«Обшарпаний зі всіх сторін будинок ратуші... цього року нарешті дочекається певної “європеїзації”» Про амбітні плани покращення зовнішнього вигляду міста і захоплюючу погоню львівськими дахами...

«Відновлення будинку ратуші. Обшарпаний зі всіх сторін будинок ратуші, який справляє враження радше якоїсь в’язниці, ніж осередку міського самоуправління, цього року нарешті дочекається певної “європеїзації”. Насправді до проектованої капітальної реконструкції ратуші ще далеко, але поки що очікується повне відновлення фасаду ратуші. Минулого тижня вже розподілено лакувальні роботи, доставку нових вікон і фарбування усіх внутрішніх стін ратуші. Роботи мають закінчити ще цього року» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Новий “Колізей” має постати у Львові. Розповідають, що на вулиці Сєнкевича [тепер – вул. М. Вороного], біля пасажу Міколяша, має постати нове приміщення “Колізею”, а саме, на земельних ділянках пп. Сковрона (тил Європейського готелю) і бар. Бруніцького. Сама ділянка коштуватиме близько 600.000 корон» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Шевський майстер віддав черевики на ремонт... Шевський майстер Маркус Ауершток повідомив у суботу тутешній поліції, що кілька днів тому залишив у крамниці взуття фірми “Саламандра” черевики на ремонт, але зараз не може їх забрати назад, тому що вони десь загубилися» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Розкаяний розтратник. До поліції звернувся Кшиштоф Домарадзький, колишній листоноша, і зізнався у крадіжці листа з грошима, в якому було 6.600 кор., здійсненій 4 роки тому. Домарадзький оскаржив свою дружину – з якою зараз не живе – в намовлянні його до цієї крадіжки. Розкаяного розтратника віддали до арештів» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Шахрайства. До товариства глухонімих “Надія” кілька днів тому звернувся якийсь чоловік, і представившись як Козловський, чиновник намісництва, повідомив голові, що “Надія” отримала від міністерства освіти субсидію в сумі 2.400 корон. Водночас він попросив голову виписати квитанцію на цю суму, а він у намісництві прискорить виплату субсидії. Голова видав квитанцію, а тоді гаданий Козловський попросив 10 кор. на марки. Отримавши бажану суму, пішов і більше не показувався. Сьогодні в намісництві з’ясувалося, що цей гаданий Козловський здійснив звичайне шахрайство і видурив 10 кор., тому що жодної субсидії “Надія” не отримала, а в намісництві не працює жоден чиновник на прізвище Козловський.

Іншою жертвою шахрайства став Емануель Сокаль, якого якийсь пан – що представився як Ґжеґож Хліпп – підступно обдурив на 10 кор. Цей Хліпп представився як збирач анонсів для якогось календарика і прийняв від Сокаля замовлення на анонс за ціну 20 корон. Половину необхідної оплати він узяв авансом, а решту Сокаль мав виплатити після виходу календаря з його анонсом. Остаточно легковірний Сокаль переконався, що його ошукано, коли його анонс не з’явився. Принагідно зазначаємо, що фірми вже багато разів попереджали, щоб агентам, які збирають анонси, не давали жодних грошей, тому що вони не мають права на інкасацію» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Невдячний. Ян Цвинарович, син купця і власника нерухомості, вламався до помешкання свого батька і забрав у нього одяг вартістю 50 корон. Поліція заарештувала злочинця, який зізнався у зломі, пояснюючи, що хотів покарати батька за невдячність. Так, кілька місяців тому під час суперечки батька з якимось чоловіком він так енергійно захищав свого батька, що відсидів кілька місяців в арештах. За це він хотів отримати від батька відшкодування в розмірі 200 корон, а коли батько відмовив, вламався до його помешкання, щоб покарати його за... невдячність. Поліція не взяла до уваги цього мотиву, зачинивши його в арештах» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Кишенькові злодії працюють дуже енергійно, зокрема на трамвайних зупинках на пл Ґолуховських [тепер – пл. Торгова] і біля віденської кав’ярні. За цими місцями справді пильно наглядають агенти поліції, але випадки кишенькових крадіжок ще трапляються. Так, учора затримано Юзефа Маркоза в ту мить, коли на трамвайній зупинці на пл. Ґолуховських він витягнув з сумочки п. Й. Ґлянцової, дружини купця, гаманець з дрібними грошима. Його віддано до арештів» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Жертва спортсмена. Продавець Шеєр Ґуттманн, швидко їдучи в суботу на велосипеді вулицею Краківською, наїхав на шевського майстра Марцели Стшелєцького, і травмував його так сильно, що у Стшелєцького сталася кровотеча.

Ґуттмана заарештувала поліція. Стшелєцькому ж надала допомогу служба Рятункового товариства» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Арештованє посередника”. Від довшого часу обсервувала поліция Берля Ярославера, що займався вироблюванєм місць для служниць. В дійсности одначе мав Ярославер зовсім инші ціли, які наївні дівчата зводили на дорогу страшної моральної гнилі. І певно богато вже дівчат мусіло впасти жертвою Ярославера, не було одначе такої, яка би відважила ся донести про се поліциї. Щойно вчера служниця Анєля Ґурська побачила Ярославера на Жигмонтівській улиці в товаристві одної служниці, якій виявила сейчас його наміри. Зіритований сим Ярославер побив Ґурску до крови, кинув її на землю і став копати ногами. Поліция арештувала посередника, який за свої злочини буде відповідати перед судом» («Нове Слово», с. 5).

«Поліцийні лови на дахах камениць. Вчера около 11 год. в ночи відібрав поліцийний дижурний комісар вістку, що на даху камениці при ул. Берка Йоселовича ч. 8 [тепер – вул. М. Балабана] є злодії. На місци пішли сейчас поліцийні аґенти Лисек і Вухголяц в окруженю кільканайцятьох поліцийних жовнірів. Обставлено всі сусідні камениці жовнірами, а аґенти пішли на стрих. Тимчасом товпа людий обсервувала акцию поліциї і що хвилі викрикувала, а се дуже перешкаджало шукаючим. Коли поліцийним жовнірам робило трудність ходити по дахах в тяжких чоботах, покликано пожарну сторожу і вислано на інспекцию по поміч. Одначе злодії користали з темноти і подавали ся все назад дахами, аж наконець дістали ся мабуть до городу “Кольосея”, де почули землю під ногами і втікли в безпечне місце. Небавком приїхав на місце ловів комісар Скшиняж, який дав приказ завертати, лишаючи кількох жовнірів на постерунку. Дуже давала ся відчувати недостача елєктричних ліхтарень, які львівська поліция певно в найкоротшім часі закупить для сего рода виправ» («Нове Слово», с. 5).

«Львівська дитина за містом. У неділю я пішов з чотирирічним сином на прогулянку за місто. Він до всього приглядався, дивувався і задавав запитання.

Показую йому поле збіжжя, прикрашене маками й волошками.

– Татусю, а чому ті квіти тут не стоять у воді, як у нас в салоні... а мамуся завжди говорить, що квіти без води в’януть...

Ідемо далі, на луці пасуться корови. Показую їх малому: Бачиш, вони дають молоко на сніданок.

– Татусю, але ж не корівки дають молоко, а... Марцінова.

Заходимо до лісу, повно суниць. Коли вже назбирали їх з півкапелюха, моя втіха говорить:

– Татусю, у мене вже досить суниць, а тепер покажи мені, де зривати дрібний цукор...» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

Газета у форматі pdf