«...“всевідуча” поліция “прекратила патріотическое дѣло” арештом» Як сто років тому відзначали черговий – ще дуже скромний – ювілей львівського трамваю, та скільки могли заробити львівські жебраки?

 

«20-літє львівских трамваїв. Сеї неділі минуло 20 літ від хвилі, як пущено у Львові в рух перший віз елєктричного трамваю. Було се підчас краєвої вистави і 1894 р. Перший трамвай був власностю елєктротехнічної фірми Сіменс і Гальске, від котрої в 1896 р. набула на власність громада Львова за ціну 1,680.447 К. В 1900 р. отворено заклад елєктричного осьвітлюваня міста. Цілий особовий рух удержувано початково при помочи всего 16 возів; в 1900 р. було вже їх 40. Сила елєктровні вистарчала в 1900 р. до засьвіченя 6.000 жарівок, в 1908 р. 50.000, а в 1910 р. вже 135.000. В 1910 р. розширено ще міскі елєктричні заведеня коштом 14-міліонової позички, та справлено поверх 100 нових трамваєвих возів коштом майже трех міл. корон. На розширенє елєктричних заведень призначила міска рада в тім самім році дальших 6 міл. кредиту. Довжина трамваєвої лінії виносить нині около 50 кільом. Усіх возів є 146, а чистий дохід за 1913 р. виносив 291.643 К.» («Руслан», с. 3).

«Тріумф львівських гімназистів. З Відня повідомляє наш кореспондент, що у змаганнях учнів середніх шкіл зі стрільби особливо відзначилися учні львівської V гімназії» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Коли ти не пиріг, то не пирожи ся. Того самого дня, коли засудженого на двомісячний арешт студента Пирога випущено за кавциєю на свободу, арештовано другого “русскаго” студента ветеринариї Юліана Кіндія. Мав він “працювати” над тим, щоби о. Винницкий зізнавав в суді “согласно съ русско-народными желаніями”. Та “всевідуча” поліция “прекратила патріотическое дѣло” арештом» («Руслан», с. 3).

«Впертий самовбийник. На інспекцию поліциї приставлено вчера 28-літного Мечислава В., який хотів втопити ся в Пелчинськім ставі. Коли його виратувано, пішов до недалекого ліска, де пробував повісити ся. Одначе ремінець урвав ся, а кандидат на самовбийника не міг ані втопити ся ані повісити ся. З уваги на се віддано його домашній опіці в надії, що коли витверезить ся (нехіть до житя пояснював пиянством), набере знов охоти до житя» («Нове Слово», с. 5).

«Богата жебрачка. В сих тяжких часах, в яких 100 К становить вже значний маєток, жебрачка Магдалина Хоронжек згубила вчера на ул. Уєйського [тепер – вул. Устияновича] в ріжній монеті і в банкнотах 100 К» («Нове Слово», с. 5).

«Мав нещастя злодій Едв. Жубер, з його слів – зарібник, тому що як тільки йому вдалося “щасливо” вламатися до помешкання радного Адама Каучинського на вул. Набєляка, 4 [тепер – вул. Котляревського], його на гарячому вчинку впіймав сам п. Каучинський. Злодій перебрався на подвір’я кам’яниці через паркан, далі через відчинене вікно – до помешкання, після пережитого страху він украв килимок вартістю заледве 10 К, та ще й потрапив до рук поліції, яка забрала його на тимчасове зберігання. Це називається злодійськии нещастям, особливо якщо зважити, що комісар ще й доручив сфотографувати його і помістити до альбому злочинців» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Нарешті покараний гицель. Добре зробив учора інспекційний комісар, що нарешті перейшов до порядку денного і посадив гицлівського помічника Зиґмунта Шенровича за порушення громадського спокою на 24 г. арешту. Адепт гицлівського мистецтва помітив на вул. Шептицьких таксу, і попри те, що та мала намордник і марку, впіймав її, а власницю, яка захищала собаку, вдарив у груди. Тепер собаки принаймні на 24 г. мають спокій» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Старий, але випробований метод використав безробітний 26-річний Іван Мельник, аби в ці складні часи добути якийсь крейцер. – Знайшов собі “фраєра” в особі М. Копача, машинового слюсаря, представився йому як комірник Сільськогосподарського банку, пообіцяв влаштувати його на роботу, і виманив у нього на цю справу 12 корон готівкою та срібний годинник вартістю 20 корон. Оскільки Копач не зміг дочекатися обіцяної посади, то віддав Мельника до рук поліції, яка знову надала тому посаду підслідного в поліцейських арештах» («Gazeta Poranna», s. 3–4).

«Битва за коханку. Аж з Коломиї приїхав рядовий Кароль Круковський, щоб влаштувати зі своїм супротивником Стан. Озєнбловським битву за спільну коханку Юлію Будзинську. Круковський, оскільки є сином Марса, воював багнетом і так важко поранив свого супротивника, якого зустрів на вул. Граничній на Замарстинові [тепер – вул. Хімічна], що його мусили відвезти на рятункову станцію. Войовничого рядового доставили на гауптвахту» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

Газета у форматі pdf