«В тяжких часах стаґнациї кождий інтерес добрий...» Сто років тому свято Першого травня мало у Львові більший резонанс, ніж тепер, а урядовців традиційно критикували, звинувачуючи в недотриманні обіцянок...

«Робітниче свято 1 травня тутешня соціал-демократична партія відсвяткувала звичними церемоніями, тобто зборами і ходою, після полудня відбудеться театральна вистава і народна забава на Післявиставковій площі. На поточний рік припадає 50-річчя “Інтернаціоналу” і 25-річчя травневого свята; цим урочистостям присвяено окремі доповіді.

Робітничі урочистості розпочала ранкова побудка, яку на вулицях міста відіграла робітнича музика; о год. 10.30 відбулися збори на пл. Ґосєвського [тепер не існує, увійшла до складу вул. Тершаківців], на яку прибула кількатисячна робітнича юрба. Після того, як робітн. музика відіграла робітничий гімн, до зборів почав промовляти адв. д-р Виростек, якого залучили до президії разом з пп. Древняком і д-ром Темницьким. Доповіді про міжнародне становище, про суспільне законодавство, про ґміну, безробіття і управління § 14 виголосили пп. Ганкевич, Кушнір, Гаузнер і Гудец, після чого ухвалили відповідну резолюцію.

Після зборів відбулася хода, яка зі співами рушила вул. Кохановського [тепер – вул. Левицького], Зеленою, Зиблікевича [тепер – частина вул. Франка від вул. Зеленої до вул. Мєндєлєєва], Миколая [тепер – вул. Грушевського], вул. Академічною [тепер – просп. Шевченка] і Карла Людвіга [тепер – непарна сторона просп. Свободи] під міський театр, де після кількох промов розійшлася. Окрему ходу влаштували єврейські соціалісти, які провели збори в залі єврейськ. театру і знову пройшлися ходою до міського музею» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Справа будівництва львівського університету є предметом нарад і конференцій професорів нашого найвищого навчального закладу, які прагнуть, щоб будівництво розпочалось якнайшвидше вже з цієї причини, що університет розвалюється... Крім обіцянок міністра Гусарека та інших відповідальних осіб, уряд, ймовірно, хоче викрутитися – стверджуючи, що будівництво університету не можна трактувати як таке – яке слід зробити пріоритетнім відповідно до допомогової чи рятункової акції для безробітних.

Довідуємося, що університетський сенат готується озвучити свою позицію щодо цих дій уряду» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Львівський атлетичний клуб, після перенесення до Спортивного палацу, проводить регулярні заняття з боротьби і піднімання тягарів під керівництвом фахових інструкторів по понеділках, середах і п’ятницях від 7 до 9 веч.

Вступний внесок до клубу становить 50 гелл., місячний внесок – також 50 гелл. Дня 8 травня розпочнеться розіграш трьох нагород з боротьби між тими учасниками, які в останніх змаганнях не здобули жодної з 6-ти нагород...» («Gazeta Wieczorna», s. 6).

«Рацлавіцька панорама. На дні 2 і 3 травня ц. р. плату за вхід до Рацлавіцької панорами на Післявиставковій площі знижено на суму 20 гелл. з особи» («Gazeta Lwowska», s. 4).

«Рабунок в Поєзуїцькім огороді. Вчера около год. 8 вечером сидів на лавці в Поєзуїцькім огороді п. Жигмонт Бузінка і держав на колінах свою літну загортку і капелюх. Нечайно зірвав ся з лавки сидячий побіч нього хлопець, а вхопивши загортку і капелюх, втік в незвіснім напрямі» («Нове Слово», с. 5).

«Обікража урядника. В суботу вечером около год.пів до 10-ої при ул. Жовківській ч. 139 [тепер – вул. Богдана Хмельницького] невисліджені злодії обікрали на більшу суму Максиміліяна Сусоловського, урядника почтової дирекциї, коли з жінкою вийшов на прохід. Забрали трохи гроша, решта в дорогоцінностях, як столове срібло, ґарнітур, то є ковтки і брошку, годинник і ланцух золотий, кілька штук дукатів і т. д., все вартости більше як 800 корон» («Діло», с. 3).

«Кровава сцена. В шинку Байтля в Ринку мала місце вчера о 5 год. над раном кровава сцена. Оден з сидячих там гостий, будучи в підпитім стані, стрілив з револьвера і влучив кулею в ногу сидячу побіч себе Йосифу Шпільову. Поготівлє ратункового товариства відвезло її по провізоричнім заосмотреню до загального шпиталю» («Нове Слово», с. 5).

«Зручний мантій. До купця Маркуса Йозефсберґа на Городецькій ул. зголосив ся якийсь клієнт і представивши ся як Іван Бушек, зелізничий кондуктор, закупив товарів за 42 К і давши 6 К задатку, решту з’обовязав ся виплатити ратами. В тяжких часах стаґнациї кождий інтерес добрий, тому купець згодив ся на купно, а як забезпеку правильного плаченя рат дістав полісу асекур. товариства “Ґізеля”. Тому, що клієнт не зголошував ся від кількох тижнів, став купець за ним шукати і довідав ся в дирекциї зелізниць, що такого кондуктора ніколи при зелізници не було і що адресу мешканя подано фалшиво. Поліса, яку одержав Йозефсберґ, була від-давна неважна і безвартісна з причини неплаченя рат» («Нове Слово», с. 5).

«Затримання дезертира. Сьогодні вночі львівська поліція затримала військового дезертира Вольфа Форста, він же Льов» («Gazeta Lwowska», s. 4).

Газета у форматі pdf