«...не знав, що можна користуватися громадською власністю, не нищачи її» Судячи з пресових повідомлень, Львів потерпав від засилля азартних ігор і недбайливого ставлення власних городян до громадської власності. Представники влади з перемінним успіхом намагалися протистояти обом лихам...

«Проти “домів гри”. Міністерство внутрішних справ розіслало до всіх політичних властий в Австриї окружник проти потураня газардовій грі в касинах і заводженя гри в деяких касинах на взір заграниці, а головно в менших купелевих містах. Міністерство поручає уважати головно на такі касина, які винаймають дохід з гри зарібковим товариствам в спекуляцийних цілях. Такі касина має ся зараз замикати» («Руслан», с. 3).

«На честь Петра Скарги. Гіпсову пам’ятну таблицу, яку спроектувала знана скульпторка п. Люна Дрекслерувна, зняту зі стіни нашої базиліки, віддано для відливу у бронзі» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Вандалізм. Львів насолоджується весняними шатами, в які з важкою працею і великими зусиллями його одягнуло турботливе управління міських насаджень. Зокрема, чудові квітники на Гетьманських валах можуть бути справжньою гордістю міста. Однак не бракує індивідів, які, не вагаючись, нищать ці квітники. Просто не хочеться вірити, що це роблять навіть люди, яких уважають інтелігентними. Отож, позавчора поліцейський схопив перед театром якогось гостя, який зривав квіти. Коли солдат звернув йому увагу на неприпустимість дій, той облаяв солдата і навіть не перервав приємне заняття. З цієї причини поліцейський забрав цього пана до інспекції, де виявилося, що це переписувач, п. Сп., який не знав, що можна користуватися громадською власністю, не нищачи її» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Зрив виконання службових обов’язків. Львівська громадськість постійно скаржиться на поліцію, а поліція на... громадськість. Великою кісткою незгоди є, зокрема, Пасаж Міколяша, який завжди займають різні покидьки, які унеможливлюють рух спокійних перехожих і полюють на легку здобич. Вчора двоє поліцейських агентів зважились на енергійні заходи і взялися заарештувати двох веселих дамочок і відомих злодійок, які вешталися Пасажем. Їхнє втручання, однак, нічого не дало, тому що – як стверджують – “громадськість” стала на бік заарештованих і “зірвала виконання службових обов’язків” поліції. Напрошується питання: що це була за громадськість, чи часом не апаші, яких варто було б заарештувати в першу чергу?» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Постріли в непроханого гостя. Хуліган і злодій Станіслав Ґранат вчора напав на будинок Катажини Ґузекової, яка мешкає на вул. Цетнерівській [тепер – вул. Кобзарська] у той момент, коли її чоловіка не було вдома, і вибив кілька шиб, увечері прийшов ще раз і повторив напад. Беззахисна жінка, боячись за себе і за дітей, вистрілила через вікно з револьвера і поранила нападника в руку. Поранений хуліган утік. Він вибив сім шиб, а до помешкання закинув 23 камені» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4–5).

«Крадіжки. В церкві св. Юра вчора у селянина Василя Волоцюша вкрадено гаманець з сумою 60 корон.

На Ринку під час торгів у п. Леонтини Білової вкрадено гаманець, у якому було 22 корони» («Kurjer Lwowski południowy», s. 5).

«Арешт вламувача. Позавчора заарештовано такого собі Саєвича, колишнього студента ІІІ року вчительської семінарії, за звинуваченням у здійсненні різних вламань і крадіжок. Саєвич, юнак віком неповних 20 років, греко-католицької віри, розпочав красти ще у школі, за що його виключили. Далі він організував банду вламувачів, яка останнім часом здійснила низку сміливих крадіжок. Бандити спеціалізувалася на вламаннях до дирекцій шкіл, де відкривали підручні каси, але не гребували і “більшими роботами”, зокрема, існує підозра, що до бюро Лайнкауфа проникли Саєвич і його товариші. Кілька днів тому заарештовано спільника Саєвича Вебера, який зізнався у крадіжці зі зломом у дирекції IV. гімн., де вкрали більш як 500 кор., про що ми повідомляли.

Газета у форматі pdf