«...почутє урядового обовязку повісили собі урядники давно у себе в бюрі на кілку» Яким був відсоток неписьменних в Австро-Угорщині сто років тому, і чи австрійські бюрократи справді працювали так бездоганно, як ми уявляємо це зараз?

«Анальфабети в Австриї. Коли в німецькій державі число людий, що не вміють ні писати ні читати впало майже до зера, так що війскова управа занехала подавати число анальфабетів у війску, а зате завела т. зв. “інтеліґенцаріфунґ” з рахунків, читаня, писаня, ґеоґрафії й істориї рідного краю, щоби одержати погляд на образованє жовнірів, то в Австриї число невміючих ні читати, ні писати після урядового статистичного обчисленя ще дуже велике. Найліпші відносини є ще в Чехії та в Горішній і Долішній Австриї. Там на 1000 мешканців припадає 59 до 50 анальфабетів. Коло 10 проц. виносить ще се число в Тироли і Форальберзі, а в Моравії 71 до 78 анальфабетів, в Зальцбурзі є 87 таких людий на 1000. В Шлеску се число виносить 10 прц., бо там є 111 анальфабетів на 1000 мешканців. Тепер робить се число великі скоки. В Стириї виносить воно 180 на 1000, Каринтиї 240. Отже в Каринтиї майже четертина населеня не має елєментарних основ образованя. По Каринтиї слідує Країна з 314, потім Побереже з 482, Угорщина 410 анальфабетів на 1000. Та “найбільше благословеними” краями є Галичина з 639, Буковина з 652, Дальматия з 736 анальфабетів на 1000 людий, що вийшли з діточих літ» («Діло», с. 6).

«Львівська вистава мешкальних уряджень. Приготовані праці, підняти з ініциятиви міського промислового музею коло урядженя в слідуючім році сеї вистави йдуть в скорім темпі. Комітет вистави певний, що наші ремісники готові взяти в виставі як найживійшу участь, поробив тепер заходи, щоби одержати ориґінальні артистичні проєкти, після котрих можна би на виставу виконати цілковиті внутрішні кімнатні урядженя так для верств заможнійших як і середних. До виконаня проєктів запрошено тільки львівських артистів. На засіданю, що відбуло ся 2 с. м. в промисловім музею, ряд архитектів і малярів, котрі працюють на поли штуки зобовязали ся до осени с. р. викінчити проєкти, які перегляне комітет і дасть до роботи ремісникам. В сей спосіб вистава ся буде сьвідоцтвом спосібностий наших робітників, як також виразом збірного зусиля ґрупи львівських артистів, що стремлять до наданя штуці своєрідного характеру. – Кромі уряджень хатних є проєктовані також урядженя бюр, склепів, каварень а також внутрішного урядженя церков, о скільки в тім напрямі прийдуть на час замовленя. Тому комітет вистави заохочує усіх, хто хоче завести у себе нове урядженє чи то склепове, чи бюрове чи в приватнім помешканю, щоби звертав ся в тій справі до комітету вистави в міськім промисловім музею» («Діло», с. 5).

«Справа стипендиї. Ще в грудни м. р. оголосило – ц. к. намісництво у Львові конкурс на кілька стипендий з тзв. Народного Фонду по 210 К. – на рік шкільний 1913/14. – Та длятого, що сі стипендиї призначені для студентів української народности, хоч рік шкільний добігає кінця то поданя й досі лежать собі преспокійно неполагоджені, і нема надії, щоби були коли полагоджені. Є се шлєндріян можливий лише в львівськім намісництві, де почутє права, почутє урядового обовязку повісили собі урядники давно у себе в бюрі на кілку. Може би пан намісник поспитав дотичних панів референтів, чи перед закінченєм шкільного року не були би ласкаві вони зреферувати внесених подань?! К.» («Діло», с. 5–6).

«Польські демонстрациї проти Німців. В суботу вечером повторили ся знов у Львові демонстрациї польської молодіжи проти Німців. Демонстранти демолювали німецькі фірми на ул. Городецькій і Карла Людвика [тепер – непарна сторона просп. Свободи], наробивши чимало шкоди. Попри Станіславів уладжено також погроми Німців в Перемишли, де арештовано кільканайцять польських молодців, головно академиків і ремісників» («Нове Слово», с. 5).

«Замах на громадського поліциянта. На львівськім передмістю Клепарів приходить не рідко до ріжних авантур і різні, бо там поселило ся в останних часах богато злодіїв і ножівників, які звідти вибирають ся на нічну “роботу” до Львова. Вчерашної ночи уладжено там напад на громадського поліциянта Івана Іваницького, який тепер бореть ся з житєм. Кількох підозрілих людий стрінуло його на дорозі в Клепарові около 11 год. в ночи. На запит Іваницького, куди вони йдуть, кинули ся нічні “пташки” на нього з ножами і ранили його кілька разів в груди і плечі. Коли поліциянт впав на землю, вирвав йому один з бандитів шаблю ранив його кілька разів в ліву руку. Коли бандити побачили якихсь людий, втікли, одного з них арештувала жандармерия ще в ночи. Іваницькому поспішило з помочию ратункове поготівлє, після чого відставлено його до шпиталю» («Нове Слово», с. 5).

«Вибух у шинку. До шинку Шталльмайстера за Городоцькою рогачкою в суботу ввечері зайшли четверо робітників-залізничників, Юзеф Стащинський, Томаш Слівінський, Казімєж Борис і Антоній Міслякевич. Один з них ніс додому казанок бензину, який поставив під столом. П’ючи пиво, про бензин забули, і хтось з них кинув під стіл запалений сірник. Відразу ж стався сильний вибух, під столом спалахнуло полум’я і охопило четвірку, яка сиділа за ним. Перелякані робітники вибігли на вулицю, благаючи про допомогу. Всі вони були охоплені полум’ям, як живі факели, а їхній засалений одяг було непросто погасити. Кілька перехожих кинулися на порятунок, повалили палаючих на землю і, присипавши їх піском, погасили вогонь. Робітники отримали важкі опіки, переважно на ногах. Рятункова служба надала їм допомогу на місці, після чого доставила їх до шпиталю» («Gazeta Wieczorna», s. 7).

«Випадок з курковим королем. Міський радний п. Бєнєцький спіткнувся в кав’ярні “Ренесанс” через пануючу в гардеробі темряву, і сильно забився, отримавши низку поважних ушкоджень обличчя і рук» («Gazeta Wieczorna», s. 7).

Газета у форматі pdf