«Є цілі области публичного житя, про які не вільно подавати до прилюдного відома... навіть голих фактів» Цього дня львівські часописи нарікали на свавілля цензорів і рекламували туристичну мандрівку до Криму...

«Що-дня конфіската. Від понеділка сього тижня кожде число Діла підпадає конфіскаті: в понеділок, вівторок, середу. Як би ниніше число Діла не було сконфісковане, то тільки тому, що в ньому – ізза навалу иншого денного материялу – не стало місця на слово критики галицьких політичних відносин. Промотори сеї конфіскацийної практики хочуть – нині в ХХ. століттю! – довести до того, щоби в українськім політичнім орґані в Галичині не можна було подавати до публичного відома нічого такого, що з яких небудь причин видаєть ся немилим або невигідним польським верховодам в Галичині.

Є цілі области публичного житя, про які не вільно подавати до прилюдного відома не то вже неґативного осуду, а навіть голих фактів. До таких областий належить прим.ціла “система Дембовського” супроти українського шкільництва й учительства, належить вшехпольська національна політика в судівництві, належать прояви росийської ориєнтациї публичних орґанів у Галичині.

Від якогось часу належать сюди й факти і осуди фактів з обсягу руссофільської пропаґанди в нашій країні: яких 5–6 конфіскат Діла за сей рік мало за предмет саме антируссофільські вісти й виступи...

А рівночасно з сим, коли на само Діло паде річно кількадесять конфіскат, користуєть ся україножерна польська преса навіть у своїх явних і голосних українофобських напастях, які підходять під кваліфікациї карного закона, просто ідеальною свободою» («Діло», с. 1).

«Доріжняний додаток для учителів. Оголошують такий урядовий комунікат: Як відомо з донесень, поміщених в пресі перед кількома тижнями, Рада шк. краєва з найбільшим поспіхом поробила всі приготованя, аби ухвалений Соймом краєвим доріжняний додаток як найскорше виплатити, в кождім разі перед великодними сьвятами, о скільки санкціонованє буджету в тім речинци позволить. На жаль так не стало ся. Натомість як довідуємо ся, тепер по одержаню вістки про санкцию буджету, Рада шкільна краєва зарядила висилку вже готових асиґнат і повідомлень до властивих кас і рад окружних так, що в сих днях народні учителі будуть могли одержати ожидані підмоги» («Нове Слово», с. 4).

«Пошестні недуги в львівскім повіті. Після комунікату міского фізиката ширить ся пятнистий тиф в Запитові і Яричові старім, черевний тиф в Поршній і Білогорщі, шкарлятина в Чижках, Стронятині і Винниках, дифтерия у Вайнберзі, Лисиничах і Винниках і вкінци трахома в Германові і Підберезцях» («Руслан», с. 3).

«Львів у віденській гумористиці. Віденська “Muskette” присвячує Галичині в останньому номері аж два дотепи. Один з них висміює гадану некомпетентність влади в переслідуванні російських шпигунів; інший натомість піднімає на кпини Львів, стверджуючи, що трамвай мав старі 20-геллерові квитки і впровадив 2-геллерову доплату; а щоб не втратити старі квитки, видає за окрему 2-геллерову доплату інший квиток, не розібравшись, що вартість виготовлення двогеллерових квитків така ж, як і варість виготовлення 22-геллерових. Схоже, що “Muskette” потерпає від розпачливого браку сюжетів» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Подорож до Криму. У п’ятницю перед Зеленими Святами стартує організована Акад. туристичним клубом у Львові двотижнева подорож на Кримський півострів. По дорозі зупинки в Яссах (Румунія) і в Одесі (Чорне море). До програми перебування в Криму входить піша і корабельна подорож вздовж усього берега Чорноморської Рів’єри з багатою південною рослинністю, виноградниками, садами фігових та оливкових дерев – з зупинками в Євпаторії, пам’ятному з Кримської війни Севастополі, Ялті (Лівадія, Алупка і Алушта), Судаку і Феодосії; по дорозі назад – відвідання розташованого на півночі Криму Сімферополя, столиці сучасного Криму, і столиці татарського Криму, Бахчисараю. Також передбачено сходження на Чатир-Даґ, найвищу вершину Яйли (1521 м).

Вартість подорожі (в т. ч. поїздки і харчування) становить 150 корон... З огляду на складну подорож, розраховану на скромні кошти, претендувати можуть лише люди загартовані і готові до нестабільних умов. Кожен учасник повинен мати належно завізований паспорт для виїзду до Росії (коштує 7 кор. 80 гелл.). Плата за участь у подорожі становить 15 кор. – надсилати її можна на адресу керівника подорожі» («Gazeta Wieczorna», s. 7).

«Випадок під час роботи. На колишній фабриці заліза кн. Любомирського, а тепер – Зєлєнєвського і сп.на вул. св. Мартіна [тепер – вул. Жовківська] сьогодні на голову 17-річному слюсареві Каролеві Калємбі впав шматок залізного бруска і важко його поранив. Калємба отримав струс мозку; рятункова станція перевезла його до шпиталю» («Kurjer Lwowski», s. 2).

«Посмертні повістки: Іван Савицкий, студент IV. р. фільософії, оден з найдіяльніших львівских академиків, помер дня 9. с. м. на львівскій клініці внутрішних недуг. Вже як ученик ґімназиї відзначив ся між молодіжию своєю працею над осьвідомлюванєм польщених учеників-Українців по польських ґімназиях. Яко академик працював богато на просьвітнім поли. Був одним з найревнійших членів просьвітно-орґанізацийної комісиї при Гол. Виділі “Просьвіти”, секретарем “Академічного Просьвітного Кружка” та секретарем Тов-а укр. наукових викладів ім. П. Могили. Коли минулогороку тов-о “Просьвіта” з тов-ом ім. П. Могили уладили перші курси висшї осьвіти у Львові, бл. п. Савицкий був їх справжньою душею.

На похоронах, які відбули ся вчера по полудни, явили ся професори університету Колесса і Студиньский, доцент др. Свєнціцкий, дир. Гладиновский і богато академічної молодежи, яка несла домовину. Над могилою попращали покійника трогаючими бесідами пп. акад. Поляньский, Творидло і Біляк. Щире спочуванє присутні на похороні сина старенькі і убогі єго родичі, яких цілу надію на старі літа забрала невмолима смерть. Вічна память Покійникови і земля Єму пером» («Руслан», с. 3).

Газета у форматі pdf