«Років тому сто... такий самий знак питання висів над картою Європи» Часописи спростовували тривожні чутки, зокрема про отруєння води у львівському водотязі, повідомляло про урядовий наступ на спекулянтів і москвофілів і повчало читачів про те, що їх може чекати у воєнний час...

«Цісар до ради м. Львова. Президент м. Львова Йосиф Найман одержав від намісника слідуюче письмо: Його ціс. і кор. Величество зволив приняти з найвисшим вдоволенєм вістку про повні запалу маніфестациї кор. стол. м. Львова та поручив мені заявити Раді м. Львова свою найвисшу горячу подяку за ті сьвіжі прояви незахитаного привязаня і жертвенної любови вітчизни. Відповідно до найвисшого порученя повідомляю про те Ясновельможного Пана президента. Ц. к. намісник Коритовський» («Діло», с. 7).

«З міста. В продовольчих крамницях панує тиснява. Ціни на продукти харчування підскочили. Найближчим часом з’явиться фіксований максимум цін, який має запобігти зловживанням» («Kurjer Lwowski południowy», s. 3).

«Населенє підчас війни. Розміри і якість воєнних операций в неприятельскім краю, як і у власнім краю є унормовані окремими приписами міжнародного права. Обі мирові конференциї в Гадзі, які подрібно занимали ся тою справою, предвиділи майже всі случаї надужитя і вояцкої сваволі. Вправді міжнародне право не має екзекутивного орґану, але перебіг случаїв і льоґіка діл нераз вже показали, що непошанованє міжнародного права найбільше мстить ся на тім, який єго не шанує...

Постанови міжнародного права, яке може мати приміненя у війні, є в загальнім начерку слідуючі:

Якийсь простір треба уважати за обсаджений неприятелем, коли дійсно находить ся в руках неприятельского війска. З тою хвилею переходить на неприятельскі війска обовязок удержаня на занятій териториї порядку і то, оскілько нема наглої перешкоди, узглядняючи краєві права і устави. Стороні, яка веде війну, не вільно приневолювати мешканців підбитого краю до уділюваня інформаций про армію і середники оборони другої сторони, як також не вільно вимушувати присяги вірности в користь чужої переваги. Честь і права родини, житє і майно приватне горожан, як і їх реліґійні переконаня мусять бути пошановані. Не вільно конфіскувати приватного майна. Пльондрованє є якнайострійше заборонене. Коли неприятель наложить на підбитий край податки і цла, то зобовязує ся покрити кошти адміністративні того краю в таких розмірах як се робило первісне правительство... Конфіскаті підлягає лише державна готівка і вартісні обєкти, які є власностию держави, як також ціле державне движиме майно... При заключеню мира ті обєкти мають бути звернені, або має бути виплачене за них відшкодованє. Майно громад і церков, добродійних і наукових заведень треба уважати за приватне майно, навіть на случай, коли би ті заведеня були державними.

Не лише населенє безборонних місцевостей, але також і населенє укріплених місць є під охороною міжнародного права... Міжнародне право заказує вкінци всяких актів грабежі і рабунків, навіть на случай, коли боронену місцевість неприятельскі війска заберуть штурмом» («Руслан», с. 3).

«Років тому сто... такий самий знак питання висів над картою Європи, як і за наших днів. З тією лише різницею, що це вже було після великої європейської війни, а ми власне опиняємось у вогні такої самої війни. Років тому сто, наприкінці серпня 1814 р., до Відня з’їхався конгрес монархів і дипломатів, щоб скласти докупи поруйновані наполеонівською зброєю залишки європейської мапи.

Зараз починається така сама війна, яка саме сто років тому закінчилася. Можливо, таке саме спустошення охопить світ після неї, і можливо, так само, якщо не у сто крат більше, розлетиться на шматки мапа європейських держав. Напевно, і тоді збереться конгрес європейських владоможців. – Нехай той майбутній конгрес також буде віденським конгресом – бажаємо того собі й Відню, однак нехай він вирішить інакше і мудріше те, з чим не міг дати ради його попередник – польське питання!» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Переполох. Супроти грози війни курсують по нашім місті всілякі вістки та на жаль находять серед широких сфер віру. І так вчера курсувала вістка про затроєнє води в міських водопроводах. Одні говорили, що трійлом, була синь потасу, а другі, що бацили холєри. А на сім стільки лише правди, що зловили лише якусь підозрілу людину, яка не могла пояснити причини задля якої крутила біля збірника води. Для успокоєня читачів нашого міста можемо додати що водопроводи є сильно бережені» («Нове Слово», с. 3).

«Завішенє Прикарпатської Руси”. Львівська поліция завісила вчера видавництво львівського москвофільського дневника “Прикарпатская Русь” та перевела в редакциї і адміністрациї сього дневника домову ревізию.Поліция арештувала і відставила до суду дра Гриневецького, редактора “Прикарпатскої Руси”, який був також галицьким репрезентантом урядової петербурської Аґенциї телєґрафічної. Дальше арештовано у Львові директора москвофільської “Народної Контори”, Пашкевича і других» («Нове Слово», с. 3).

«Мобілізація до трамваю. Відомість про те, що дирекція міського електричного трамваю потребує сил, аби замінити покликаних до війська водіїв і кондукторів, мобілізувала вчора перед будинком, у якому міститься дирекція електростанції – на вул. Вулецькій [тепер – вул. Сахарова] – справжній натовп кандидатів на згадані “посади”. Зголосилися переважно учні гімназій, трохи старших людей і чимало жінок. Юрба була настільки великою, що дирекція трамваю мусила просити поліцію втрутитися для дотримання порядку. Зрештою, здається, що всі вакансії вже зайнято» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Проти відмов у продажі продовольства. Женев’єва Костецька, продавчиня у крамниці випічки п. С. Гесса, на вул. Леона Сапєги [тепер – вул. Бандери], вчора відмовилася продати випічку одній служниці, за що її засуджено на три дні арешту і негайно поміщено до поліцейських арештів. Це буде повчальним прикладом для спекулянтів продовольством» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Покарана жадібність. Йонаш, або ж Йойне Ельмер також хотів щось заробити на війні, а оскільки він не є військовим постачальником і взагалі не торгує продовольством, хотів торгувати банкнотами, скуповуючи їх у легковірних за дешевшу ціну. З цією метою він дав такому собі Маркусу Пільпелю 1400 корон срібною монетою, виславши його за місто на закупівлю. Пільпель, однак, волів ошукати Ельмера, а не легковірних селян, і забравши гроші, втік зі Львова. Зі втечею йому допомогла, як стверджує Ельмер, родичка Пільпеля пані Хана Кляр, яку ув’язнено в поліцейських арештах» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Крадіжка військових коней. Антоній Крапчак, господар з-під Львова, повідомив поліції, що в ніч з 1 на 2 серпня у нього вкрали чотирьох коней вартістю 3000 кор. Ці коні призначалися для війська» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Напад. На чиновника міського акцизного бюро на вокзалі Підзамче, п. Теофіла Красіцького, вчора в під’їзді будинку на вул. Жовківській, 135 [тепер – вул. Богдана Хмельницького] напав електротехнік Станіслав Ґостинський і, схопивши його рукою за шию, почав душити. П. Красіцький, відбившись від нападника, повалив його на землю, після чого покликаний постовий відпровадив Ґостинського до поліцейської інспекції. Оскільки Ґостинський і надалі зчиняв дебоші в приміщенні інспекції, його довелося закувати в кайданки, після чого дебошира відправили до поліцейських арештів» («Gazeta Lwowska», s. 5).

«Погуляла собі. Агафія Кондзюк, 42-річна безробітна, так перейнялася воєнним запалом, що вирішила собі погуляти, і з цією метою виключно для власного задоволення розбила вітрину вартістю 120 корон у крамниці Р. Зубика на вул. Галицькій. Кондзюкову ув’язнено в поліцейських арештах» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Переїханий автомобілем. Автомобіль № 49 S. I., яким керував шофер Ян Орловський, вчора на пл. Краківській [тепер – пл. Ярослава Осмомисла] наїхав на 7-річного хлопця невідомого прізвища і наніс йому травми голови і ноги» («Gazeta Poranna», s. 4).

«З хроніки випадків. Вчора трапилися два випадки випадання з трамвайних вагонів. Один стався на вул. Городоцькій, навпроти казарм архикн. Фердинанда, де резервіст Лаврентій Шостак, випавши з вагону, отримав відчутні травми голови, правої руки і ноги. Потерпілим заопікувалася служба рятункового товариства. У другому схожому випадку біля віденської кав’ярні важко забився якийсь резервіст, якого військова медична служба доставила до шпиталю” («Kurjer Lwowski», s. 3).

Газета у форматі pdf