«...мусимо запротестувати рішучо проти сього, щоби нас... на нашій власній землі провоковано» Львівські часописи далеко не вперше констатували напружені міжнаціональні відносини, які ховалися за фасадом багатокультурності міста...

«3 Мая у Львові. Рік-річно сьвяткують Поляки річницю конституциї 3-го мая. Вчера сьвяткували її – як звичайно – торжественно і маніфестацийно. Доми і вікна прибрано народовими прапорами і польськими наліпками, а по улицях, площах, домах і каварнях збирали датки на Т. Ш. Л. Особливо у Львові обходжено вчерашний день гучно. Ще в суботу ілюміновано копець Люблинської Унії, а в ратушевій салі відбула ся торжественна академія. Вчера перед полуднем відбула ся на площі польського “Сокола” полева служба Божа при участи еп. Бандурського, а опісля перейшов улицями міста похід Соколів, стрільців, пластунів, шкільної молодіжи і селян. Пополудни і вечером відіграно в міськім театрі патріотичні штуки, а в народових орґанізациях відбули ся концерти і відчити.

Не можемо нічого мати проти сього, що Поляки сьвяткують торжествено свої історичні дні, але мусимо запротестувати рішучо проти сього, щоби нас в столици князя Льва, на нашій власній землі, провоковано, як се було з вчерашним сьвятом. Передовсім яким правом през. міста, в якім живе 40.00 Українців і в-двоє стільки Жидів, взивав афішами ціле населенє до декорованя домів і вікон? А дальше треба зазначити, що польські збирачі на Т. Ш. Л. поводили ся супроти Українців так бундючно й провокуючо, а нерідко й ординарно, що справді Українці мусять вже раз поставити собі питанє, як властиво боронити ся перед подібним польським нахабством... При ул. Супінського ч. 12 [тепер – вул. Коцюбинського] мешкає Українець п. С. В. Він не наліпив наліпок (як богато Русинів наліпило вчера на вікна наліпки русиноїдного товариства і як богато удекуровало свої груди польськими відзнаками і кокардками!) і за се потерпів, бо о 7 год.рано вибито йому великим каменем вікно... Чи маємо наводити більше подібних фактів польського терору і провокациї? Думаємо, що ні, бо на се ми живемо у Львові, щоби нас провоковано!» («Нове Слово», с. 4).

«Нагінка на українських збирачів УПТ. у Львові. Вчера функціонарі ц. к. поліциї і функціонарі TSL. зєдиненими силами уладили по улицях Львова облаву на українських колєктантів, що збирали на українську школу кн. Льва на Личакові.

І так секретар TSL. п. Felicyan Skórski, побачивши дві учениці УПТ. з синьо жовтими відзнаками і пушками в руках під “Просьвітою” завізвав поліциянта і так в двох відвели збирачів на поліцию, де по сконфіскованю пушки і списаню протоколу випущено обі учениці на волю.

Инші дві учениці з такими відзнаками і з пушкою вертаючих до дому стрінув на Академічній вулиці поліцийний аґент, відобрав пушки і записав імена учениць.

Таке дієть ся у Львові в той сам час, коли сотні і тисячі польських колєктантів преспокійно і під охороною ц. к. поліциї збирають фонди на ріжні польські ціли!» («Діло», с. 2).

«Тіціан у Львові? Читаємо у “Хроніці загальній”: “Під номером 351-м у давньому інвентарі Музею Любомирських знаходився “портрет чоловіка”, який вважали твором Джованні дель Кастро. Його нашій шанованій інституції у 1858 р. подарував шляхетний Флоріан Зінґер. Полотно венеціанської школи, сильно пошкоджене, звернуло на себе увагу нових працівників музею. Потрапило воно до таких знавців, як Леон Пінінський і проф. Ян Антонєвич. Вони провели над ним багато годин, аж перший з них запропонував вислати картинку “на реставрацію”, до найкращого спеціаліста проф. Йозефа Ґеріша, кустоша Академії мистецтв у Відні. Ґеріш узявся до важкої праці, і цими днями повідомив проф. Казімєжу Похвальському, що знайшов на понищеному “портреті чоловіка” підпис... Тіціана! Це повідомлення вразило мистецькі кола, а найбільше – “оссоліньчиків”, потішених тим, що – якщо це дійсно виявиться правдою – польська галерея і місто поповниться Тіціаном!”» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Нові львівські клініки. В нещодавно побудованій клініці стався випадок, який доводить, що ці споріднені університетські інституції мають багато спільного з альма-матер. Ось у великій залі потріскала і обсипалася стіна, через що впав і був пошкоджений великий портрет імператора, який висів на стіні» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Рафіноване шахрайство. Якийсь шахрай за допомогою оголошення у часописах привабив до Львова п. Анну Клосовську на посаду господині. Шахрай з’явився на залізничному вокзалі, ґречно привітав “клієнтку”, взяв у неї квитанцію, посадив до фіакру і просив їхати до фабрики Бачевського. Вражена ввічливістю незнайомця, п. Клосовська від’їхала, не передчуваючи, що стала жертвою шахрая, який тим часом викупив її речі і зник без сліду» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Арештованє функціонара поліциї. Минувшого четверга відставила поліция до арештів тут. карного суду поліцийного аґента Й. П. під замітом здраджуваня урядової тайни. На анонімний донос перевела поліция в його домі нечайно ревізию, а вислід її був для П. дуже компромітуючий, бо показало ся, що П. зраджував тайні зарядженя властий в справі еміґрациї аґентам деяких перевозових фірм. Дальше слідство веде радник Фіда» («Нове Слово», с. 5).

«Арештованє львівських бандитів. На днях арештовано в Моравській Остраві бандита Романа Маршака зі Львова, що подавав ся за аґента фірми Ґотерман зі Львова. Довершив він в Моравській Остраві 11 успішних, незвичайно зручних вломів, а ховав ся так спритно, що до останого часу ніхто його о сі злочини навіть не підозрював. Його спільником був Альберт Пілєцкі, якого арештовано передвчера в Івонічу. Пілєцкі мусів бути знаменитим спільником, а виходить се з сього, що вже по арештованю вспів втічи і сховати ся в сусіднім ліску, де його остаточно арештовано вдруге» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf