«Вже не один бездумний вкладник таким чином втратив усе майно, зібране довголітньою працею...» Початок війни поступово зменшував зону комфорту звичайних громадян: телефон і телеграф було передано у виключне розпорядження влади, на шпальтах газет усе частіше було помітно сліди втручання цензури, а майбутнє банківських внесків опинилося під великим знаком питання...

Виповідженє війни. ВІДЕНЬ. (Ткб.) Надзвичайне виданє урядової Wiener Zeitung оголошує в урядовій части отсе виповідженє війни:

На основі найвисшої постанови з 28. липня 1914 вислано нині до королівського сербського правительства виповідженє війни, зредаґоване у француській мові.

Wiener Zeitung подає опісля ориґінальний текст і німецький переклад сього виповідженя, котре звучить:

“Тому, що королівське сербське правительство не дало вдоволяючої відповіди на ноту, котру доручив йому 23. липня 1914 австрийсько-угорський посол у Білгороді, ц. і к. правительство побачило себе приневоленим постарати ся про збереженє своїх прав і інтересів і в тій ціли апелює до оружної сили.

Австро-Угорщина вважає себе від сеї хвилі у воєннім стані зі Сербією.

Австрийсько-угорський міністер заграничних справ

Берхтольд» («Діло», с. 1).

«Заява льояльности. Нині в полудни о 12-ій годині явила ся в президиї намісництва депутация українських центральних політичних, економічних і просьвітних орґанізаций під проводом д-ра Костя Левицького, в склад якої входили: д-р Кость Левицький, член виділу краєвого п. Іван Кивелюк, проф. Володимир шухевич, д-р Степан Федак, д-р Евген Озаркевич, о. Теодозий Лежогубський, дир. Грозик, п. Омелян Саєвич, п. Микола Заячківський, п. Любомир Рожанський і д-р Степан Баран. Іменем депутациї промовив д-р Кость Левицький, підносячи, що український нарід в Австриї в нинішній важкій для австро-угорської монархії хвилі вірно і льояльно стояти ме при сідоглавім монарсі, при його родині і при австро-угорській монархії і зложить своє майно і житє в обороні поваги цісаря, династиї та австро-угорської монархії, знаючи, що тільки тут, в австрийській державі, а не деинде, український нарід знайде основу свого всесторонного розвою. Український нарід в Австриї дав вже докази своєї вірности для австрийської держави і пануючого дому в 1848 р. станувши як один муж в обороні австрийської династиї і австрийської держави. Сі самі почуваня як в 1848 р. має український нарід, живучий в Австриї, і нині і на його вірність, льояльність і пожертвованє може наша династия і наша монархія цілковито числити. Свою промову скінчив д-р Кость Левицький просьбою, щоби ексцеленция ц. к. намісник, як репрезентант цісаря і держави, сю заяву льояльности і вірности українського народу для австрийської династиї і монархії зложив у стіп престолу. В відповіді на промову д-ра Костя Левицького заявив намісник д-р Коритовський, що він і австрийське правительство ніколи не сумнівало ся і нині є певні, що український нарід стане вірно і непохитно при габсбурській династиї і австро-угорській монархії і в їх обороні зложить тепер майно і кров... Опісля д-р Коритовський обговорив коротко теперішне фінансове положенє в державі і в краю, згадуючи про вчерашну конференцию, яку в сій справі відбув з репрезентантами польських банків. Намісник заявив, що наше теперішне фінансове положенє не будить ніяких обав, що треба впливати на людність і перестерігати її, щоби непотрібно не винимали вкладок ощадностий, та що правительство поробить заходи, щоби австро-угорський банк прийшов евентуально з помочию меншим кредитовим інституциям та що під сим зглядом українські інституциї будуть рівно трактовані з польськими» («Діло», с. 5).

«Телєфон і телєґраф віддано до виключної диспозициї властий. Приватних телєґрам не приймали вчера у Львові від год. 9 рано аж до дальшого зарядженя» («Нове Слово», с. 5).

«До земляних робіт. Сьогодні зранку в комісаріатах робітники масово зголошувалися до земляних робіт. Вчора містом розійшлося оголошення, яке закликало робітників і ремісників зголошуватися в дільничних комісаріатах, де їх залучали до копання окопів, за платню 3 К для робітника, 6 К для ремісника, і 12 К за доставку возу» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Бензин у битві з молоком. Вчора близько 5 год. ранку молочник Беньо Аксельрод з возом, навантаженим молоком, спускався гостинцем з Винник до Личаківської рогачки. З протилежної сторони з-за повороту з’явився автомобіль н. 973 S. Аксельрад давав розпачливі знаки, щоб затримати автомобіль – тому що знав, що його полохливі коні влаштують йому якийсь нещасний випадок. Так і сталося. Коні несподівано рвонули вбік, перевернувши віз до придорожнього рову. На полі битви залишилося 100 літрів білої крові, через що молочник поніс значні збитки. Автомобіль зник у далині, залишивши на гостинці охопленого розпачем молочника, який оскаржив шофера автомобіля за недотримання правил руху» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Шакали. Користаючи з теперішнього настрою, який підказує неприступним для розумних вмовлянь людям забирати внески з банківських установ, поблизу банків і кас крутяться злочинці, які в натовпі крадуть у тих, хто виходить, щойно забрані заощадження. Вже не один бездумний вкладник таким чином втратив усе майно, зібране довголітньою працею, яке, якби залишилося в банку, далі приростало би відсотками. Протягом учорашнього дня багато осіб повідомили в поліції про свої втрати, жаліючись на власну необачність» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Загадкова крадіжка. До однієї з крамниць на вул. Краківській вчора після полудня прийшла панна Софія Цетнарович, учениця семінарії. В той час, коли вона була зайнята вибором товару, у неї в незрозумілий поки що спосіб зникла сумочка, в якій був золотий годинник, 2 персні, загальної вартості близько 200 кор. Слідство, яке веде поліція, не дало позитивного результату» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Утеча вязня. З роботи у війсковім маґазині сіна при ул. Янівській [тепер – вул. Шевченка] втік вязень Олекса Миска, що відбував кару 6-місячної тюрми за крадіж» («Нове Слово», с. 5).

«Стрілянина. Сьогодні зранку влаштував собі стрілянину з револьвера на горі Страт Юзеф Вількон, мулярський помічник. Вількона затримали двоє солдатів 30 піх. полку і віддали до рук поліції разом з револьвером і патронами, знайденими в нього. Поліція закрила стрільця в арештах» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Фальшива тривога. Минулої ночі до пожежної сторожі й поліції надійшло повідомлення, що горить фільварок на Майорівці. На місце відразу ж виїхав фіакром агент поліції з солдатами і переконався, що тривога була фальшивою» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

Газета у форматі pdf