«З’явилася жменька людей, які справді цікавляться гарним кінним спортом» Львівські будні: перші кроки нового маршалка сейму, новини популярного тоді кінного спорту, криваві сердечні драми...

«Новий краєвий маршалок д-р Станислав Нєзабітовський вже в починах свойого урядованя заповів, що хоче йти слідами свойого пок. вуйка ґр. Ст. Баденія, за часів якого був довгий час соймовим секретарем. Маршалок Нєзабітовський познакомлюєть ся з всім діловодством краєвого виділу та з окрема крім президияльних справ застеріг собі – як зачуваємо – апробату справ департаменту 1, 2 і 5-ого, себто справ громадських, шкільних і стипендийних (шеф. деп. Онишкевич), промислових і шинкарських (шеф. деп. д-р Яль) та санітарних (шеф. деп. д-р Бернадзіковський). Маршалок являєть ся точно в бюрі вже о 8. год. рано, та починає вже з тою годиною конференциї з урядниками. Приходить до бюра також пополудни. Досі звізитував уже 2-ий деп. Очевидна річ, що се лише формальний бік діяльности маршалка» («Діло», с. 5).

«Кінний конкурс. Вчора на дорозі Цетнера [тепер – вул. Марка Черемшини] зібралося менше публіки, оскільки це був будній день. – З’явилася жменька людей, які справді цікавляться гарним кінним спортом. Було багато військових, ґроно дам з аристократії, був також присутній кол. міністр Длуґош, віцепрезидент Крайової шкільної ради д-р Дембовський, кілька осіб з театрального світу, зрештою, істотну частку присутніх складали члени “Сокола”. Цих останніх привабив перш за все перший пункт програми вчорашнього дня, змагання “Сокола” в конкурі, в яких взяли участь члени сокільських товариств...» («Gazeta Wieczorna», s. 7).

«Напад. На служницю Анну Гарбачевську вчора напав такий собі Юліан Злотенько, механік, і з помсти через те, що та не відповіла взаємністю на його почуття, побив її так сильно, що Гарбачевській мусила надати допомогу служба Рятункового товариства» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Кривава помста. Рядовий 15 піх. полку Василь Ділай з помсти через те, що сторож будинку на вул. Замарстинівській, 36 Іван Клименько прогнав його, коли він приходив туди свататися, напав на Клименька на вул. Львівській [тепер – частина вул. Замарстинівської від вул. Богдана Хмельницького до вул. Р. Дашкевича] і завдав йому багнетом дві рани в голову» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Вбрав ся до арештів. Андрій Тебінський, замешкалий при вул. Пекарській ч. 63, дістав ся до кімнати п. Василя Горбаля, перебрав ся в його убранє і черевики і так прибраний пішов до міста. На Краківській площі [тепер – пл. Ярослава Осмомисла] стрінув його одначе п. Горбаль і пізнавши своє убранє, віддав його в руки поліциї» («Нове Слово», с. 5).

«Пошесть самоубийств. В останних днях відобрало собі у Львові житє кілька осіб, а кількох десператів, що хотіли отруїти ся, уратувала ратункова стация. Такої повени самоубийств, як тепер, ще певно у Львові не було. Мнимою причиною накладаня на себе руки має бути заведена любов. Таку причину можна вичитати в часописях майже при кождім самоубийстві. В однім випадку самоубийства подано нужду. Отже дневники не повинні розписувати ся про самоубийства, бо се також впливає на трусів, слабодухів – пережитих, безідейних або “заведених в любови”, які може думають, що відобранєм житя доказують незнати якого геройства» («Руслан», с. 2).

«Під колесами власного воза. Василь Кінаш зі Знесіня дістав ся вчера на вул. Смочій [тепер – вул. Підмурна] під колеса власного воза і так сильно покалічив ся і потовк ся, що поліційний жовнір мусів його відвезти дорожкою до ратункового товариства» («Нове Слово», с. 5).

«Утік 10-річний Станіслав Максим’юк з будинку своєї опікунки, п. Францішки Лозинської, яка мешкає на вулиці Супінського, 3 [тепер – вул. Коцюбинського].

Хлопець є блондином, був одягнений у бордову блузку і смугасті штани» («Gazeta Lwowska», s. 3).

Газета у форматі pdf