«...просто ориєнтальна ноншалянция в трактованю потреб почтової комунікациї» Львів ще не відчував настання нової епохи і жив вічними проблемами: недолугою роботою пошти, брудними вулицями і стабільно напруженими внутрішніми відносинами...

«Лист “express”, висланий з Відня поспішним поїздом о год. 7.58 вечером передучора 29. червня, котрий наспів до Львова вчора, 30. червня, перед 9 годиною рано, доручила львівська ц. к. почта нашій редакциї о 4. (четвертій!) годині пополудни. Лист містив важливу для редакциї допись, яка наслідком каридостойного занедбаня обовязків публичним урядом в значній части втратила свою актуальність для дневника. Вчорашним дорученєм експресового листа по 7 (семи) годинах після приходу його до Львова львівський ц. к. уряд почтовий взяв рекорд у своїй практиці недбалого доручуваня експресових листів. Очевидно! Де кваліфікациєю справности урядника є більш або менш завзята політично-аґітацийна діяльність у вшехпольських орґанізациях, там фахову справність легковажить ся, а результатом сього є просто ориєнтальна ноншалянция в трактованю потреб почтової комунікациї» («Діло», с. 6).

«На могилі бл. п. Адама Коцка. О год. пів до 7 вечером зібрала ся вчера українська академічна молодіж обох полів і поважні ряди старшого громадянства на могилі бл. п. Адама Коцка, яка лежить зараз при вході на Личаківське кладовище. Жалібні маніфестациї молодіжи перед памятником борця і мученика за український університет у Львові відбувають ся що року в річницю його траґічної смерти, але ніколи ще не були вони такими поважними і численними як вчера. Присутних було понад 2.000 душ. Коло памятника Покійного, украшеного цьвітами, уставив ся хор “Бандуриста”, який відспівав “Ви жерствою в бою нерівнім лягли”. Виступив відпоручник молодіжи п. В. Котецький, який виголосив знаменито обдуману палку промову, в якій представив найважнійші моменти нашої боротьби за університет; з окрема представив бесідник ролю молодіжи і суспільности в сій боротьбі, спинив ся довше на характеристиці Покійного, першого інтеліґента, який окупив наш визвольний похід своєю кровю, а наконець зазначив, що роля молодіжи в сій боротьбі ще не скінчена і хто знає, чи в оконечній боротьбі за здобутє сьвятині наук не прийдеть ся їй знов відіграти домінуючої ролі. З жаром виголошена промова зробила на учасників велике вражінє і зоставила по собі незатерті сліди. По відспіваню “Вічної памяти” промовив коротко проф. Михайло Грушевський, складаючи на могилі дорогого всім нам борця низький поклін. Полили ся звуки нашого національного гимну і всі присутні розійшли ся в поважнім настрою домів. Зазначити належить, що перед університетом стояла до пізної ночи вшехпольська боївка, зоружена в коли і зелізні топірці (разом до 150 осіб), хоч нікому з нашої молодіжи й не снило ся йти під університет...» («Нове Слово», с. 4–5).

«І. зїзд україньских ремісників відбув ся в понеділок в салі “Народного Дому” у Львові в присутности коло 100 учасників. Зїзд отворив іменем президиї Тов-а “Просьвіта” заступник голови др. Е. Озаркевич, котрий у своїй промові зазначив, що в сю радісну хвилю орґанізациї україньского ремісництва прибила всіх сумна і болюча відомість про траґічну смерть престолонаслідника архікн. Франца Фердинанда. До президиї вибрано Василя Нагірного, Теодора Мельничука з Перемишля і Василя Ґресяка зі Львова. Витали зїзд іменем україньских кооперативних товариств др. Кость Левицкий, “Сільского Господаря” секр. Струк, україньского Технічного товариства інж. Корнелля, “Народної Торговлі”, дир. М. Заячківский, “Зорі” дир. В. Нагірний, “Міщаньского Брацтва” п. Чорній. Потім почали ся мериторичні наради, про яких хід ще напишемо» («Руслан», с. 3).

«Вакацийний пластовий табор. Кождий курінь повиненби вислати хоч по двох відпоручників на літний побут до табора. Можуть їхати також не пластуни, що обовязані будуть до такої самої карности. Поданя до “Осередної Управи” о принятє до табора принимає до 12. липня П. Франко, Львів, ул. Понінського ч. 4 [тепер – частина вул. Франка між вул. Ярославенка і вул. Панаса Мирного]. Виїздити до табору можна вже 4. с. м. на Ворохту. Ціна дороги зі Львова до Ворохти виносить 8.40 К. Денний видаток на місци виносить около 1 К. Кількох пластунів знайде правдоподібно деяке занятє за винагородженєм. Всі учасники зобовязані до безоглядної карности до впорядчиків. Кождий має мати з собою цілковите пластове випосаженє як у поході. Що чотири пластуни повинні мати по одному шатрови. Зголошувати ся можна на протяг від двох до 6 тижнів. Для того, що не зголосив ся ще ні один впорядчик формальне отворенє табору наступить 15. липня. Зголошені можуть удавати ся уже 4 липня, зобовязуючи ся повинувати ся четареви ІІІ. львівської чети п. Василюкови, що вже в таборі знаходить ся. Спільний відїзд зі Львова в суботу, дня 4. липня з головного двірця о год. 10.58 вечером, приїзд до Ворохти о 8.29 год. рано. Табор отворить ся без огляду на число учасників. В програмі таборного житя находять ся рівнож близші і дальші виправи на верхи Чорногори. – За “Осередну Управу” П. Франко» («Діло», с. 7).

«Конкурс оголосив ректорат львівської політехнічної школи з метою зайняття двох посад асистентів на кафедрі водного будівництва І. Ці посади, пов’язані з платнею в сумі 1400–1700 корон на рік, колектив професорів надасть на навчальні роки 1914/15 і 1915/16. Термін подань до 10 липня» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Конкурс на два посаги оголосив маґістрат м. Львова. Посаги становлять по 550 кор. і призначені для бідних дівчат-служниць, з фонду цісаря Франца Йосифа І, заснованого сл. пам. д-ром Юзефом Казімєжом Маліновським. Ці посаги буде розіграно 11 вересня 1914 р. Подання до маґістрату до 15 липня 1914 р. На розіграші слід бути присутнім особисто» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Про вуличні порядки. Просто неможлива ситуація, яка склалася на вул. Нецілій [тепер – вул. Щепкіна] – що нагадує смітник або гноївку – змусили тамтешніх мешканців подати до поліції прохання заопікуватися цією вулицею. Взагалі таку петицію слід було б надіслати до маґістрату, але це не має значення, тому що і прохання на адресу поліції також нічого не дасть» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Небезпечний товар. Поліциянт приловив вчера Михайла Савчука, коли він хотів продати якомусь жидови шрапнель. Савчук – як розказував –найшов шрапнель на стриху реальности при вул. Чарнецького ч. 12 [тепер – вул. Винниченка]. Поліция сконфіскувала шрапнель і відіслала до касарень артилєриї. Тут заявили поліциї, що шрапнель міг експльодувати і спричинити велику катастрофу»(«Нове Слово», с. 5).

«Утеча божевільного. З Кульпарківського заведеня втік умово недужий Н. Точиський. Був убраний в чорне убранє, чорний твердий капелюх, є брунетом і носить коротко стрижене волосє»(«Нове Слово», с. 5).

«За звинуваченням у злочині двоєженства поліція заарештувала Юзефа Яблонського, слюсарського челядника» («Gazeta Lwowska», s. 7).

«Дебошири. До крамниці солодощів п. Миколая Розмуса на вул. Янівській, 4 [тепер – вул. Шевченка] в суботу ввечері зайшли перекусити якісь четверо чоловіків. Під час розрахунку з власником крамниці вони вчинили дебош, причому один з них ударив його по голові якимось тупим предметом, завдавши значної рани. Після цього дебошири втекли» («Gazeta Lwowska», s. 7).

Газета у форматі pdf