«...можливо, уряд чекає на якусь катастрофу після повернення слухачів з канікул?» Коли Львівський університет нарешті отримає нове приміщення, і що могло стати причиною арешту влітку 1914-го?

«Із статистики Львова в цьвітні с. р. в сім місяці не було ні одного вінчаня; живих дітий уродило ся 522 (251 римо-кат., 113 гр.-кат., 3 протест. і 155 жидів.); померло 400 осіб (230 римо-кат., 93 гр.-кат., 3 протест., 69 жид. і 5 инших). Найбільше – 82 – померло на грузлавку легких, потім 62 на запаленє легких, 22 із старости.

Чужих людий приїхало в тім місяци 5.978. Межи ними було 4.853 з Галичини, 493 з инших країн Передлитавії, 272 з Угорщини, 166 з Росиї, 90 з Німеччини, 34 з Франциї, 19 з Анґлії, 13 з Румунії, 8 з Бельґії, 8 з Азиї, 6 з Босни, 6 з Америки, 4 зі Швециї, і по 2 з Голяндиї, Італії і Африки» («Руслан», с. 4).

«Що чувати з будівництвом університету? Серед урядових будівництв, які фігурують у переліку допомогових будівельних робіт, фігурувало і гучно анонсоване будівництво нового університетського корпусу. Останніми днями навіть поширювалися чутки, що намісник уже виділив певну суму на земляні роботи. Тим часом про це будівництво “ні слуху”, а старий корпус покривається тріщинами в щоразу іншому місці. Чи, можливо, уряд чекає на якусь катастрофу після повернення слухачів з канікул?» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Нова фундація. Відомий львівський промисловець, Герман Охс і його дружина передали тутешній юдейській громаді суму 30.000 кор. на розширення Будинку перестарілих, який існує при єврейському шпиталі. Юдейськ. громада найближчими днями приступить до надбудови другого поверху до існуючого одноповерхового будинку, і віддасть його до вжитку старців восени ц. р. » («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«“Прикарпатская Русь” “врйот”. Краєвий здвиг Соколів, Січий і стрільців “натхнув” “Прик. Русь” до такої очевидної брехні, що аж сьмішно. Поминувши брехливу видумку про се, немов би учасникам здвигу оплачувано подорож і диєти (!) (якби так було, то не відкликано би в останній хвили надзвичайного поїзду з Чорткова, де бідні селяни не могли здобути ся на потрібну на виїзд до Львова суму!), замахнув ся “подяремний” брехун і виписав, що п. Боберський, др. Трильовський і др. Цегельський їхали на конях. З сього виходить, що “подяремний” брехун не бачив навіть походу, бо всі три згадані панове йшли пішки. Таке саме правдиве і все инше, що пише сей кацапський орґан для 300 своїх читачів» («Нове Слово», с. 5).

«За похвалюванє сараєвського злочину. Жандармерия в Клепарові (коло Львова) арештувала робітника Александра Ґабля, росийського підданого, котрий в більшім товаристві при обговорюваню траґедиї в Сараєві сказав: “Добре зробили”. Ґабля відставлено до арештів карного суду, де завішено над ним слідчий арешт як з побоюваня утечі так і з побоюваня порозуміваня зі сьвідками» («Діло», с. 6).

«Нічні гості в нашій Адміністрації. Вчора близько 10 год. Вечора двоє молодих і перспективних людей, які цілий вечір вешталися під будинком, забралися до приміщення нашої Адміністрації, розбивши вікно на подвір’ї і вкрали чорну літню накидку та 4 томи польсько-німецького словника видавництва Конарський – Інлендер – Ґольдшайдер. Оскільки це добре знані нам “уболівальники”, протягом кількох годин вони опиняться під вартою» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Арешт грабіжника. Бідою дам, які носять срібні сумочки, протягом кількох тижнів був елегантно одягнений молодик, який ходив за дамами аж попід двері їхніх помешкань і виривав у них срібні сумочки. Вчора нарешті грабіжникові не пощастило; одна з пограбованих жінок упізнала його на вулиці і віддала до рук поліції. Тут його впізнали як раніше караного і видаленого зі Львова злодія, Яна Добридня, і хоч він заперечував свою провину, на підставі упізнання його трьома потерпілими дамами його віддано до арештів карного суду» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Заграла в ньому давня кров. Шимон Кьорнер, власник нерухомості на вул. Замарстинівській, 10, розповів поліції про цікавий випадок. Одним з його мешканців був Ян Шпінетер, якиї недавно виїхав, але оскільки не заплатив чиншу, господар затримав йому фортепіано. Вчора Шпінетер прийшов до Кьорнера в супроводі якогось пана, який представився як комісар поліції, і попросив видати фортепіано. Коли Кьорнер рішуче відмовив у цьому проханні, згаданий комісар крикнув на нього: “Тихо, дурню! Бо зараз накажу тебе заарештувати”. За голосом – трохи невпевненим – Кьорнер зрозумів, що комісар так не кричить, і попросив гостей, щоб вони зачекали, а він тим часом приведе постового, щоб той заопікувався “комісаром”. На такі слова цей “комісар” утік. Кьорнер пізніше довідався, що “комісар” є службовцем поліції на пенсії, його звуть Дионісій Бігун, і його буде притягнуто до відповідальності за шахрайство» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Шахрай. Кілька днів тому ми повідомляли про витівки такого собі Леона Фукса, заарештованого за те, що він замовляв у крамниці товари на фіктивну адресу і брав комісійні за замовлення. Вчора виявилося ще одне шахрайство Фукса. – До поліції зголосився Іґнаци Фоґельфенґер, купець, який повідомив, що кільканадцять днів тому до нього звернувся якийсь Шмідт, технічний керівник у маєтку гр. Баворовського, і, замовивши товарів на 500 корон, отримав 30 корон комісійних. Фоґельфенґер вислав замовлений товар післяплатою, але його повернули з припискою, що цього товару ніхто не замовляв. – Шмідт пред’явив документи уповноваженого гр. Баворовського з печаткою. З’ясувалося, що згаданий Шмідт і був Фуксом, а уповноваження і печатку він підробив для полегшення здійснення шахрайства» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Срібло підозрілого походження вчора виявила поліція у Пьотра Сєнявського. Це срібло є кухонним начинням і має позначки 1 RD 5, що наштовхує на думку, чи не походить воно з казино 15 драгунського полку, розквартированого в Жовкві, надто що Сєнявський також походить з Жовкви» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Турботлива опікунка. Самуель Пордес повідомив поліції, що його служниця Анеля Фединяк вчора вийшла з кількамісячною дитиною на прогулянку до єзуїтського саду, де залишила дитину на ласку Божу, а сама втекла в невідомому напрямку. На додачу Фединяк забрала з собою плед» («Gazeta Poranna», s. 4).

Газета у форматі pdf