«Останнім часом згорнуто багато крамниць, щораз більше приміщень під крамниці стоять порожніми...» Часописи повідомляли про досягнення львів’янина Якуба Парнаса, який саме став доцентом Страсбурзького університету. В майбутньому на нього чекала тривала і плідна робота у Львові, створення львівської школи біохімії, звання радянського академіка і загибель у московській в’язниці...

Економічна депресія триває далі, і нема надії, що найближчим часом могло б настати покращення. Купці і промисловці нарікають щораз більше. Останнім часом згорнуто багато крамниць, щораз більше приміщень під крамниці стоять порожніми, а багато менших крамниць на більш віддалених вулицях, як, наприклад, на вулиці Зиблікевича [тепер – частина вул. Франка від вул. Зеленої до вул. Мєндєлєєва], змінюють орендарів раз на пару тижнів. Зокрема, після пари тижнів роботи закрила свої двері молочарня, відкрита успішною фірмою на вулиці Панській [тепер – частина вул. Франка від пл. Соборної до вул. Зеленої]. Все більше й більше помешкань також стоїть пусткою – однак більшість власників будинків, попри це все, навіть думати не хоче про зменшення завищених чиншів» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Львів’янин – доцент у Страсбурзі. Наш земляк, д-р філософії Якуб Парнас, дотеперішній асистент фізіологічного інституту проф. Гофмайстера у Страсбурзі, призначений доцентом мед. факультету тамтешнього університету» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Обережніше з сумочками і грошима. Щодня під час тисняви, яка панує під час торгів, злодії окрадають наших господинь, які дуже легковажно поводяться з грошима, взятими з дому для покупок. П. Францішка Лобосова, наприклад, мала гаманець з 84 коронами і тримала його у верхній кишені сукні. Вона відчула, що якийсь старший чоловік з хлопцем пройшов біля неї, і що кишеня позбулася тягаря, бо в гаманці було багато дрібних монет, але поки опам’яталася, злодій зник у натовпі. Дуже спритно злодії витягують і гаманці з сумочок, які дами тримають в руках. Сталося це сьогодні з п. Геленою Мадейською: у неї в гаманці було 30 корон, які пропали навіки. Трохи більше обережності, шановні господині, і злодії не матимуть урожаїв на Ринку» («Kurjer Lwowski», s. 2).

«Стрілянина на вулиці. На вулиці Янівській [тепер – вул. Шевченка] вчора ввечері Бруно Уманський стріляв “у повітря” з револьвера, зарядженого бойовими набоями. – Постовий заарештував легковажного стрільця і відвів його до поліції» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Запальний чоловік. У поштовій філії на вул. Браєровській [тепер – вул. Б. Лепкого] вчора зранку була тиснява біля віконця. У натовпі відвідувачів, які очікували, був і купець Іґнаци Літвак, який, роздратований пропиханням до віконця якогось робітника, вдарив його в обличчя. Запального чоловіка відпровадили до інспекції поліції, а комісар покарав його 10 коронами штрафу» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Отруєні газом. У котельні Національного казино на вул. Міцкевича [тепер – вул Листопадового чину; йдеться про теперішній Будинок вчених] вчора отруїлись газом пічник і машиніст. Пічний Матвійчук близько 10 год. заліз до котла для того, щоб намазати його зсередини дьогтем, але через отруйні випари впав на дно котла без притомності. Машиніст Стемпковський, бачачи, що Матвійчук не повертається, поліз за ним до котла, але і на нього чекала така ж доля. На щастя, це помітив управитель будинку і викликав службу рятункової станції і пожежну сторожу. Акція порятунку тривала майже дві години. Зомлілих не можна було витягнути з котла, але треба було подати до нього струмінь свіжого повітря, яке повернуло їх до тями» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Таких гостей багато... До шинку Йозефа Аґіда на вул. Городоцькій вчора прийшли двоє якихось чоловіків, які наїлися і напилися, після чого, не заплативши, втекли через чорний хід, забравши на додачу вбрання і капелюх кельнера Ісаака Аппля, які висіли у службовому приміщенні. Аппель, вчасно помітивши втечу гостей, вибіг за ними і схопив одного з них. Його звуть Ян Левицький. Натомість його товариш із вбранням утік. Схоплений злодій, однак, не хоче називати прізвище свого товариша-втікача» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Не бий! Карл Вайнберґер, приватний службовець, який прибув до Львова з Чехії, сьогодні перед полуднем на вул. Карла Людвіга [тепер – непарна сторона просп. Свободи] посперечався з візником, причому так рознервувався, що почав бити візника ціпком по плечах. Хоча наші візники часто можуть вивести гостя з рівноваги, така радикальна лекція не може дати хорошого результату. Публіка наробила крику: не бий! не бий! – з’явився кінний поліцейський і завів гостя до поліції, де комісар покарав його штрафом у 10 корон» («Kurjer Lwowski», s. 2).

Газета у форматі pdf