«Львів зараз живе під знаком реконструкції і відновлення» Часописи нарікали на тимчасові проблеми, які супроводжували процес благоустрою міста. Це відбивалося не лише на розкопаних і перекритих вулицях, а й на... громадських туалетах. А один з кореспондентів «Кур’єра Львівського» нарікав на непослідовність обивателів у бойкотуванні тих чи інших товарів...

«Викінченє будови дому Муз. Тов. ім. Лисенка поступає скорим темпом наперед. Учора усунено зовнішне руштованє, наслідком чого виступила фасада дому в цілій своїй красі; стилізовані грецькі ліри, що украшають два горішні аттики, вказують кождому призначенє дому; другий поверх о вузких вікнах дає заздалегідь до пізнаня, що комнати того поверха призначені на науку; велика саля іде через 2 поверхи; долом її великі вікна, а над ними овальні, убрані штукатериєю рогів, з яких висипають ся квітки; партер поучає нас, що до будинку веде 6 входів згл. виходів, які не тільки позволяють вигідно без перешкоди навіть в часі найбільшої глоти увійти кождому до будинку але і запевняють на случай небезпеки свобідний вихід просто на улицю. З тих входів ведуть широкі марморові сходи до всіх поверхів, з яких призначений для Музичного Інститута вже викінчений. В великій сали і в партері брак ще підлоги і оскленя у вікнах, але се буде викінчене в перших днях серпня. Елєктричне осьвітленє, водопроводи і центральне огріванє готові. Наш артист, п. М. Модест Сосенко, кінчить мальованє малої салі на ІІ поверсі, а за тиждень забирає ся до роботи коло великої салі. З дотеперішних робіт його переконуємось, що мальовило тих саль і вестибулів буде ділом артистичним, держаним в народнім стилю минувшини. Над арт. виконанєм чотирох великих образів, представляючих алєґориї музики, штуки, просьвіти і вихованя, працює звісний маляр Новаківський...» («Нове Слово», с. 5).

«Вулиця Фредра, вибоїни і рови якої становили добре обдуману систему пасток щодо безпеки перехожих, може скоро повернутися до нормального стану. Зараз її брукують дерев’яною бруківкою на бетонній основі (цей спосіб брукування є дуже симпатичним з огляду на стишення звуку кроків), є надія, що подальша робота піде в дещо прискореному темпі, і вулиця знову стане доступною для перехожих і транспортного сполучення» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Для панів. Львів зараз живе під знаком реконструкції і відновлення. Як стара кокетка, що готується до пляжного сезону. Принагідно піддали переробці і відновленню також дві спеціальні установи “для панів” і “для дам” на вул. Гетьманській [тепер – парна сторона просп. Свободи] і на Валах біля вул. Академічної [тепер – просп. Шевченка]. На вул. Гетьманській встановлено провізоричну дерев’яну альтанку... з тією метою, щоб її вистачило на час до відновлення головного павільйону. Значно примітивніше дали собі раду на вул. Академічній, де просто зняли з павільйону напис “для панів” і поставили його... на газоні біля реконструйованого павільйону» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Відголоски. Від одного з шанувальників нашого часопису отримуємо такого листа:

І Богу свічка, і чортові теж. Такий принцип увійшов, можна сказати, до крові польського суспільства.

Наприклад, однією рукою влаштовуємо бойкот німецьких товарів і б’ємо вікна тим, на кого впаде тінь підозри у продажі німецьких товарів, а наступного дня (а нерідко і того самого) іншою рукою купуємо німецькі товари.

Взагалі, ми є суспільством дивного благоговіння, і ще більш дивної послідовності.

А це дивацтво нашої послідовності не тільки залишається прихованою, сумною таємницею, – попри те, що публічною – нашого суспільства, але часом весело і символічно виявляється назовні.

Відзначаються цим, зокрема, єврейські купці, які або чудернацько перекладають польською мовою німецькі вирази – або навіть поєднують у надзвичайно гумористичний спосіб крикливу польськість фірми з рекламою німецьких продуктів.

Ось коли я недавно проходив вул. Жовківською [тепер – вул. Богдана Хмельницького], то з милим здивуванням зауважив фабричний склад мила і свічок “Під королем Собєським” – однак моє здивування стало ще більшим, коли на вітрині я побачив мила з написом “Schiller-Seife”.

Як бачимо, і після смерті видатного короля Собєського кличуть на допомогу Німцям – але вже йдеться не про Відень – а лише про шіллерівські мила.

І з тією різницею, що тоді це робив папський нунцій, прохаючи і благаючи, нині це робить без найменших церемоній... п. Майлех Рот.

А люди скаржаться на сумні часи» («Kurjer Lwowski południowy», s. 2–3).

«Вибух ґазів. При чищеню каналів за Личаківською рогачкою мав вчера в полудне місце випадок, якого жертвою впало 3 людий. Нагромаджені в каналах гази запалили ся від горіючої сьвічки і нагально вибухли, заливаючи полумінями робітників Стефана Касияна, Йосифа Берталяса і майстра Йосифа Децида. Касиян є смертельно попарений і трудно, щоби вийшов здоров з сеї халепи. Два инші є також тяжко попарені. Жертви вибуху заосмотрило ратункове поготівлє, яке опісля відставило Касияна і Децида до шпиталю, а Берталяса до дому» («Нове Слово», с. 5).

«Злий собака кельнера Станіслава Ґізіцького, не убезпечений намордником, вчора кинувся в пасажі Міколяша на п. Марію Марксову і подер їй сукню» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Випадок на роботі. У фабриці “Метал” вчора після полудня 18-річний робітник Михайло Шиделка отримав опіки від сірчаної кислоти. Викликана служба Рятункового товариства надало пораненому першу допомогу, а потім відвезла його до загального шпиталю» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Зникла. З будинку Германа Балабана, вулиця Ягеллонська, 17 [тепер – вул. Гнатюка], кілька днів тому пішла служниця Марія Слиш і зникла безвісти.

Донька Якуба Піцка, який мешкає на вулиці Жулінського, 14 [тепер – вул. Філатова], віком 11 років, вчора пішла з дому і досі не повернулася. Зникла є низького зросту, худорлява, має засмагле обличчя, була одягнена в білу суконку і білий капелюшок» («Kurjer Lwowski, s. 3).

«Погром скупників краденого. Переслідуючи злодіїв, поліція регулярно викриває т. зв. скупників, які займаються скупкою крадених речей. – В поточному році скупники краденого мали “складні часи”, поліція виходила на їхній слід і одного за іншим віддавала до ув’язнення. Досі суд засудив 4 скупників до важких покарань, кільканадцять знаходяться у слідчій в’язниці. Але є й інша причина цих “складних часів”. Скупники отримали небезпечного конкурента у вигляді львівського ломбарду, який зараз є головним складом крадених речей. Навчені досвідом злодії перестали відносити крадені речі до скупників, які їх “визискували”, і тепер усе закладають у ломбарді, де отримують кращі ціни. Поліція зараз розглядає способи припинення цієї практики» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Гостинна молочарня. До молочарні на вул. Чарнецького, 12 [тепер – вул. Винниченка] вчора прийшли дві пані, бажаючи поїсти. Коли власниця молочарні принесла їм страви, але не ті, що ці пані замовляли, розпочалася суперечка, під час якої власниця молочарні, бажаючи помститися дамам, закрила їх на ключ у кімнаті. Лише згодом перехожі викликали поліцію, яка визволила обох дам з “ув’язнення”. Справу скеровано до суду» («Gazeta Poranna», s. 4).

«“Важка” телятина. Дирекція міськ. різні оскаржила вчора перед поліцією торговця Мойсея Шпорна, який, везучи на торги 14 телят, напоїв їх великою кількістю води, щоб вони більше важили. Поліція покарала його за це штрафом у розмірі 30 корон. Цією справою, без сумніву, займеться і тов. охорони тварин» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Двократне пограбування. Поліція сьогодні перед полуднем схопила 14-річного Михайла Міськіва, який на Краківській площі [тепер – пл. Ярослава Осмомисла] вирвав з рук у двох селянок хустки, в яких вони зазвичай носять зав’язані гроші. Міськів не прорахувався, оскільки в обох хустках були гроші, але... в одній було 10 гр., а в іншій 30 гр. Міськіва ув’язнено» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Любить коней. Йозеф Гаммер, власник кількох фіакрів, віддав до рук поліції Теренька Лущечка, парубка, який уже протягом року крав у Гаммера овес і, як той підрахував, завдав йому таким чином збитків на 400 корон. Лущечко зізнався у крадіжках вівса, але стверджує, що крадений овес згодовував коням Гаммера, щоб вони краще виглядали. За цю надзвичайну любов до коней Лущечко пішов до арешту» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Вламання. Сьогодні опівдні до помешкання п. Жентицького на вул. Садівницькій, 58 [тепер – вул. Антоновича] вламався Адам Алексишин і почав пакувати речі, однак мешканці помітили злодія і затримали його, а заразом і Антонія Зандлера, який стояв на варті. Обох віддано до поліційних арештів» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Дезертир. Агент поліції Кузьма вчора затримав дезертира з 80 піх. полку Яна Іжинця, який кілька днів переховувався за городоцькою рогачкою. Закінчилася золота свобода. Іжинець пішов до гарнізонної в’язниці» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Крадіж судових актів. В суботу увязнено у Львові адвокатського конципієнта д-ра Адольфа Герренбаля під замітом крадежи судових актів. Герренбаль відбував тепер обовязкову адвокатську практику і працював по черзі в ріжних судах для всесторонного пізнаня току судових чинностий. Отже у всіх бюрах, де він працював, пропадали акти, і так в повіт. суді в канцеляриї судиї Тайсейра, в краєвім суді карнім у радника Піскозуба, в апеляцийнім суді карнім в канцеляриї надрадника Гірша і т. д. Заряджене слідство кинуло підозрінє на Герренбаля, котрий вже перед трема роками був обжалований о крадіж гіпотечного витягу з судових актів, але тоді його увільнено. При ревізиї в мешканю Герренбаля найдено цілі стоси ріжних судових актів, а межи ними такі, про які ще не знав, що пропали. Межи найденими актами були навіть не уложені ще судови присуди. Герренбаль звиняєсь сим що вони були йому потрібні яко взірці до науки при адвокатській практиці» («Діло», с. 5).

Газета у форматі pdf