Львівські парки, будівельні скандали та божевільні проповідники Сто років тому Львів вважався дуже зеленим містом, однак його “легені” потерпали від браку фінансування...

 

«З львівської міської ради. Вчерашне засіданє львівської міської ради відбували ся під знаком звісної афери з каменицею Шпрехерів; справа ся пахла вже здавна скандалом. На засіданю прийшло до бурливої дискусиї між польськими і жидівськими радними. Вкінци прийшло до голосованя: проти будови заявило ся 35 радних, за будовою 24. Богато здержало ся від голосованя. Упадок внесеня референта принято оплесками» («Нове Слово», с. 5).

 

«Львівські парки в порівнаню з парками инших міст. Поверхня львівських парків виносить 176.56 гектарів. Коли порівнати сю поверхню з поверхнею парків і городів инших великих міст, можна сьміло сказати, що Львів є містом городів. Бо Відень має 221.62 гектарів парків, Триєст 11, Карльсбад 10.79, Інсбрук 7, Краків 31, Прага 89.21, Берно 46.06, Темешвар 28, Аграм 34.26 гектарів. Колиж порівнати вклади сих міст на удержанє парків і городів з вкладами Львова, то побачимо, що Львів стоїть на самім кінци. І так: Триєст видає річно на удержанє парків 104.118 К, Карльсбад 67.220, Відень 1.102.692, Інсбрук 28.000, Краків 92.339, Прага 163.312, Берно 34.878, Аграм 30.500, а Львів тільки 66.912 К. Ріжниця ся буде дуже велика, коли порівнаємо видатки сих міст на 1 гектар городів...» («Нове Слово», с. 5).

 

«Книгарська орґанізация м. Львова. Львівський маґістрат яко промислова власність І. інстанциї для міста Львова видав орґанізацийне ореченє промислового стоваришеня книгарів, антикварів, торговців, творів штуки й творів музичних, підприємців випозичалень сих творів, читалень і торговців шкільних книжок» («Діло», с. 5).

 

«Еміґранти вертають. В середу переїхало через Краків з Америки коло 1000 еміґрантів. Вони оповідали, що в Америці нема роботи, зарібки низькі а велика дорожня» («Діло», с. 5).

 

«Величезне збіговисько зібрав учора на вулиці Личаківській якийсь чоловік, який, ставши на купі піску, промовляв до присутніх у проповідницькому тоні на тему кінця світу.

Як потім виявилося, це був психічно хворий, чиновник на пенсії, Юзеф К., якого забрала з вулиці родина» («Gazeta Lwowska», s. 4).

 

«Страшний випадок. На вул. Городницькій, відразу перед Замарстинівською рогачкою, сьогодні зранку трапився нещасний випадок, спричинений перекиненням возу. На торги до міста возом, навантаженим овочами, їхала городниця, 67-річна Дуткевичева. Вона хотіла оминути артилерійську батарею, але зробила це так невдало, що віз перекинувся в рів. Наслідки страшні: парубок Михайло Семишин, який також сидів на возі, загинув на місці. Дуткевичевій, дуже важко пораненій з великою раною на чолі, надала допомогу рятункова служба» («Кurjer Lwowski południowy», s. 4).

 

«Злодій є, але немає потерпілого. Сьогодні зранку поліцейський, який патрулював вул. Казимирівську [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка], наткнувся на чоловіка, який ніс клунок. Оскільки цей чоловік видався йому підозрілим, він його затримав, і хоча той представився як Михайло Михайлишин і засвідчив, що несе в клунку білизну дружини, поліцейський наказав розпакувати клунок. І о диво: в мить ока білизна перетворилася на два пальто, 7 камізельок і кілька пар споднів. Така неточність Михайлишина не сподобалася поліцейському, який “знахідника” – як при подальшому розпитуванні називав себе Михайлишин – вмістив до поліцейських арештів» («Gazeta Wieczorna, s. 5–6).

 

«Утеча Міловської. Аби заспокоїти численних шанувальників нашої примадонни, відразу ж зазначимо, що мова тут не про неї, а про її однофамілицю, служницю за фахом, яка без дозволу втекла від своєї роботодавиці п. Марії Ротової. Поліція, якій поскаржилася п. Ротова, знайшла Анну Міловську і покарала її 48-годинним арештом» («Gazeta Wieczorna», s. 6).