«Можна собі уявити, які забавки може дозволити собі телефоністка щодо приватних осіб...» У 1914 році телефонний зв’язок уже був досить розповсюдженим, але спілкування супроводжувалося багатьма проблемами, які пояснювали «знущанням» телефоністок. А ще у Львові траплялись випадки самосуду і навіть ситуація, яка стала передвісником пам’ятної зустрічі Майка Тайсона з Евандером Голіфілдом...

«Перед зїздами у Львові. Субота, неділя, понеділок, вівторок – се дні ріжних зїздів у Львові. В суботу зїздять ся всі україньскі парляментарні і соймові посли на нараду; на вечір прибудуть тисячі громадян на здвиговий концерт в Спортовій палаті. Неділю і понеділок займе сокільско-січовий здвиг» («Руслан», с. 3).

«П. проф. Роман Залозецький зістав приділений до міністерства робіт публичних і наслідком того переносить ся до Відня. Розкриває ся йому нове поле праці, яке при його здібностях і роботящости отворить йому також особисто нові вигляди, замкнені тут нашими сердечними вже від двох десятків літ. В Галичині тратимо в особі п. Залозецького дуже щирого й діяльного чоловіка, якого безкорисна праця на богатьох областях нашого громадянського житя зазначила ся всюди додатними успіхами: як раз се стягнуло на нього ненависть Поляків і дало почин до небувалої і в способах неперебираючої нагінки на него. Ще в сьвіжій памяти остає бішена кампанія польської преси й цілої суспільности проти нього з приводу його мнимих зносин з “Ostmarkverein-ом”, яка – правда – не принесла інспіраторам й орґанам виконуючим чести й успіхів, але становить дуже характеристичний симптом для зрозуміня відносин і почувань польського загалу супроти всього, що українське... Одначе маємо надію, що й сей остатній стріл не зашкодить п. проф. Залозецькому й що пошана і признанє нашого громадянства для особи п. Залозецького причинить ся до затертя тих прикрих вражінь, які вшехпольські гончі мусіли викликати в його сьвідомости. Соймовий мандат проф. Залозецький вже зложив» («Діло», с. 3).

«Війскові орхестри будуть грати в місяци липни с. р.: 1 липня перед палатою намісництва, 2 на Високім Замку, 7 перед домом інвалідів, 8 перед командою корпусною, 9 в Єзуїтськім огороді, 14 в Стрийськім парку, 15 перед палатою намісництва, 16 на Високім Замку, 22 перед корпусною командою, 23 в Єзуїтськім огороді, 28 в стрийськім парку, 29 перед палатою намісництва і 30 на Високім Замку» («Діло», с. 4).

«Глузування телефоністок. Задоволення від обіцянки будівництва нових телефонних ліній від Львова до Кракова і Відня нам, однак, псує поведінка телефоністок, яка не дає змоги сподіватися, що ситуація покращиться навіть після впровадження нової лінії. Напр., сьогодні зранку наш віденський кореспондент передавав репортаж про новини останніх годин; тим часом телефоністка щохвилини переривала зв’язок, тому протягом перших трьох хвилин ми отримали 12 (дванадцять!) слів новини! Якщо зважити, що така розмова обходиться по короні за хвилину, то стає очевидним, що телефоністка, яка робить неможливою нормальну розмову, попросту діє на шкоду абонентові, наражаючи його на видатки. Дирекція телефонів повинна за допомогою рішучих засобів прищепити винній почуття громадянського обов’язку щодо абонентів. Можна собі уявити, які забавки може дозволити собі телефоністка щодо приватних осіб, якщо вона дозволяє собі таку недоречну поведінку при обслуговуванні газети» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Запрещаєтся! Росийскі власти завернули д-ра Івана Франка з Волочиск, заявляючи єму, що єго приїзд до Росиї зборонений.

Якже інакше у нас в Австриї. Всілякі Митроцкі та Макогони без найменших перепон розїжджають по Галичині, намов по своїй домені і навіть в судових салях займають почетні місця!» («Руслан», с. 3).

«Випадок зі зброєю. Сьогодні в садку на вул. Клепарівській, 11 13-річний Леон Явровер, учень виділової школи, бавився флобером настільки необережно, що прострілив собі долоню. Рятункова служба надала йому допомогу» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Зловленє шайки бандитів! Поліцийний аґент Ґерц уладив вчера на Замарстинові малі лови на злодіїв, яких вислідом було зловленє цілої небезпечної банди, яка там гуляла в останних часах. До сеї шайки належали Володислав Ґузик, Едмунд Куропатва і Людвик Зємба, а крім сього кількох членів сеї шайки сидить вже в тюрмі краєвого карного суду. Аґент Ґерц віднайшов в часі ревізиї цілий маґазин вкрадених предметів. Поліцийний жовнір Гнатюк, сконфронтований з Ґузиком, пізнав в нім одного з сих, які до нього стріляли. До зловленя сеї шайки причинив ся вахмайстер жандармериї Брода, стаціонований на Замарстинові» («Нове Слово», с. 5).

«Солдат-злодій. До сторожа будинку під № 1 по вул. Подлєвського [тепер – вул. Гребінки] вчора прийшов солдат артилерії край. оборони Роман Олексюк і, представившись як електротехнік, видурив у нього електричний двигун для насосу, нібито з метою ремонту. Сторож вагався, чи слід віддавати двигун, але Олексюк скористався з його нетривалої відсутності і, забравши двигун, пішов. Сторож вистежив його і зясував, що Олексюк відніс двигун до токаря Раттнера, якому продав його за 50 кор., взявши 7 корон завдатку. Тоді сторож покликав поліцейського і попросив заарештувати Олексюка, якого після укладення протоколу доставили з поліції на головну гауптвахту» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Войовничий злодій. Вл. Чорного, раніше засудженого і видаленого зі Львова злодія, вистежив учора агент поліції Козловський і передав його поліцейському Науверу, щоб той доставив його до поліції. По дорозі злодій кинувся на сержанта, який його конвоював, і відкусив йому вухо. За цей нездоровий апетит його покарають додатково» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Рецидивіст. Францішек Кжижановський, який саме відбув ув’язнення за вбивство поліцейського п’ять років тому на пл. Місіонерській [тепер – частина вул. Під Дубом], вчора знову поранив ножем консьєржа будинку на вул. Шпитальній, 41. Перехожі вчинили над розбійником суд Лінча і сильно побитого передали в руки поліцейського» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Енерґічна женщина. Вчера передполуднем мала місце на площи Ґолуховського [тепер – пл. Торгова] ориґінальна сцена. Коло одної пані, що ждала на трамвай, крутив ся якийсь підозрілий мущина. По хвилі підійшов злодій до сеї пані і хотів їй вирвати торбину з руки. Одначе трафив зле, бо женщина повалила злодія на землю і держала його в сій позициї так довго, поки не прийшов поліциянт. Показало ся, що пташком сим був волоцюха Михайло Підвисоцький, якого замкнено в арештах» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf