«...з огляду на надмірне число т. зв. інтеліґенції – добрий ремісник стоїть о много ліпше чим урядник» Ультиматум урядові Сербії з боку Австро-Угорщини вже було висловлено. Чим завершиться справа – ніхто ще не знав, однак чутки, які ходили Львовом, були дуже тривожними...

«Львів після ультиматуму! Містом, ба навіть деякими часописами кружляє ціла низка тривожних, на щастя, неправдивих чуток. Так, неправдивою є подана одним з ранкових часописів новина, нібито директор поліції д-р Райнлендер перервав відпустку і повернувся до Львова, що, однак, не виключає того, що його можуть викликати з відпустки в найближчі години. – Натомість закликали перервати відпустку намісника д-ра Коритовського, який уже завтра повертається до Львова і знову обіймає керівництво.

У всіх управліннях, які мають якийсь стосунок до наслідків кризи, запроваджено безперервну роботу, щоб на випадок наказу з Відня – прийняли рішення щодо всього, що їх стосується» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Президент міста Нойманн виїхав на триденне лікування до Карлсбаду.

Управління президією міста обійняв віце-президент міста д-р Шталь» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Заохота до ремесла. Львівська палата ремісничих стоваришень звернула ся до краєвої шкільної Ради з представленєм, що в наслідок неслушного упередженя суспільства до ремесла, брак ремісничих учеників. Представленє підчеркає, що навіть таких дітий не віддають до ремесла, які в середних школах не виказали достаточних успіхів і не мають материяльних средств до покінченя студий. В наслідок тої інтервенциї видала краєва шкільна Рада обіжник до дирекций ґімназий і реальних шкіл, в якім припоручає їм, щоби заохочували молодіж вступати до ремесла, тим більше, що з огляду на надмірне число т. зв. інтеліґенції – добрий ремісник стоїть о много ліпше чим урядник, який зі своєї невеличкої платні не може вижити і тому є задовжений по уши» («Нове Слово», с. 5).

«Два грамофони. В одному будинку у Львові мешкають двоє панів, які обидва, не знаючи один про одного, замовили на тій самій фабриці на тих самих умовах кредиту два однакові грамофони. І та фабрика над ними пожартувала: Вислала їм не лише однакові грамофони, але й однакові платівки. Обоє власників швидко дізналися один про одного, тому що обидва запустили в рух біля відчинених вікон отримані знаряддя тортур. Швидко переконавшись в ідентичності своїх платівок, вони дійшли до сатанинської ідеї. Намагаються так налаштувати свої грамофони, щоб вони одночасно заграли один і той самий твір. Хто не знає напам’ять “Пекло” Данте, “Сад тортур” Мірбо чи “Дітей Сатани” Пшибишевського – тому непросто буде знайти відповідні вирази для опису катувань, яких завдають своїм сусідам нещасні експериментатори. Ось один грамофон випередив інший... власник його притримав... тепер він запізнюється... власник регулює швидкість обертання, через що темп стає однаковим, але висота тонів різна... Нарешті, нарешті твір закінчився.

У навколишніх мешканців залишається єдина надія: може, хтось з них не заплатить вчасно кредитний внесок, і фабрика відбере у нього грамофон» («Gazeta Wieczorna», s. 5–6).

«Утік з дому своїх батьків кілька днів тому 17-річний Мар’ян Добош, син залізничного машиніста. Батько просить поліцію знайти підлітка, тому що остерігається, що він потрапить до товариства підозрілих індивідів» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«“Загубив”. Ще кілька тижнів тому пані Ґізеля Мундова, дружина промисловця, дала на продаж такому собі Ебелю старомодний годинник. Ебель отримав за годинник 200 корон і більше не показувався. Зараз пояснює, що гроші, отримані за годинник, він загубив.

П. Мундова передала справу поліції» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Психічно хворого робітника Стефана Коваля затримав сьогодні постовий біля костелу Діви Марії. Коваль зайшов до костелу і зчинив скандал, його звідти усунули. Поліція доставила його до комісаріату ІІІ дільниці» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Конокради. Вчора з пасовиська на вул. На Блоні [тепер – вул. Залізнична] вкрадено сивого коня, власність орендаря Маркуса Вітцера. Вкрадений кінь був сліпий на одне око» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Загадковий замах. Цієї ночі близько 1-ої години вулицею Ґродзіцьких [тепер – вул. Друкарська] переходив Юзеф Козловський з однією жінкою. Несподівано до нього підійшло двоє осіб, один з них дістав ножа і вдарив ним Козловського в голову. Поранений упав на землю, тоді виконавці замаху заскочили до фіакру, який чекав неподалік, і зникли. Козловському надала допомогу рятункова служба» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Озброєний волоцюга. Минулої ночі агент поліції затримав у міському саду на лавці такого собі Валер’яна Чмельовського, безробітного волоцюгу, у якого було знайдено шестизарядний револьвер, кількадесят патронів і електричний ліхтар. Чмельовського віддано до поліцейських арештів» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Ворог котів. У вівторок сторож будинку на вул. Глибокій, 14, Стефан Муринець, кинув до каналізації 2 котів, які сиділи там до вчорашнього ранку. Мешканці, обурені нелюдським вчинком сторожа, поскаржилися на нього поліції» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Не міг винести здобич... П. Роза Ебераллева, яка мешкає на вул. Казимирівській, 23 [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка] і кілька днів тому повідомила тутешній поліції, що з закритої скрині, яка стоїть на горищі, вкрадено її столове срібло, вчора знову зголосилася до поліції з повідомленням, що вона знайшла своє срібло загорнутим у шмати і схованим під перекриттями на горищі» («Gazeta Lwowska», s. 3).

Газета у форматі pdf