«...численний натовп роззяв, яких привабили голосні прокльони візника» Неграмотно перекриті у зв’язку з дорожніми роботами вулиці та виборчі махінації – саме про ці теми можна було прочитати сто років тому...

 

«Новий сенат львівського університету. Вчера вибрано нового ректора львівського університету на рік 1914/15. Вибір впав на д-ра Закшевського, одначе він зрік ся сего достоїнства. В другім голосованю вибрано ректором звісного вшехполяка, проф. фільософії дра Казимира Твардовського, котрий вибір приняв. Опісля відбув ся вибір деканів. На теольоґічнім виділі вибрано деканом дра Адама Ґерстмана, на лікарськім дра Генрика Гальбана, а на фільософічнім дра Станіслава Толлочка. Вибір декана правничого виділу відбудеть ся нині. – Ректором львівської політехніки на сей рік вибрано дра М. Губера, проф. технічної механіки» («Нове Слово», с. 3).

«В окрузі міськім ч. 29 – як нам доносять – діють ся вже великі надужитя. Жидівським виборцям видають карти голосованя вже з вибитим назвищем Дембінського. Українським виборцям не видають взагалі доси ні лєґітимаций, ні карт голосованя. Вносимо жалоби телєґрафічні до президента міністрів Штірка і до намісника Коритовського» («Діло», с. 5).

«З’їзд через 45 років після матури. В неділю у Львові відбудеться дружній з’їзд учнів, які 45 років тому склали матуру в гімназії Франца Йосифа (раніше Бернардинській). З тодішніх 69 учнів живі ще 33. Серед ювілярів є депутат д-р Яль, гр. Роман Потоцький, протомедик д-р Ляхович, гр. Збіґнєв Лянцкоронський, проф. університету о. д-р Громницький, міський радний Склепінський і т. д. Зранку відбудуться збори у стінах гімназії, у полудень – сніданок у готелі Жоржа, а ввечері – дружній обід у залі міського казино» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«“Слово Польське” провокує! Вшехпольський дневник виступає систематично проти українських збірок і українських збирачів у Львові і не тільки перестерігає перед ними польську суспільність, до якої ніхто за датками не звертаєть ся, але навіть кличе на них поліцию. В нинішним числі виступає знов проти наших збірок і каже, що Українці будуть збирати по улицях на сокільські орґанізациї в днях 28 і 29 с. м. хоч такого позволеня від президиї міста не мають. Свою нотатку кінчить “Слово польське” так: “Тому, що не сумніваємо ся, що мимо недостачі дозволу появлять ся українські пушки на улицях – як се вже кілька разів стало ся – звертаємо увагу дирекциї поліциї на конечність запобічи збірці, бо легковаженє приписів може викликати уличні заворушеня і авантури”. Чи не взиває тут “Слово Польське” до погромів українських збирачів? А що буде, як ми видамо поклик до української суспільности на провінциї щоби вона відповіла Полякам, які творять там острови серед українського моря, “pięknem za nadobne”?! Чи не буде тоді, але вже за пізно, каяти ся вшехпольський орґан? Радимо львівським гакатистам зі “Słowa Polsk-ого” бути трохи здержливійшими в провокованю українського населеня! Бук має все два кінці...» («Нове Слово», с. 3).

«Як з площі Фредра доїхати до вул. Панської? Погляд на план м. Львова підказав би відповідь: або через вул. Фредра, або через вул. Лозинського [тепер – вул. Герцена]. Однак учора з’ясувалося, наскільки оманливою річчю у Львові є картографія. Один віз, який мусив виконати цей маршрут, намагався проїхати вулицею Фредра. Однак вулиця Фредра закрита для руху транспорту через дорожні роботи. Віз подався назад і спробував обрати шлях через вул. Лозинського. Але й тут безрезультатно, бо проїзд цією вулицею взагалі закритий. Вже з прокльонами візник повернув на вул. Романовича [тепер – вул. Саксаганського], вирішивши досягнути мети довшою дорогою. Але марно. Вулиця Романовича настільки засипана щебенем і залита болотом, що віз узагалі не міг там проїхати, і остаточно мусив обрати шлях через вул. Миколая [тепер – вул. Грушевського], обходячи великою дугою просту пряму між пл. Фредра і вул. Панською [тепер – частина вул. Франка від пл. Соборної до вул. Зеленої]. За метаннями возу спостерігали численний натовп роззяв, яких привабили голосні прокльони візника.

Це доказ нечуваної безпорадності маґістрату, який, закривши пл. Фредра, не подбав про можливість проїзду сусідніми поперечними вулицями. Як слушно зауважили, можна було б нарешті відкрити для проїзду вул. Лозинського, повитягувавши непотрібні кілки, які там стирчать; а приведення до ладу гарної зрештою вул. Романовича слід вимагати категорично і швидко» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Хороша служниця. Вчора п. Авґуста Кліґер, яка мешкає на вул. Жовківській [тепер – вул. Богдана Хмельницького], повідомила поліції, що прийнята нещодавно до неї на роботу служниця Софія Смахувна вкрала кілька речей з її одягу. Поліція заарештувала Смахувну і з’ясувала, що це – раніше карана злодійка, якій за різні витівки заборонили перебування у Львові» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Шахрай. Ходить по домах якийсь молодий чоловік, середнього зросту, одягнений у коричневу оксамитову куртку і капелюх панама, представляється як Мілевський з Ґнєзна або Маньковський, і видурює пожертви. Вчора про це повідомлено поліцію» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«За суниці до арешту. Василь Сойка, зарібник, хотів купити суниць, і з цією метою пішов до торгових рядів на Ринку. Тут підійшов до селянки Катерини Білової і, вибравши горнятко суниць, запитав про ціну. Білова зажадала такої неймовірної суми, що Сойка – хоч і не швець – розсердився справді по-шевськи і висипав суниці. Білова викликала постового, а той відпровадив Сойку до інспекції, де його покарали 6-годинним арештом. Сойка покірно прийняв покарання» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Чуйний вихователь. Вчора до тутешньої поліції надійшло повідомлення, що сторож будинку на вул. Декерта [тепер – вул. Декарта], Григорій Кощак, жорстоко знущається над 4-річним хлопчиком, якого недавно взяв на виховання з Притулку Брата Альберта. Поліція розпочала слідство у цій справі» («Gazeta Lwowska», s. 4).

Газета у форматі pdf