається благочинністю на користь наших воюючих братів, вчора скаути силою відібрали запас шоколаду, призначеного для польських військ; зробили так нібито через те, що шоколад був прусського виробництва. Як відомо, шоколад – це один з найважливіших продуктів харчування для солдата. Не сумніваємося, що настільки симпатичні всій громадськості скаути влаштували цей вибрик через зайву ретельність; у кожному разі, скаутський провід повинен поцікавитися цією справою і запобігти подібним проступкам на майбутнє» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Щасливець. Серед тих небагатьох, кому війна приносить користь, – виявився і один пан, який в бюро з продажу лотерейних квитків на вул. Театральній виграв учора 40.000 корон у львівську лотерею на цісарсько-військові номери» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Блискавка вдарила під час учорашньої короткої грози в одну з вілл на вул. Гербуртів [тепер – вул. Глінки], не причинивши нікому шкоди, а тільки пошкодивши електричні дроти і позбавивши будинок світла» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

Газета у форматі pdf