«Якби так діяли і в інших випадках, то управління наших залізниць щороку платило б мільйонні компенсації...» Команда проекту «Львів 100 років тому» щиро вітає Вас з Великодніми святами! Христос воскрес!

«Чи залізниця відповідає за неопалювані вагони. Цим питанням кілька днів тому займався торговий сенат краківського крайового суду, який розглядав позов про відшкодування, поданий краківською вчителькою пані Матейковою, проти залізничного скарбу. Ця справа, яка має до певної міри засадниче значення, виглядала так: 12 січня 1912 р. кількасот учителів з Кракова і околиць вибралося до Львова на масове вчительське віче, яке відбувалося там цього дня. Організатори поїздки замовили у краківській дирекції спеціальний потяг, за який заплатили передбачену тарифом суму. Вагони цього “спеціального” потягу були старими, неопалюваними, мали вибиті вікна, а двері ніде не зачинялися. Ось таким потягом учителі мусили їхати до Львова при 17-градусному морозі! Наслідки цієї поїздки були фатальними. Багато вчителів через переохолодження захворіло на серйозні хвороби. Залізниця не хотіла добровільно виплатити компенсації через переохолодження, стверджуючи, що опалення вагонів не належить до її обов’язків. Одна з потерпілих, п. Матейкова, звернулася за посередництва адв. посла Марека до суду і тепер, через 2 роки, було винесено вирок. Торговий суд зобов’язав залізничний скарб виплатити п. Матейковій 7.830 кор. компенсації. – В обґрунтуванні вироку суд ствердив, що згідно з пар. 17 залізничного регламенту на залізницю покладено обов’язок обігріву вагонів. Слід зазначити, що п. Матейкова через переохолодження захворіла на важку хворобу, запалення сідничного нерва. Адв. д-р Марек внесе кількадесят судових скарг про відшкодування від імені інших пасажирів цього нещасливого “спеціального” потягу, якщо залізниця не відшкодує їм збитки добровільно.

Якби так діяли і в інших випадках, то управління наших залізниць щороку платило б мільйонні компенсації, тому що в наших вагонах або занадто холодно, або занадто гаряче. Управління наших залізниць постійно легковажить здоров’ям пасажирів. Нещодавно директор Крайового банку д-р Мілевський повертався з Оспедалетті до Львова. До Відня все було добре – але з Відня він повертався у настільки добре опалюваному вагоні, що перемерз – апарат, який регулює температуру, був зіпсутий, і п. Мілевсьий мусив сидіти біля відкритих вікон, і, дякуючи залізничному недбальству, повернувся застуджений з Італії, до якої їхав для порятунку здоров’я» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Футбол. Нарешті львівські футбольні клуби зрушили з місця і відкрили весняний сезон публічними матчами, яких учора після полудня відбулось аж три. “Чарні І” протистояли єврейському спортивному клубу, “Чарні І В” – “Аматорам”, “Поґонь І” – “Лехії”. З команд лише “Чарні І” продемонстрували досить хорошу форму, хоч і їм ще бракує зіграності, а техніка таакож залишає бажати кращого. Легкою і невимушеною перемогою над євр. сп. кл. вони довели, що їхній напад уміє працювати. Натомість повністю зав’яла “Поґонь І”, а результат 0:0 у матчі з “Лехією”  вказує на повний брак форми. Якщо дружина “Поґоні” найближчим часом не візьметься за дуже сумлінну роботу, то вона не зможе сподіватися на перемогу не лише над іноземними командами, але навіть над краківськими...» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Псевдо-самогубець. В суботу в полудень на схилах над Пелчинським ставом забавлялася група підлітків. Раптом один з них, хлопець віком близько 14 років, якого штовхнув товариш, упав на землю і вивихнув руку. Служба рятункової станції, викликана кимось стороннім, забрала його і “вправила” йому руку. Мимовільний винуватець випадку, учень ІІІ класу гімназії, втік, тим часом ті, хто був присутній над ставом, подали до одного з часописів повідомлення, що “в Пелчинському ставі намагався втопитися 28-річний чоловік, але впавши на мілке місце, зламав руку”» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Прикра несподіванка. Вчора ввечері в бюро вокзалу “Підзамче” зі стіни на голову урядника Влад. Домбровського впав годинник і скалічив йому голову. Рятункова служба надала пораненому допомогу» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

Газета у форматі pdf