«Хто не панує над собою і не стремить до того, аби стати ся джентльменом, для того нема місця в спортових орґанізациях» З сьогоднішньої вибірки матеріалів можна дізнатися, як сто років тому бачили проблему білокомірцевої злочинності та недотримання дисципліни на футбольних змаганнях...

«Польська жертволюбивість на ціли фізичного і мілітарного вихованя. Бувший посол Жигмонт Новаковський записав велику часть своєї значної недвижимости в Пустомитах на кольонії для польських скавтів. Се друга після д-ра Бужинського княжа на сотки тисяч вимірена жертва на ціли фізичного і мілітарного вихованя польської молоді й польської суспільности взагалі. Чи зродить ся врешті також в українській суспільности розумінє ваги сеї справи і чи виявить ся вона в ділах-жертвах для неї? Ждемо і надіємо ся» («Діло», с. 3).

«В Соколі ІІІ.” у Львові на городецкім передмістю відбули ся вчера вечером надзвич.заг.збори в присутности поверх 100 членів. Проводив голова тов-а п. Добряньский. На зборах ухвалено змінити руханкове товариство на “руханково-стрілецке”, ухвалено поробити заходи в справі закупна власного дому і переведено доповняючий вибір старшини. Се товариство є найчисленнійше зі всіх “Соколів” і “Січий С-Б”, бо має около 400 членів і знаменито розвиває ся. Зазначили се в промовах пп. Боберский і Ґорук, які явили ся на зборах від “Сокола-Батька” і пожелали “Соколови ІІІ.” витривалости в дальшій народній праці» («Руслан», с. 3).

«З міського театру повідомляють нам: Через величезний успіх твору Кнута Гамсуна “У життя в лабетах” дирекція театру покаже цей твір ще раз, у п’ятницю, з гостинною участю Констанції Беднарської і Кароля Адвентовича в головних ролях» («Gazeta Poranna», s. 2).

«Польська висша культура. “Слово польське” з 18 мая с. р. ч. 206 містить ось таку новинку: “Під адресою спортових клюбів”. Застрашаючі відносини панують в нас на спортових боїщах. Цілковитий брак товариської культури низших верств публики, котра переважно виповняє партери боїщ в часі пописів, спричинюють вкінци те, що ніхто з шануючих себе не прийде приглядати ся мечам. Приписи, видані польським спортовим союзом ніжної пилки, які мають на ціли запобігти витю публики чи то під адресою судиї, чи грачів, остають без жадних наслідків. Дуже прикре вражінє робить сей варварський звичай на тих, що прийшли на меч для розривки на вільнім воздусі, але не на то, щоби виявляти признанє або невдоволенє для якогось клюбу – Поґоні чи Чорних. Се діє ся без вини клюбів. Вчера запримітили ми дуже невідповідне поведенє членів клюбу Поґоні. Простацькі вислови, голосні насьмішки з невдалих кидів противної сторони, уличні прізвища на цілий голос – се річи в цивілізованім сьвіті непрактиковані, які заслугують на строге осудженє. Виділ клюбу має обовязок чистити ряди з лихо вихованих одиниць і заняти ся поважно вихованєм спортових сфер. Спорти мають додатне суспільне значінє, о скілько виховують мужних людий, але людий, а не якісь копаючі сотворіня. За сваволею в грі ідуть дальші консеквенциї. Ось вчера були ми сьвідками сцени, яка сьвідчить сумно про здичінє футбалістів. По скінченю мечу гурток молодих людий з відзнаками Поґоні напав самітного ґімназияльного ученика, що мав відвагу скартати тих панів за ординарне поведенє. Побили його по лици і невідомо до чого було би прийшло, коли би не вмішали ся академики, які повздержали розлючених авантурників. Се вже переступає межі житя клюбу і се мусить осудити публична опінія. Такий дух в польських спортових клюбах не може бути толєрований. Хто не панує над собою і не стремить до того, аби стати ся джентльменом, для того нема місця в спортових орґанізациях. Таке одно поколінє пущене самопас, знищить цілу спортову культуру, витворену попередними ґенерациями. В обичаї пилкарів повинні вглянути рішучо люди, що уміють думати про щось більше, не лиш про копанє пилки”. До сеї влучної характеристики польської спортової молодіжи ми не потребуємо нічого додавати» («Нове Слово», с. 4).

«Білий крук або мазепинець-недонощик”. Так назвала “Прик. Русь” укінченого студ. фільозофії п. Мих. Струтинського, який зізнавав в суботу на розправі проти Бендасюка і тов. про вихованє в бурсі сьв. о. Николая в Станіславові і задля хибно понятої “вдячности” або ізза причин чисто тактичної натури богато важних моментів не міг собі якось пригадати... Чи п. Струтинський дуже вдоволений похвалами дра Дудикевича і “Прик. Руси”, не знаємо; ми уважали би такі похвали для себе обидою. Цікава також річ, що “Прик. Русь” називає кождого сьвідка, який говорить правду, без уваги на усьміхненє або грізне лице славної кацапської оборони, донощиком, а державна прокуратория се толерує...» («Нове Слово», с. 4).

«Скоропостижна смерть в консуляті. На серцевий удар помер в бюрі росийського консуляту Антін Ющишин. До консуляту прийшов Ющишин, щоби візувати пашпорт» («Діло», с. 3).

«Арешт львівських купців. На прохання віденської спілки кредиторів (Neuer Wiener Kreditorenverein) сьогодні зранку заарештовано родину померлого купця Оскара Ф., зокрема купця Отто Франка, його дружину Ґрету, дружину брата Маріанну, а також агента Леона Гаускнехта, власника комісійного дому.

Водночас поліція провела обшуки в помешкання торгового агента Леона Гаускнехта і в магазинах фірми Франк на вул. Академічній [тепер – просп. Шевченка] і Театральній. Слідство тримає подробиці в суворій таємниці. Ці арешти, правдоподібно, відбулись у зв’язку з самогубством Оскара Франка. У справі розслідування вчора у Львові перебував дир. д-р Медак з секретарем з віденського центрального управління зв’язку. Заарештованих звинувачують в участі у шахрайстві і спробі невиконання судового рішення» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Перекупства при війсковій бранці. “Przegl. pon.” доносить, що львівска поліция увязнила кілька осіб, які були причастними при увільнюваню з війска при помочи гроша. Поліция вислідила вже давнійше двох посередників, а се Ізраїля Попса, купця і Мойсея Горна, зелізничого асистента, власників камениць у Львові, але не мала прямих доказів їх вини. Аж коли дізнала ся, що при їх помочи увільнив ся з війска оден фармацевт, К., переслухала єго в Кракові і відставила до арешту у Львові. Рівночасно увязнено Попса і Горна, та матір фармацевта К. і єго вуйка. За увільненє з війска дістав Горн 1.900 К. В слід за тим підуть доходженя котрий то війсковий лікар орік, що фармацевт К. був хорий на серце» («Руслан», с. 3).

«Милий коханець. На вул. Замарстинівській коханець Марії П., посперечавшись з нею, завдав своїй коханій 5 колотих ран ножем. Поранену відвезли до загального шпиталю» («Gazeta Poranna», s. 2).

Газета у форматі pdf