«...пані вибігла з кімнати, переконана, що це духи помилилися на один поверх» Про природні катаклізми, їхні містичні пояснення та заборону символіки ймовірного військового супротивника...

«Землетрус у Львові! Наше місто вчора пережило сенсацію: Дійшло до нас – на щастя, слабке – відлуння останньої сицилійської катастрофи. Близько год. пів на десяту затремтіла стара оболонка нашої землі, удостоївши нас легким хвилюванням і страхом невизначеності: чи це не те саме, що... там.

Поштовх, на щастя, був дуже легким, навіть легшим, ніж землетрус чотири роки тому, коли на кількох будинках з’явилися тріщини. Він розпочався о 9 год. 30 хв. і тривав дві хвилини. Сейсмограф у Політехніці записав легке хвилювання в напрямку зі сходу на захід.

Повідомлення з міста. Одна з осіб, які повідомили нам про землетрус, так розповіла про його перебіг:

– Я саме сиділа біля стола, коли відчула, що крісло піді мною тремтить. Спочатку мені здавалося, що це наш собака треться об крісло; однак відразу зауважила, що і стіл починає тремтіти, а підвісна лампа легко хитається. Мимоволі я подивилася на годинник. Було власне пів на десяту. Годинник ішов. Пам’ятаючи, що зазвичай під час землетрусу настінні годинники зупиняються, я засумнівалася, чи це був сильний поштовх. Зрештою, через дві хвилини все заспокоїлося.

Один пан повідомляє нам, що о год. пів на десяту він зі сміхом зауважив, що картини на стіні хитаються. Він мешкає на 4 поверсі і тому теж добре відчув поштовх; він думав, що перед будинком проїжджає вантажний віз; коли, здивований, що не чує гуркоту, він визирнув у вікно і не побачив на вулиці жодного возу, зрозумів, що це був землетрус.

Одна з наших інформаторок трохи забобонна. Крім того, поверхом нижче в тому ж будинку мешкає родина, яка займається спіритизмом. Вчора наша інформаторка з острахом зауважила, що стіл і крісла в її кімнаті рухаються. Водночас годинник – який б’є кожну чверть години – почав вибивати пів на десяту і раптом зупинився. В панічному страху ця пані вибігла з кімнати, переконана, що це духи помилилися на один поверх. Що найцікавіше, внизу саме відбувався спіритичний сеанс, і всі присутні з радістю набули переконання, що у тремтінні столів до них промовляють духи...» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Відпоручники українських економічних інституций з п. д-ром Евгеном Олесницьким на чолі явились нині у нового маршалка краєвого п. Нєзабітовського, щоб йому представити ся і зложити привіт з обнятєм визначного в краю становища. Іменем депутациї промов до п. маршалка п. Олесницький. Відповівши на привітну промову, п. маршалок перевів ще якийсь час на товариській гутірці з присутними, серед яких крім п. Олесницького були пп. д-р Федак, Залозецький, Заячківський, Кульчицький, Рожанський, Шухевич, Саік і Ґльодзінський» («Діло», с. 3).

 

«Заборона росийских лент. “Истинно-русскіе” отці в своїй цареславній ревности почали від приїзду ґр. Бобрінского до Галичини заводити росийскі трибарвні ленти по церквах. Прикрашувано ними хоругви, престоли (!), образи і т. д. Сю росийску архіревність припинює митрополичий Ординарият окремою забороною, яка вийшла в порозуміню з президиєю намісництва до всіх парохіяльних урядів львівскої диєцезиї. Силою заборони не вільно прикрашувати хоругов і ікон трибарвними росийскими лентами, як також не вільно носити їх підчас церковних процесий.

Очевидно, що “прикарпатская Русь” уважає се новим «египетским допустом» на “росийский” нарід в Галичині» («Руслан», с. 3).

«Елєктричні трамваї до 1 год. в ночи. По думці ухвали елєктричної комісиї має дирекция трамваю намір ввести продовженє трамваєвого курсу до півночи, а евентуально навіть до 1 год. в ночи. В нічній порі по 11 год. в ночи побирав би трамвай підвисшену оплату. Подрібний проєкт предложить дирекция трамваю до апробати комісиї» («Нове Слово», с. 5).

«Змаганя легкоатлетичні для членів “України” відбули ся в неділю рано на площі “С.-Б.” Участь членів в змаганях дуже слаба, орґанізация змагань до нічого. Провід легкоатлетичної секциї в “Україні” спочиває в руках провідника, який не має – як видно – охоти до праці в сій секциї. До змагань зголосили ся переважно молодші сили. Замітнійші осяги: Перфецький мет кулею 9:90 (укр. осяг.); скок в височінь 1:39 т. Паліїв біг 100 т. 12:2 сек., скок в даль 5:09 м.» («Нове Слово», с. 6).

«Сироти. До поліцейської інспекції приведено 8-річну Катерину Онишко, яка блукала вулицями. Дитина засвідчила, що пару тижнів тому померли її батьки, і жодного притулку зараз немає. Брат Катерини, 11-річний Іван Ошинко, після смерті батьків теж пішов з дому і блукає містом. Дитину віддали під опіку закладу СС. Альбертанок на вул. Клепарівській («Gazeta Poranna», s. 3).

«Жінка-шофер. Поліцейський, який патрулював на вул. Леона Сапєги [тепер – вул. Бандери], звинуватив автомобіль № 847а, який їхав з головного вокзалу, у порушенні правил руху, тому що автомобілем керувала жінка» («Gazeta Poranna», s. 3).

«“Добра” служниця. Тереза Манькевич, яка працювала служницею у п. Б. на вулиці Личаківській, втекла зі служби, забравши з собою зимовий костюм своєї роботодавиці, кілька штук білизни, норкову муфту і срібну ложку» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Крадіжка серця. Весело забавлявся в ресторані Вільгельма Германа на вул. На Блоні, 2 [тепер – вул. Київська] Мар’ян Ясінський, вільний громадянин міста Львова, постійний мешканець поліцейських арештів, який не має жодного фаху та місця проживання. Врешті йому забракло грошей на забаву, але він мав велике бажання продовжити пиятику. Недовго думаючи, він підійшов до кельнерки ресторану Берти Вайзер і силою зірвав з її шиї “золоте серце” з ланцюжком, вартістю 14 корон. За золоте серце Ясінський пив далі, але вже в сусідньому шинку, де поінформована поліція його заарештувала. Золотого серця, однак, Ясінський вже не мав, встиг його обернути на гроші» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Молочарський візок М. Штоґера зі Львова затримала жандармерія в Янові. Ним їхали четверо хлопців, яких заарештували. Двоє з них походять зі Львова, і правдоподібно, що вони цей візок украли» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«З голоду. До поліцейських арештів віддано квіткарку Францішку Домбську за спробу крадіжки срібного кошика з кав’ярні “Ренесанс”. Домбська в поліції з плачем пояснювала, що до цього кроку її підштовхнув розпачливий голод» («Gazeta Lwowska», s. 4).

Газета у форматі pdf