«...соромні для росийскої пропаґанди в Галичині факти, які сей процес ненадійно вивів на дневне сьвітло» Городяни готувалися зустріти предтечу маршрутних таксі – омнібус, який мав сполучити Львів і Брюховичі, і слідкували за судовим процесом над москвофілами, який наближався до завершення. Яким буде судовий вирок – ми дізнаємося вже незабаром...

«Позір, Українці города Льва! В понеділок, дня. 8. червця 1914. уладжує Кружок У. П. Т. ім. князя Льва на дохід народної школи ім. кн. Льва на личаківскім передмістю великий фестин в городі Ґрунда (за личаківскою рогачкою 20 хвиль ходу від трамваєвої стациї “Л Д”). Хто хоче свобідно на сьвіжім воздусі забавити ся, най спішить на фестин! Програма ріжнородна! Танці при звуках смичкової орхестри. Богата фантова льотерия, томболя, колесо щастя, почта любови у власнім заряді. Несподіванки усякого рода. – Вступ на фестин 30 сот. від особи, для шкільної молодіжи 20 с. – Початок фестину о 3. год. по полудни» («Руслан», с. 3).

 

«“Прикарпатска Русь” бє дзвін тревоги. Чим близше конець процесу Бендасюка і єго товаришів, тим нервовійшим стає орґан “Подъяремной Руси”. Процес Бендасюка, соромні для росийскої пропаґанди в Галичині факти, які сей процес ненадійно вивів на дневне сьвітло, арештованє “истинно-русскаго атца” Юрчакевича, що відігравав в глухій Лемківщині sui generis роль росийского амбасадора, а до того сьвіжий процес братів Ґеровских, процес, який готов прибрати величезні розміри – все те заставляє “господинів” з Тихої улиці дрожати о власну скіру.

Бо коли вірити “Прикарпатскій Руси” і єї нервовому крикови в останнім числі (1363) в статі “масове дознаніе, или небывалая “анкета”, то слідство в справі Ґеровского обіймає що раз ширші круги. Переслухують сьвідків і роблять ревізиї у русофілів не лише на Буковині, але й на Галичині, іменно на Лемківщині, Брідщині, Каменеччині, Равщині, Сяніччині і Перемищині. Ходить мабуть о відкритє всіх пружин, які порушають русофільскою пропаґандою в Галичині і на Буковині.

Тому такий страх напав на “Прикарпатскую Русь”, тому она так дзвонить зубами...» («Руслан», с. 3).

 

«Автомобільні омнібуси запроваджує від завтра п. Домічек. Вони курсуватимуть від Львова до Брюхович щодня від 6 год. ранку до 8 год. вечора що 2 години. Проїзд від Львова до Брюхович коштуватиме 1 к. 50 ґр. Місячні квитки коштують по 60 к. У разі потреби курсуватимуть дві машини. П. Домічек також є власником 6 автомобільних фіакрів у Львові» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

 

«Каєтан Стефанович, львів’янин, молодий, добре знаний митець-художник, про картини якого ми нещодавно писали з нагоди його виставки у нас, влаштував збірний показ своїх творів у Познані. Виставка має великий успіх. Познанська преса присвячує їй об’ємні статті.

Dziennik Poznanski після обширної розповіді про його твори підсумовує: “В композиціях Стефановича є особлива здатність переплавляти звуки ритму і мелодії в лінії, в його концепції є музика, в його симетрії – гармонія”» («Gazeta Lwowska», s. 4).

 

«Львів – Краків. Завтра о 5 год. по обіді на майданчику “Поґоні” буде розіграно міжміський футбольний матч між збірними командами Кракова (“Краковія” і “Вісла”) і Львова (“Поґонь” і “Чарні”) за срібний кубок, подарований п. Желенським. Змагання обіцяють багато цікавого, не підлягає сумніву і те, що їх відвідає увесь Львів, який цікавиться спортом копаного м’яча» («Gazeta Wieczorna», s. 9).

 

«“Добра” мама. 5 місяців тому до Катерини Капарної, селянки в Ставчанах, звернулася служниця Марія Вінярська зі Львова і віддала їй на виховання свою позашлюбну дитину. Капарна сумлінно виконувала взяті на себе обов’язки виховательки, даремно очікуючи на надходження грошей зі Львова. Вінярська більше не зголошувалася до Капарної, через що та вибралася до Львова, щоб віднайти тут несумлінну матір. Вінярська, однак, сховалася від Капарної, тому та звернулася до поліції з проханням вручити їй дитину («Gazeta Lwowska», s. 3).

 

«Побиття. Зарібник Юзеф Качмарчик учора побив залізною водотяговою трубою візника Антона Гайдучка так сильно, що той упав на землю без свідомості, обливаючись кров’ю.

Важко пораненому надала допомогу викликана служба Рятункового товариства, Качмарчика ж заарештували» («Gazeta Lwowska», s. 3).

 

«Грабіжник. Вчора вдень якийсь невідомий чоловік у шинку Борера на вул. Казимирівській [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка] схопив за горло різника Адольфа Залупського, коли той почав захищатися, вдарив його ножем у руку, після чого втік.

Після втечі незнайомця Залупський переконався, що під час бійки у нього пропав гаманець, у якому було 20 корон» («Gazeta Lwowska», s. 3).

 

«Невдале вламання до каси. “Ведмежатники” останнім часом працюють з подвоєною енергією: в останні кілька тижнів вламалися до обмінного кантору Лютвака і Сина в Пасажі Гаусмана [тепер – пров. Крива Липа], до страхового товариства “Ґізеля”, а минулої ночі – до складу будівельних матеріалів п. Гірштрітта на вул. Ягеллонській, 16 [тепер – вул. Гнатюка]. – Злодії ймовірно перед 10 год. вечора сховалися десь в дуже обширній кам’яниці, потім відірвали замок від дверей кантору, які знаходяться в сінях, і добралися до вогнетривкого сейфу. Однак були кимось налякані і забралися без жодної “винагороди” за страх і нічну роботу на свій ризик» («Gazeta Wieczorna», s. 7).

 

«Знов жертва самоходу. На візника п. Бахурського, що їхав вчера о год. 10 гостинцем за Замарстинівською рогачкою, виїхав в скорім темпі самохід, спричинюючи карамболь, наслідком якого візник впав з воза. Колеса самоходу перейшли через нього і зломили йому оба обойчики. Непритомного відвезено в грізнім стані до шпиталю» («Нове Слово», с. 5).

 

«Утеча арештанта. У війскових маґазинах при ул. Янівській [тепер – вул. Шевченка] працювала вчера партия вязнів Івана Пупки. Около 2 год. пополудни запримітив дозорець недостачу вязня Франца Оприска, засудженого щойно перед кількома днями за злочин крадіжи. Хоч за Оприском стали шукати сейчас, до нині його не найдено. Видно, що мав щастє!» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf