«Акция, яку ми зачинаємо, вимагає сили гроша...» Ознакою воєнного часу стало розгортання польових кухонь на вулицях міста...

«Акция україньского жіноцтва. Наради скликані в дни 5. серпня 1914., відбули ся при доволі численній участи наших пань і Вп. др  Евгена Озаркевича. Обговорено вагу хвилі і становище, яке супроти неї має заняти україньске жіноцтво, а др. Озаркевич уділив інформаций дотично санітарних курсів і опіки над родинами, покликаних до війска.

Вибрано комітет, котрий має вести акцию на час воєнної грози. Порішено розвинути діяльність в трех напрямах і відповідно до сего утворено три секциї:

1. Санітарну (голова: Ольга Левицка) для самаританьских курсів і опіки над хорими і ранними;

2. Секцию для заосмотреня наших Стрілецких дружин і опіки над потерпівшими в наслідок війни (голова: Віра Трусевич)

3. Секцию вишукаваня жіночих сил на опорожнені місця праці (голова: Олена Корінцева).

Комітет взиває отсим усі україньскі жінки, щоби зголошували ся до поодиноких секций із заявою, в який спосіб хочуть і можуть взяти участь у загальній акциї...

Акция, яку ми зачинаємо, вимагає сили гроша, тим то й звертаємо ся до всіх патриотичних і жертволюбивих сердець цілого краю з горячою просьбою, поспішити як найскорше з датками на “потреби України”. Гроші слати на адресу: Краєвий Союз Кредитовий (Львів Ринок 10)... Приймаємо також в жертву золоті і срібні предмети; приймаємо мужске біля, постіль і обув (усе в добрім стані)...

За комітет Україньских жінок: Мария Білецка, Олена Боберска, Ольґа Левицка, Олімпія Лучаківска, Константина Малицка, Мария Павлюкова, Віра Трусевич» («Руслан», с. 3).

«Польові кухні функціонують уже всюди перед тими будинками, які зайняло військо. В трьох казанах, поміщених на возі, над спільним вогнищем готується розсіл, м'ясо і “гарнір”, а також гріється вода. Спритні кухарі в чорних фартухах швидко метушаться навколо великих кошиків з “зеленню” і з яловичиною, “нарізаючи” моркву, селеру і петрушку, помішуючи розсіл, який готується, рис або іншу кашу. За цим спостерігають групки публіки переважно з доброзичливою посмішкою на вустах. Тільки кухарки презирливо стенають плечима: “Не чоловіча справа – готувати! Вона б це краще зробила!”» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Мобілізація машиністів і кочегарів. Через мобілізацію до війська машиністів і кочегарів у багатьох підприємствах розпочався рух. Комітет, який постійно займається справами промисловості, звернувся до австр. міністерства торгівлі з проханням, щоб воно подбало про обмеження мобілізації машиністів і кочегарів, а якщо це неможливо, то щоб було дозволено влаштовувати робітників, які не склали іспитів, але, попри це, спроможні виконувати роботу» («Kurjer Lwowski południowy», s. 3).

«Другий польський театр у Львові. Директор Анджей Лелевіч отримав концесію на діяльність ІІ театру під назвою “загальний театр у Львові” з правом постановки творів польських комедіографів і драматургів, класичних іноземних творів, міщанських і народних творів у найширшому значенні цього слова, а також водевілів. Загальний театр виступатиме в залі “Колізею” в пасажі Германнів [між будинками № 23 і 25 по сучасній вул. Куліша]» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Нечувана провокація. Як нам повідомляють, трапився вчора факт настільки нечуваної брутальності, що вважаємо за обов’язок її публічне засудження: До крамниці оптика А. Зільберштайна звернувся один з найповажніших громадян нашого міста, 70-річний старець, учасник війни за незалежність 1863 р., і попросив про пожертву на дуже поважну мету, пов’язану з теперішньою хвилею. Крім того, він продемонстрував документи, які надавали дозвіл на збір коштів. Пан Зільберштайн, однак, повівся з ним надзвичайно образливо і, відмовившись давати пожертву, вжив настільки дошкульних виразів – попри те, що старець ґречно зазначив, що не хоче перешкоджати і охоче почекає, аж доки п. Зільберштайн матиме трохи вільного часу – що збирач мусив швидко піти, щоб не наражатися на подальші атаки з боку брутального купця» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Знищення шинку. Вчора ввечері в шинку під № 14 на вул. Личаківській помічник шинкаря Юда Цайґер через дріб’язкову причину вдарив “гальбою” по голові резервіста Юзефа Ґжеґожевського, двірника львівської торгової школи, і важко його поранив. Публіка побила Цайґера, а пізніше, коли його забрала поліція, знищила шинок» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

Газета у форматі pdf