Падаючі стелі, поєдинки честі та своєрідна «безкоштовна електрифікація» Львів’ян могли підстерегти неприємні несподіванки навіть там, де їх ніхто не чекав: падіння штукатурки зі стелі, удар струмом у трамваї, або ж непроханий гість, який мирно спить під ліжком...

«Падаючі стелі. У нещодавно вибудованому університетському геологічному закладі на вул. Длуґоша [тепер – вул. Кирила і Мефодія], де розташовуються й інші наукові інститути, як астрономічний, етнологічно-антропологічний і т. д., вчора під час лекції проф. Ромера в загальній лекційній залі, в присутності численної аудиторії, від стелі відірвався шматок штукатурки площею юлизько квадратного метра і розбився об підлогу. На щастя, це трапилося в місці, де нікого не було.

Розповідають, що вже пару місяців звертають увагу на те, що платформа на даху цього будинку, яка має слугувати астрономічною обсерваторією, настільки нещільно накрита, що дощова вода протікає на нижчий поверх і підтоплює мури. Жодне звернення не мало наслідків» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Безкоштовна електрифікація в трамваї. Пишуть нам з міста: Вчора на маршруті K–D курсував очевидно старий вагон, в якому мало не дійшло до поважнішого випадку. Мабуть, з причини пошкодженої підлоги електричний струм проходив на поверхню, а звідти – на пасажирів. Водій звернув на цей факт увагу відповідальних осіб і навіть заїхав для перевірки вагону в депо – однак там вирішили, що трамвай може їздити далі. Громадськість повинна суворо застерігати проти використання такої практики, а дирекція – втрутитись у справу і притягнути винних до відповідальності» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Побиванє дітий учительками школи вправ у Львові. Пише нам один з батьків, що посилає свої діти до школи вправ утраквістичної семинариї у Львові: Вже кілька місяців по записі моєї першої дитини до сеї школи переконав ся я, що відносини в ній недобрі. Пішла друга дитина і те саме. Учителька І. кл. п. Л. побиває часто дівчаток, так що не раз треба відливати водою. Так само побиває дітий учителька ІІІ. кл. п. Ґ., таксамо учителька ґімнастики. В посліднім часі побито кілька учениць в І. клясі, де є учителькою п. Л., одну майже до безтями, що треба було дитину відливати водою. “Не кажи нічого мамі ні татови, бо підеш зі школи!” – загрозила учителька. От так дитина боїть ся і пожалувати ся родичам, та родичі дитини І. Ґ. і без скарги пізнали, що дитина побита. Чи шкільна краєва рада не вгляне в сі каригідні відносини в школі вправ» («Діло», с. 4).

«До чого служить проповідальниця? Дня 6 с. р. в костелі сьв. Єлизавети у Львові на маєвім богослуженю кс. Слушкевич накинув ся послідними словами на Русинів. Назвав їх новочасними Монголами, котрі видирають Полякам дім за домом, площу за площею та взивав польську суспільність до боротьби з сими новочасними Монголами» («Діло», с. 4).

«Поєдинок. Вчора у Львові з неістотної причини відбувся поєдинок між двома студентами на дуже жорстких умовах – з допущенням уколів. Вже в першій сутичці один із супротивників отримав різану рану обличчя, яка позбавила його ока» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Наречений під канапою. В суботу до Антоніни Ґарнцарівної, яка працює служницею у Кароля Ґросса на вул. Карла Людвіга, 31 [тепер – непарна сторона просп. Свободи] під час відсутності роботодавців прийшов її наречений, Петро Кушнір. Несподівано прийшов хтось з домочадців, а Ґарнцарівна, намагаючись сховати свого Адоніса, наказала йому лягти в кімнаті під канапу. Тим часом Кушнір заснув і почав хропіти; в будинку почули підозрілий шум під канапою і з великим здивуванням витягнули з-під канапи зніяковілого Кушніра. Оскільки він не міг похвалитися ні місцем роботи, ні місцем постійного проживання, його забрали до поліційних арештів» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Схоплення вламувача. Сл. прав п. Ґустав Ауліх, який мешкає на вул. Зіморовича [тепер – вул. Дудаєва], повернувшись додому в суботу близько 5 год. після полудня, застав своє помешкання відчиненим, а у ньому – злодія, який саме намагався відкрити шафу.

Пан Ауліх сильно сильно стиснув злодія в обіймах і почав кликати на допомогу, тоді той дістав револьвер і, цілячись у голову пана А., погрожував йому пострілом. Через погрозу п. А. був змушений випустити злодія, а коли той швидко втік, п. А. зауважив, що його револьвер, який висів над ліжком і не був заряджений, забрав злодій, і саме цим револьвером його лякав утікач. Вже не боячись пострілів, пан А. кинувся в погоню за злодієм і затримав його на пл. Домбровського [тепер – пл. Маланюка]. Затриманий зізнався у зломі, його звуть Михайло Наугольник, і він не має жодного фаху» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Рабують в білий день! Вчера в полудне напав на одну паню на розі вул. Ґрунвальдської і Листопада [тепер – вул. Коновальця] молодий львівський вуличник і вирвав їй торбу з пуляресом та став втікати. Пані бігла за ним аж на вул. Моджеєвської [тепер – вул. Кокорудза], але що не було нігде поліциянта, а публика не хотіла їй помочи, молодий злодій вспів втічи» («Нове Слово», с. 5).

«Втекла від дітей. Зарібниця Анна Кольбушовська, яка мешкає на вул. Піліховського [тепер – вул. Єрошенка], залишила своїм співмешканцям двох дітей і зникла без сліду» («Kurjer Lwowski południowy», s. 5).

Газета у форматі pdf