«...в кожному номері пишуть про демонів, масонів та інших спіритистів» На сторінках часописів по сусідству статті про захоплення спіритичними сеансами чергувалися з повідомленнями про брак місць у закладі божевільних. Нам залишається тільки здогадуватися, чи був між ними якийсь зв’язок. А ще у Львові в останню путь провели Петра Гарасимовича – знаного скульптора, витвори якого і донині прикрашають Львівську філармонію та інтер’єри Оперного театру...

«Виборчі листи. З міского статистичного бюра у Львові одержуємо до поміщеня отсю оповістку: Після нової виборчої ординації соймової, при виборах в округах як цензової кляси так і кляси загальної міскої, може кожний з хвилею настаня реклямацийного реченця жадати видачі відбитки виборчої лісти. Таке жаданє належить устно або письменно предложити начальникови громади протягом вісьмох днів по розписаню виборів, а того рода заява зобов’язує жадаючого, відобрати замовлену лісту і заплатити кошти єї спорядженя. Зголошеня внесені по тім часі не будуть узгляднені.З оглядом, що вибори розписано дня 16. липця с. р. а маґістрат кор. стол. м. Львова вже зачав праці коло спорядженя виборчих лист цензової і загальної, кожний, кому залежить, щоби мав таку листу – має зголосити ся в міскім бюрі статистичнім (ул. Театральна ч. 11) до 27. липця с. р. і зложити письменну заяву, що замовлену відбитку відбере і заплатить припадаючу на него належність.Під тими самими условинами буде ся кождому видавати також можливі додатки до виборчої листи, доповненої пізнійше на основі узгляднених реклямаций» («Руслан», с. 3).

«Промоция п. Ол. Барвіньского, сина радника Двора Олександра і бл. п. Евгенії з Любовичів Барвіньских, на доктора всіх лікарських наук, відбула ся нині в полудне в авлі львівського університету («Руслан», с. 2).

«Похорон св. пам. Петра Гарасимовича, добре знаного скульптора, відбудеться завтра о 4 год. після полудня з дому жалоби на вул. Якуба Стжемі, 15 [тепер – вул. Мєндєлєєва]. Померлий користувався серед колег і в широких громадянських колах заслуженою симпатією.

Як син емігрантської родини, разом зі своїм братом, відомим художником, Марцелієм, виховувався в Парижі, серед полум’яних патріотичних кіл, які запанували там серед нашої еміграції після поразки повстання 1863 р. Після приїзду до Галичини з запалом присвятив себе мистецтву. Як професор промислової школи виховав кілька поколінь молоді, щиро відданої мистецтву, зокрема прикладному.

Мав також великі заслуги в піднесенні рівня місцевої церковної скульптури та орнаментації. Як людина відзначався при цьому шляхетним і чистим характером» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Косу загубила! Салька Г., мундантка зголосила ся на поліциї, що переходячи улицями Академічною [тепер – просп. Шевченка], Галицькою, Кілінського [тепер – вул. Беринди] і Кароля Людвика [тепер – непарна сторона просп. Свободи], загубила косу вартости 12 корон» («Діло», с. 6).

«Нещасний випадок. 10-річний Ісаак Шапіро, спускаючись з ІІІ поверху, з’їжджав поручнем, втратив рівновагу і впав на кам’яну підлогу сіней кам’яниці. На крик і стогони жертви власної необережності збіглися сусіди, які викликали рятункову службу. Лікар служби констатував дуже серйозні травми голови, ніг і рук» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Зник Франек, 11-річний син трамвайного кондуктора Яна Вітковського, який мешкає на Знесінні, під № 402. Зниклий має добру будову тіла, блондин, одягнений у зелений м’який капелюх і попелястий одяг. Засмучений батько просить про можливі відомості щодо місця перебування зниклого» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Психічно хворого Шимона Насса, який вчора зчинив дебош на вулиці Казимирівській [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка], поліція віддала до своїх арештів, незважаючи на свідчення комісаріату ІІ дільниці, що Заклад божевільних на Кульпаркові не приймає хворих через брак місця» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Пограбування в судовій залі. Сьогодні опівдні відбувалася ліцитація товарів одного збанкрутілого купця, який винайняв собі відомих ліцитаційних гієн, щоб вони не допустили до ліцитації нікого чужого. Еліаш Райсс – який не належав до банди – закупив частину товару за 60 корон, а тоді такий собі Абрам Фельц, ватажок ліцитаційних гієн, кинувся на нього і відібрав весь придбаний товар. Райсс звинуватив Фельца у пограбуванні, а поліція заарештувала його і ув’язнила.

Вже стільки разів часописи піднімали тему ненормального становища, яке панує в судовій аукціонній залі, може, зараз цим зайнялися б відповідні органи, а в першу чергу поліція, яка повинна постійно надсилати на ліцитації допомогу зі своєї сторони. Тепер кожну ліцитацію монополізують банди фахових гієн, які нікого не допускають до купівлі, жадаючи для себе викупу» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Арешт дезертира. В ресторані Самуеля Рубіна на вул. Коперніка, 41 поліція заарештувала Михайла Гумоницького, якого військові власті вже віддавна розшукують як дезертира. Його віддано військовому патрулю, який доставив утікача до казарм 30 піх. полку» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Арешт грабіжників. До шинку Ізраїля Вайхзельбаума на вул. Янівській [тепер – вул. Шевченка] вчора прийшли четверо раніше караних злодіїв: Владислав Матус, Ян Чарнецький, Томаш Деметрів і Францішек Пєтрусінський, і замовили пиво. Коли господар подав їм замовлений напій, всі четверо зробили спробу пограбувати Вайхзельбаума і присутнього в шинку селянина А. Завілія. Це їм, однак, не вдалося, оскільки до шинку увійшов один з агентів поліції, який заарештував грабіжників» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Злодійський фатум. Тадеуш Замковський є невиправним, уже кілька разів засудженим злодієм. Про це свідчить і те, що він не є невдахою, і у своєму фаху досягнув певних результатів. Вчора, однак, його спіткав “фатум”, оскільки його хловили на гарячому вчинку спроби крадіжки. Близько опівночі він з кількома товаришами пробрався на подвір’я будинку городника Владики, який мешкає під № 3 на вул. Короля Яна на Замарстинові [тепер – вул. Р. Дашкевича], ножем вирізав з вікна скло з рамою, і вже збирався дістатися кімнати, в якій нікого не було, і де можна було б поживитися приблизно на 1400 корон, коли цей “фатум” прислав самого Владику, який разом з дружиною в цей час повернувся з міста. Замковського, який ховався у траві, він звідти витягнув і передав до рук поліції. Під час проведеного у злодія обшуку конфісковано електричний ліхтар і дві відмички» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Значна крадіжка. Кароль Завалкевич, столярський майстер, є, а точніше, був у хорошому становищі, тому що в теперішні складні часи мав не тільки готівку в сумі 700 корон, а й ще незаставлену облігацію вартістю 100 корон. З усім цим маєтком він пішов... на Ринок, де вже від світанку кружляють різного роду майстри злодійського ремесла. За це його і спіткала людська кара, тому що у нього вкрали портфель з усією готівкою і облігацією, втрату якої він оплакує найбільше, тому що був переконаний, що саме на цю облігацію припаде головний виграш» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«У нас так щодня. Вчора після полудня 14-річний Михайло Сомко вирвав у Софії Вубліцької, яка йшла вул. Замарстинівською, гаманець з 8 коронам і почав утікати! Грабіжника затримано і віддано до рук поліції» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Страшний лотерейний процес, або хвилювання Бібрки. А вся історія, прошу панства, виглядала так: Був собі громадянин у Бібрці, дуже порядний громадянин, але в дуже непорядному матеріальному становищі. Боже мій, у ці часи... Отже, наснився цьому громадянинові віщий сон. Снився йому померлий бібрецький хірург д-р Рот, і наказує йому поставити в лотереї на три номери. Зроблено. Громадянин поставив, громадянин виграв 6000 корон. Розійшлося це славетним королівським вільним містом Бібркою. Хто живий і спить, просить небіжчика Рота, щоб дав йому “номери”. Але Бібрка – це не відгороджене від світу дошками містечко, приходять туди два примірники “Слова польського”, а у “Слові” в кожному номері пишуть про демонів, масонів та інших спіритистів. Створилося Тов. з обм. відп., яке запустило в рух “столик”. На аркуш виписали “номери” і абетку. Викликаний д-р Рот довго не приходив, аж зрештою вирішив покерувати блюдцем; так, що вийшли 4 рядки досконалих лотерейних номерів. Учасники сеансу, яким було цікаво, скільки вони виграють, запитують: “а чи випадуть усі номери?”, звучить відповідь: “ф-і-ґ-а”. “То нічого не виграємо?”. Відповідь до друку не надається. “Може, пан доктор втомився і прийде завтра?”. “Поцілуйте мене в ніс”. Це трохи охолодило запал учасників щодо поповнення державної казни, однак організатор підприємства і голова наглядової ради столикового товариства дав на виграш 8 корон, на що скинулися 4 учасники цього лотерейного сеансу. П’ята особа, яка була присутня на сеансі, ба навіть керувала блюдцем, не довіряла “рядкам”, і грошей не дала. А попри те, один рядок вивів на “Лемберґ”. Ця дама довідалася про це без дротів, і з невинною міною надіслала директорові підприємства 2 корони переказом, а до Львова надіслала телеграму, щоб цим панам не виплачували виграш, бо його заарештує, а йшлося про виграш 4200 корон. До Львова з’їхалося все товариство, і в товаристві 4 адвокатів подалося до дирекції лотерейних доходів. Дама давала слово, що не знала про виграш, що її прийняли до спілки, а тепер її виганяють, і т. д., як це вдається дамі з Бібрки, що грає в лотерею. Виплату, зрештою, призупинено, і справу розглядатимуть у суді, причому виграш заковтнуть... адвокати. Небіжчик Рот мав рацію, коли повідомив товариству, що воно виграє... фіґу. З такими справами Бібрка приїжджає до Львова» («Gazeta Poranna», s. 3).

Газета у форматі pdf