Львів у 1914-1915 роках

20 червня 1914 року

«розумієть ся на чарах, та... зачарує так її чоловіка, що вже ніколи її не зрадить»Легковірність городян, які готові були повірити обіцянкам шахраїв, зараз не здається чимось дивним, натомість дебошів у шпиталі та обливань водою з вікон кам’яниць за останні сто років поменшало...

 

«Наслідки зливи. Сьогоднішня злива завдала значної шкоди вуличному бруку і міським насадженням. Також вода позаливала багато підвальних приміщень. В будинку міськ. Електричного закладу на вул. Вулецькій, 2 [тепер – вул. Сахарова] у підвальних приміщеннях назбиралося стільки води, що довелося викликати пожежну сторожу, щоб її випомпувати. Цю ж роботу пожежники виконували в підвалі будинку на вул. Ленартовича, 3 [тепер – вул. Нечуя-Левицького]» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Репертуар львівского Україньского народного театру Рускої Бесіди” у Львові під дирекциєю Романа Сірецкого.

Пятниця, дня 19. червця с. р., на ювілейний дар Іванови Франкови “Украдене Щастє” народна драма на 5 дій І. Франка.

Субота, дня 20. червця с. р. “Фавст” опера на 5 дій, музика Ґунода, гостинний виступ Джіакоми Береллі, тенора медиолянської опери.

Неділя, дня 21. червця с. р. “Запорожець за Дунаєм” народна оперетка на 6 відслон, музика Артемовского. “вечерниці” музичний твір Р. Ніщиньского.

Ві вторник, дня 22. червця с. р. “Madame Butterfly” опера на 4 дії Пуччінього, гостинний виступ Джіакоми Бореллі, тенора медиоляньскої опери» («Руслан», с. 3).

«Аматорський кружок тов. “Січ” ім. Дорошенка у Львові відіграє в неділю 21. червня у власній сали при ул. Бернштайна 17. [тепер – вул. Шолом-Алейхема] комедию Ів. Тобілевича на 5 дій “Мартин Боруля”» («Нове Слово», с. 5).

«“Чарівниця” в арешті. Марія Шмід, жінка експреса у Львові, підозрівала свого чоловіка за зраду в подружю. В сім нещастю обіцяла їй помогти Ева Голубова, котра признала ся Шмідовій, що розумієть ся на чарах, та що зачарує так її чоловіка, що вже ніколи її не зрадить, а все буде любити. Врадувана сим Шмідова згодила ся на се, а “чарівниця” казала собі видати її убранє і білє, а крім сего білє мужа і 5 кор. на кошти чарів, які мала зараз вечером робити у себе дома, а на другий день убранє і білє звернути. Як сі чари Голубова робила Шмідова не знає, але на другий день рано стрінула Голубову на Краківській площі, як продавала її убранє і білє. Віра в чари у Шмідової зникла в одній хвилі, тому віддала “чарівницю” в руки поліциї. Тепер Голубова чарує в арешті» («Діло», с. 5).

«Не знає де крав у Львові. На стрийській рогачці придержано Федька Жука, як ніс на торг чотири молоді гуски. Показало ся, що Жук вкрав сі гуси – до чого й признав ся, але не знати кому, бо не знає назви села, до котрого “вступив” по гуси. Його замкнено в арешті, де буде міг собі пригадати, з якого села походять гуси» («Діло», с. 5).

«Підозрілі гроші. Вчора вахмістр жандармерії в Клепарові затримав Яна Спажила, раніше караного злодія, у якого знайшов заховані в білизні 120 кор. Спажил не може пояснити походження цих грошей. Аж до з’ясування справи його взято під варту в поліцейських арештах» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Пограбування на Горі Страт. Вчора близько 10 год. вечора через парк на Горі Страт проходив Йозеф Штайн, пекар. Раптом з-за кущів вискочив якийсь молодий чоловік і, піднявши догори залізний лом, закричав: “давай гроші, або вб’ю!”. Штайн почав переговори з грабіжником і просив його залишити його в живих без грошей, тому що їх не мав. Зійшлися на тому, що грабіжник погодився на викуп у розмірі 1 корони, яку Штайн йому віддав. Коли Штайн уже віддав викуп, з кущів вискочив інший чоловік, і вони разом з грабіжником утекли в сторону Клепарова. Штайн повідомив про випадок поліцію, яка відразу оглянула Гору Страт, але безрезультатно» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Зі шпиталю до в’язниці помандрував Михайло Дишковський, якого керівництво шпиталю віддало поліції з проханням покарати його за дебоші, які Дишковський вчиняв у шпиталі» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Зхудобінє. Поліция була вчера змушена примістити двох польських студентів політехніки, які спили ся до непритомности і валяли ся на бруку Городецької улиці. По витверезеню випущено їх домів» («Нове Слово», с. 5.

«Несподіваний душ. З вікон будинку під № 42 на вул. Коперніка вчора облили брудною водою Олександра Стойняка, який проходив тротуаром. Коли Стойняк підняв голову, щоб побачити, хто влаштував йому цей душ, згори ще раз упав струмінь брудної води і залив йому очі. – Можливе тільки у Львові!» («Gazeta Poranna», s. 4).

Газета у форматі pdf