«...поміщуванє оголошень і оповісток не є ніяким “патріотичним” обовязком ґазети» Які події могли призвести до бойкоту тієї чи іншої фірми, і чи міг австрійський поліцейський проявити громадянську позицію?

 

«Дневник і публика. Рубрику оголошень і оповісток уважає український загал не за власність часописи, але за свою. Тому звичайно замовляєть ся оголошенє “на виднім” місци, великими буквами, замовляєть ся його експресами, телєґрафом і т. д. Коли-ж опісля адміністрация вишле рахунок за оголошенє, то “елєктричний поспіх” замовляючого никне. Висилаєть ся другий, третий урґенс, ніщо... Сей сам добродій, що телєґрафом замовив інсерат не вважає відповідним не то рахунок вирівнати, але навіть і не відповість хоча-б на сотню наших писем. А як і дасть відповідь, то хиба з лайкою що мовляв, українська ґазета не “попирає” “своїх” і за все каже собі платити. Є й інституциї такі. Просимо тому зрозуміти, що поміщуванє оголошень і оповісток не є ніяким “патріотичним” обовязком ґазети. Оголошеня становлять у всіх ґазетах головну рубрику приходів, на них стоять всі великі часописи. Причиною вічних дефіцитів укр. ґазет є власне брак оголошень. Просимо зрозуміти, що оголошенє коштує ґазету і треба заплатити за склад, друк, коштує частина того паперу, на якім воно поміщене, коштує персонал і т. д. Сего всего не можемо дарувати і для “свого”, тим більше, що оголошеня самі собою не цікавлять всіх читачів часописи, а забирають місце, і так скупе в нашій часописи. Просимо вкінци зрозуміти, що ані оголошень, ані оповісток не можемо даром містити, хочаб вони походили від менше або більше “своїх”, бо коли-б ми завели такий звичай, то безпечно мусіли-б видавати денно 32 сторон “Нового Слова” з самими “патріотичними” оповістками і оголошенями. Тай “елєктричного” поспіху просимо не тратити і коли замовленє слідувало експресовим листом чи телєґрамою і ми його як слід і в бажаній порі виконали то хай і на рахунок наш прийде відповідь грошевим переказом бодай до тижня по його одержаню. Марок на десятки урґенсів нам не дає ц. к. почта “з патріотичного” обовязку» («Нове Слово», с. 5).

«Віче шевців відбуло ся вчера у Львові в ратушевій сали під проводом проф. Ґломбінського. На вічу виголошено реферати: про відношенє промислового закона до шевського промислу, про шкіряний картель і галю обуви, заснованє гарбарні в краю. Над сими рефератами розвинула ся широка дискусия. З українських послів на вічу не було нікого» («Діло», с. 5).

«Шовіністична фірма. Пишуть нам зі Львова: Звертаю увагу нашої суспільности на фірму: “Czermak et Glodziński skład tow. Bławatnych” при вул. Галицькій. Іменно коли 14 с. м. рано переходили Галицькою вул. поодинокі відділи Січий, кількох панків з персоналу склепу немало ніщо ліпшого до роботи, як тільки обкидати їх глумливими прізвищами, як “гайдамаци”, “ґотентоці” і т. п. Тож аби не впроваджувати їх своєю появою в лихий настрій повинна наша суспільність згадану фірму оминати» («Діло», с. 5).

«Антисуспільний п. М. Ґольдберґ і свідомий поліцейський. П. М. Ґольдберґ, секретар Тов. страхування від нещасних випадків, вчора в неділю влаштував неабиякий скандал біля входу на післявиставкову площу, не бажаючи заплатити 20 гр за вхідний квиток. Даремно переконував його комітет міщанських фестин про необхідність підпорядковуватись ухвалі міста. Не допомогли і пояснення поліцейського № 308 п. Ланіцького, який зрештою, втомлений даремними зусиллями, заплатив замість п. Ґольдберґа 20 гр “для святого спокою”. П. М. Ґольдберґ, секретар страхового товариства від нещасних випадків, сам уникнув нещасного випадку лише завдяки громадянській позиції поліцейського» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Нові арештованя в справі асентерункових обманьств. Оноді арештувала поліция у Львові б. шинкаря Ізраїла Зомера, який займав ся увільнюванєм пописових від війскової служби. Він мав спільників, яких пошукує поліция. – Під тим самим замітом арештувано кілька осіб також в Станіславові.

В арештах є вже отже трох обманців: Горн, Полс і Зоммер. Инших арештованих пущено за кавциєю на вільну стопу. “Głos Narod- у” доносить, що арештовано також одного штабового лікаря жида.

Так само в Станіславові воде ся в сій справі слідство і арештовано кілька осіб» («Руслан», с. 3).

«Вкорочена свобода. Миколай Вуйцик, рядовий 10 піх. полку в Перемишлі, висланий до Боснії, змінив Боснію на Львів і не виконував наказів свого вищестоячого командування. Більш як два тижні він відпочивав у Львові, аж зрештою сьогодні його вистежила поліція і помістила на гауптвахту» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«За чужу провину. Служниця Вікторія Чухрай, яку збаламутив якийсь молодий чоловік, покинула плід кохання на вулиці і за це сьогодні потрапила до в’язниці, після того, як її вистежила поліція» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Небезпечний експеримент. Вчора зі шпиталю до арештів доставлено Яна Макаревіча і Мєчислава Будиняка за те, що їхали потягом без квитків. Біля Зимної Води, коли підійшов кондуктора, обоє вистрибнули з потяга і забилися так сильно, що їх довелося доставити до шпиталю. Вчора лікування закінчилося, тому вони примусово помандували до арештів» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Жертва пияків. До закусочної п. Юзефа Прекша на вул. Леона Сапєги [тепер – вул. Бандери] вчора вночі прийшли якісь чоловіки, а не отримавши бажаного пива, сильно побили її власника» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Шукайте дитину... Зарібниця Єва Іваносова, вийшовши вчора після полудня з 13-місячною донечкою на луки під Кульпарковом, щоб назбирати щавель на зупу, залишила там дитину під опікою якоїсь невідомої дівчини. Коли Іваносова через якийсь час знову прийшла на місце, де залишила дівчину зі своєю дитиною, то вже їх не застала. З цієї причини Іваносова звернулася до поліції з проханням відшукати її дитину» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Дорога прогулянка. Важко працююча кравчиня С. С. вчора ввечері, прогулюючись Єзуїтським садом, загубила 2 банкноти по 20 корон. Можливо, милосердний знахідник залишить їх в інспекції поліції, куди зголосилася потерпіла» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Войовничий Вершляйссер. Про захист перед кельнером Вершляйссером просить поліцію пані пані Гелена Ґрюнберґова зі Знесіння. Вершляйссер напав на неї вчора в її помешканні, сильно її побив, зламав об неї ціпок, кидав у неї тарілками і кріслами, і наніс їй настільки серйозні ушкодження, що вона мусила шукати допомоги у судового лікаря» («Gazeta Poranna», s. 4).

«“Квадратуру круга”, тобто книгу з такою назвою знайшов учора ввечері поліцейський на вул. Галицькій і залишив її в інспекції поліції» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Пан Данґельмайєр – а не Данкенмайєр надсилає нам спростування нотатки під назвою “Войовничий сажотрус” з “Ґазети Поранної” такого змісту: Мене звуть не Данкенмайєр, а Данґельмайєр, неправда, що я прийшов до пані Саушекової о 2 год. Після пол., а лише о 3 годині після пол., неправда, що я хотів почистити комини в кухні, я лише хотів випалити головний комин; неправда, що я нібито висварив господиню, дав служниці сильного ляпаса, а власницю будинку п. Ґлюксманову взяв за шию і вигнав з помешкання, натомість правда така, що я ґречно пояснив пані Саушековій мету свого візиту, а служницю відтовхнув лише з тієї причини, що вона випровадила з кухні термінатора, який підпалює сажу, а мене облила потоком лайливих слів. Зрештою, неправда, що я нібито засипав страви сажею» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

Газета у форматі pdf